Сервісний центр агропідприємства, якому немає рівних у жодному із сіл Прикарпаття, індустріально довершений футбольний стадіон “Чайка” та команда-чемпіон – на заздрість навіть обласному центру, врожаї – чи не найвищі на Івано-Франківщині. Таким нині є село Вільхівці, що дало назву однойменній агрофірмі – ПП АФ “Вільхівці”. Її засновником на зламі тисячоліть став відомий аграрій Іван Приймак.
Знаково, що саме цьогоріч тут презентували книжку “Вільхівці – 2025”. Упорядник – Володимир Приймак, багатолітній редактор Городенківської районної газети “Край”, володар престижної журналістської відзнаки “Золоте перо”. То й видання відповідне – на 276 сторінок, з багатими фотоілюстраціями та QR-кодом для відео, розповідями про становлення агрофірми, про її власника Івана Приймака, про важкі будні та успіхи сільгосппідприємства. Про розвиток села. А головне – про людей, що своїми руками, своїм розумом і талантами примножують славу Вільхівців. Про команду однодумців та про добрі справи в громадах.
Виклики сьогодення
“Уже можемо зробити підсумок сезону, хоч частина кукурудзи ще на полі, так само ще працює й елеватор, – зазначив Іван Приймак. – Дуже складний рік, як і на фронті. Фінансовий стан пригальмувався, бо головне – не реалізація проектів підприємства, а допомога ЗСУ. На це грошей не шкода: відправляємо власну техніку, підтримуємо благодійні фонди донатами та різні волонтерські ініціативи, допомагаємо бійцям-вихідцям із Чернелицької громади”.
Підприємство орендує в селах Чернелицької громади Коломийського району 3000 га землі. Попри погодні умови, вродило цьогоріч нівроку: пшениці зібрали в середньому по 103 центнери на круг. Дещо нижчі врожаї олійних культур порівняно з минулим роком. Та й завершили сезон торік раніше: на перше листопада вся техніка вже була на збереженні. Однак озимину засіяли, поля під ярі культури підготували, тож основа на 2026-й закладена добра. Аби сталий мир – з усіма іншими викликами тут вміють справлятися.
Так було, приміром, коли масово відключали підприємства від електропостачання. Уявімо собі ферми елеватора, де зберігаються тисячі тонн власного зерна агрофірми “Вільхівці” та врожай інших сільгосппідприємств. Потрібне постійне провітрювання і певний температурний режим.
Тоді Іван Приймак як секретар постійної комісії обласної ради з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку гірських територій Івано-Франківської облради згуртував інших фермерів, знайшов підтримку в депутатів і розуміння в керівництва енергетичної сфери.
“Через російську агресію аграрна галузь Івано-Франківщини зазнала значних втрат, – узагальнює Іван Приймак. – Сільгосппідприємства відправили чимало власної техніки на потреби Збройних Сил, ряди захисників поповнили працівники сільгосппідприємств, зокрема й нашого. Працюємо на межі рентабельності, адже довелося налагоджувати нові логістичні маршрути, ринки збуту, навіть експорт. Пригадаймо, скільки проблем створили польські фермери, які блокували рух українського зерна. До всього – подорожчання пально-мастильних матеріалів, міндобрив та засобів захисту рослин. Попри все, стратегічні запаси зерна для області забезпечуємо”.
Власне, на ролі агрофірми “Вільхівці” як одного із флагманів галузі акцентували депутати обласної ради. Андрій Левкович – водночас і як президент Івано-Франківської торгово-промислової палати – наголосив на лідерських якостях Івана Приймака. Його заступниця Марія Савка та як довголітній керівник обласного АПР нагадала про амбітні проекти підприємства. Голова фракції ЄС в обласній раді Ростислав Кукурудз та його колега-однопартієць Юрій Глинський відзначили реалізацію важливих справ у соціальній сфері області. Багатолітня керівниця ГУ ДПС в області Ірина Столярик нагадала про ретельність у сплаті податків ПП “Вільхівці”.
Бюджетоутворююче підприємство
У згадуваній книжці “Вільхівці – 2025” є спогади про співпрацю нинішніх і колишніх керівників області, партнерів по бізнесу та самих працівників підприємства. Адже саме на людському факторі робить акцент Іван Приймак, а тепер – і його старший син, директор агрофірми “Вільхівці” Василь Приймак. Залучають до роботи найкращих спеціалістів, а головне – створюють для цього сприятливі умови. Навіть викуповують запустілі хати в селах та допомагають новим господарям – своїм працівникам – навести лад.
“Агрофірма є головним бюджетоутворюючим підприємством Чернелицької ТГ, – зазначив селищний голова Іван Скрипʼюк. – Ремонти освітніх та культурних закладів в усіх селах, де підприємство орендує землю. Допомога особисто людям, з чим би не зверталися. Довгий перелік добрих справ за 25 років. Бо, приміром, чимало землі в селах нашої громади орендує відомий агрохолдинг, але податки сплачує за місцем реєстрації в Городенківській ТГ. А скільки колись потужних сільгосппідприємств у селах Чернеличчини занепали… Навіть відомий Кунисівський цегельний завод не працює. Тож саме агрофірма “Вільхівці” завжди підкладає плече на запити громади”.
Село Вільхівці, де цьогоріч у серпні відкрили новозбудований Сервісний центр агрофірми, – невелике, але ошатне й доглянуте саме завдяки підприємству. А також великою мірою самих мешканців, які тут працюють, а отже мають високі доходи та можуть собі дозволити добротні будинки, доглянуті присадиби тощо. У кімнатах Будинку культури, які останніми роками не були задіяні, зусиллями агрофірми і селищної ради відкрили Пункт здоров’я. Так само постають нові структурні підрозділи агрофірми в інших селах Чернелицької громади.
З нагоди свята Миколая подарунки від агрофірми отримали учні шкіл та вихованці дитсадків Чернелицької громади, а також Олієво-Королівки, Рашкова, Якубівки, де підприємство орендує землі.
Від 340 га – до 3000 га
“На початку двохтисячних у тодішньому Городенківському районі з 52 тисяч гектарів ріллі обробляли лише 3 тис. га. Все інше заростало бур’янами, а то ж добротні чорноземи, – пригадує тодішній начальник управління агропромислового розвитку Городенківськоі РДА Василь Савіцький. – Після розпаювання колгоспів селяни отримали земельні наділи, а не всі змогли дати собі з ними раду. Агропідприємства, що лиш ставали на ноги, теж не мали достатньо матеріально-технічних ресурсів. То ми виділили їм з районного бюджету кошти на придбання пального – аби лише засіяли ниви. І завдяки таким керівникам як Іван Приймак фермери включилися в обробіток, а сільське життя поволі налагоджувалося. Далі ППА “Вільхівці” почала будувати в Городенці елеватор, у Західному регіоні найпотужніший. Від Західного Бугу і до Дністра – географія поставок урожаю на комплекс. А за цим – нові можливості для району, робочі місця, наповнення місцевого бюджету”.
У 2000-му агрофірма “Вільхівці” орендувала 340 га. Іван Приймак створив підприємство на базі колишнього колгоспу, чим не дав розвалитися господарці, як-от у Копачинцях, де була вівцеферма дослідного інституту на 11000 голів, чи в селищі Чернелиця, яке свого часу було навіть райцентром.
Десь легко давалися перемовини із власниками земельних паїв, адже їх заманювали заїжджі крутії подачками у вигляді чи то мішка цукру, чи й фінансово. Натомість людей спонукали за це підписуватися під чистими листами паперу. Селяни не усвідомлювали, що вкладали з аферистами угоди на користування їхньою земелькою на десятиліття. Скільки таких перипетій було в ті часи…
А тут свій – Іван Приймак, який ніде з рідних Вільхівців не виїжджав, побудував хату, тут росли його сини Василь і Роман, яких залучав до сільської праці та заодно навчав господарювати. І хоч хлопці отримали престижну юридичну та економічну освіту, села не покинули. Приклад батька та мами, довголітнього секретаря Вільхівської сільської, а тепер і Чернелицької селищної рад – був понад усе.
Іван Приймак відважився старшому сину Василю доручити керування елеватором, що нині розрісся у найбільший на Прикарпатті. Цей підрозділ агрофірми базується в Городенці на місці колишнього заготзерна. Там же є потужна сертифікована лабораторія – велика підмога самим власникам та іншим фермерам регіону.
А молодшому сину Роману Приймаку Іван Васильович довірив керувати, власне, самим сільгоспвиробництвом. Пригадується, не раз заставала молодого чоловіка в полі під час жнив, де він за прикладом батька вів ретельний аналіз усіх процесів.
На жаль, майже два роки тому життя Романа трагічно обірвалося… Це стало великим ударом для родини, але не зламало. Тепер на полях, де сіяв син, за порядком стежить невістка Роксолана.
Власне, Сервісний центр у Вільхівцях постав як пам’ять про молодшого сина. Тепер тут потужний тракторний стан, складські приміщення, а головне – комфортні умови для працівників. А ще в Городенці – Ротонда Божої Матері на Алеї Героїв – коштом ППА “Вільхівці”.
Агрофірма орендує землю в дев’яти селах, тож у кожному віддячує підтримкою соціальної сфери. Як мовив найстарший священник Городенківщини, настоятель Вільхівської церкви святого Микити о. Іван Бурак, Іван Приймак зі своєю родиною узяв на рамена церкви, школи, дитсадки, медустанови, клуби. Десь комунальні дороги треба привести до порядку, забезпечити зимове утримання – виділяють власну техніку та пальне.
“Саме Іван Приймак першим зустрів мене в Городенці, куди я був призначений головою РДА в 2015 році, – розповів Василь Буджак. – У час, коли вирішальне слово мала громадськість, підтримка місцевих аграріїв стала вагомою. Опісля, як уже працював начальником Служби автомобільних доріг в області, ми спільно з Іваном Васильовичем ініціювали проект щодо ремонту місцевої дороги, щоб центр Чернелицької громади мав добротне сполучення з обласним центром та районним, у Коломиї. Звернулися за підтримкою до депутатів Верховної Ради. Цей проект мали затвердити на сесії облради 25 лютого 2022-го…”.
Голова Городенківського осередку Української спілки ветеранів Афганістану Василь Чупрун пригадав 2013-2014 роки, коли тодішня влада блокувала виїзд активістів до столиці на Майлан. Саме Іван Приймак як голова ради товаровиробників району ініціював від аграріїв допомогу з пальним та коштами для 30 автобусів.
“А з початком повномасштабного вторгнення ми вже з ліку збилися, скільки допомоги надійшло на потреби фронту”, – зазначив Чупрун. – Акумулюють кошти і під час футбольних матчів під гаслом “Граємо заради перемоги”. Нещодавно голова правління Фонду підтримки гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” Олександр Тарасюк особисто вручив подяку агрофірмі за кошти на технічний проект RAZOR”.
Що кажуть про Івана Приймака колеги, товариші та громада
Уродженка Городенківщини професорка Ольга Матвієнко: “У непростий час Іван Приймак не лише розширює виробництво, але й щедро ділиться своїми статками та підтримує благодійні проекти”.
- Ростислав Кукурудз: “Зазвичай слово “політика” викликає негатив, але політика – це про те, як будувати державу, громаду, сім’ю, родину. Іван Приймак мислить категоріями майбутнього і вміє бачити перспективу. Велика подяка таким хліборобам, адже аграрна галузь – одна із базових, це економічна міць та драйвер держави”.
- Марія Савка: “Іван Приймак – передовий господар із державницькими ідеями, який дбає про розвиток регіону”.
- Відомий підприємець Василь Козубаш: “Іван Приймак вповні скористався тими талантами, якими обдарував його Господь, і примножує їх на благо громади”.
- Колишній начальник районного відділу освіти Михайло Мицус: “Книжка “Вільхівці – 2025” – то велика праця авторів. Справді, за словами нашого земляка Леся Мартовича, все зроблено “не для слави, а для людей”.
- Колишня директорка Чернелицької школи Ганна Білецька: “Родина Приймаків – яскравий приклад порядності. Сильною стороною ППА “Вільхівці” є те, що тут до праці залучено родину. Тобто є кому передати досвід”.
- Юрій Глинський: “Через хаос у державі, численні корупційні скандали іноді опускаються руки. А тут, у Вільхівцях, справжній оазис. Івану Приймаку до снаги масштабні проекти. Розумієш, що не все втрачено, отже – маємо шанс стати достойною країною”.
Людмила Стражник. Фото авторки та Анастасії Зіняк
Оперативні новини у TELEGRAM
