У гуртожитку Бурштинського торговельно-економічного коледжу на Івано-Франківщині нині проживають 112 вимушених переселенців. Серед них — літні люди, люди з інвалідністю та ті, хто пройшов через обстріли, втрату оселі й рідних, пише ПІК з посиланням на Суспільне.
Ольга Анісєєва разом із чоловіком Михайлом Котом, який переніс інсульт, 54 дні провела під обстрілами в Лисичанську. Будинок лишився без газу, води та електрики, а виїхати було майже неможливо — евакуаційний транспорт відмовлявся брати людей з інвалідністю.
«Було дуже важко. Казали: таких хворих не беремо, транспорт переповнений», — згадує Ольга.
Після того як від російського удару обвалився сусідній будинок, сім’я вирішила вириватися будь-якою ціною.
«Коли побачила вбитих людей… Я злякалася, що можу вижити, але залишитися без рук чи ніг. Тоді й зрозуміла: треба їхати», — каже жінка.
Подружжя взяло з собою лише одну сумку. Робочу книжку Ольги знищило бомбардування — тепер вона фактично без офіційного стажу. У Бурштині жінка влаштувалася продавчинею-консультанткою. Мріє про власне житло.
Пенсіонерку Валентину Пожидаєву евакуювали з Білозерського на Донеччині в серпні 2025 року. Жінка згадує дорогу як один із найстрашніших моментів у житті.
«Почули дзижчання — водій одразу шукав дерево, вимикав світло. Так нас вивозили. Дуже страшно», — каже жінка.
Перед втечею вона встигла забрати лише кілька речей та одну фотографію з собакою її покійного сина. Її родина похована вдома, але повернутися неможливо — там тривають бої.
«Всі кажуть: поїдемо, навіть у землянці будемо жити, аби тільки вдома», — ділиться Валентина.
78-річну Галину Оганесян евакуювали з Покровська у грудні 2024 року. Її місто зруйноване, а повертатися вже нема до кого.
«Я втратила у війні улюбленого сина. Чоловік помер раніше. І немає місця, куди повертатися», — говорить жінка.
Сина Дмитра офіційно вважають зниклим безвісти, та мати з болем каже, що не має надії. З речей у неї залишився лише один аркуш із його фотографією.
«Це велике горе. Немає не тільки житла — немає навіть пам’яті про сина», — каже Галина.
Попри все, вона вдячна за підтримку громади:
«Наше завдання — щоб Україна вистояла. Інакше не може бути».
Комендантка Галина Козар розповідає, що приміщення для ВПО — це частина гуртожитку на 6–8 поверхах. У шести блоках розміщені кімнати, спільні кухні та санвузли. Там проживають 112 переселенців, серед них
- 8 дітей
- 47 пенсіонерів
- 10 людей з інвалідністю
Заступниця керівниці відділу соцзахисту Ганна Матіїшин додає: загалом у Бурштинській громаді живе 1553 переселенці. Частина мешкає у трьох місцях тимчасового проживання, інші орендують житло. У 2025 році переселенцям надали грошову допомогу на лікування на суму 46 500 грн.
Читайте також у ПІК:
- У Бурштинській громаді зараз проживають 718 переселенців
- На Рогатинщині помер захисник Микола Камінь, який пережив полон (ФОТО)
- Підтвердили загибель 33-річного прикарпатця Дмитра Угрина (ФОТО)
- На Франківщині оглянули будинки, які постраждали від російського обстрілу 19 листопада (ФОТО)
