Хлопчик народився здоровим, однак у два роки йому поставили діагноз «саркома малого тазу». Після тривалого лікування злоякісну пухлину вдалося подолати, проте замість одужання у хлопчика почали стрімко розвиватися проблеми з нирками.
Сечокам’яна хвороба прогресувала, камені знову утворювалися після кожного дроблення, і з часом обидві нирки відмовили. Дитину довелося перевести на гемодіаліз.
Знайти справжню причину тяжкого стану вдалося лише після розширеного генетичного обстеження, зразки для якого відправили до Кореї.
Діагноз — первинна гіпероксалурія, рідкісна генетична мутація, за якої печінка не виробляє фермент для правильного виведення оксалату. Утворений оксалат кальцію осідав у нирках і сечовивідних шляхах, утворюючи камені та руйнуючи органи. Єдиним шансом врятувати життя дитини була трансплантація двох органів — нирки та печінки.
«Це був надзвичайно складний виклик. Раніше в Україні дітям із гіпероксалурією таку операцію не проводили. Пересадити лише нирку було неможливо, адже проблема — у печінці. Тож ми мали виконати комбіновану трансплантацію від родинних донорів», — зазначив керівник Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова Максим Овечко.
Операції відбувалися у три етапи. Спершу лікарі видалили обидві уражені інфекцією нирки. Через місяць Артуру пересадили донорську нирку від тата. А ще через три тижні — частину печінки від мами. До фінального етапу долучилися фахівці Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. Шалімова.
Обидві трансплантації минули успішно: пересаджені органи запрацювали, а стан хлопчика значно покращився.
