Кадрові зміни в українській владі, анонсовані президентом Володимиром Зеленським на старті 2026 року, 13–14 січня перейшли у практичну площину. Проте все йшло не зовсім гладко. Депутати Верховної Ради після перерви повернулася до сесійної роботи і почали активно працювати: а саме голосувати за звільнення та призначення у силовому блоці й уряді.
Втім, провести “перезавантаження” одним махом не вдалося. Частина депутатів “буксували” з рішеннями: окремі голосування не набирали потрібної кількості голосів, деякі кадрові питання навіть не ставили на розгляд. У підсумку частину ротацій довелося переголосовувати вже наступного дня — 14 січня.
Відтак, 13 січня Верховна Рада офіційно підтримала заявлене президентом «велике перезавантаження», погодивши звільнення:
- першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова,
- міністра оборони Дениса Шмигаля,
- голови Служби безпеки України Василя Малюка.
Щоправда, перед голосуваннями у сесійній залі точилися дискусії: частина депутатів відверто говорили, що в умовах війни такі ротації виглядають сумнівними й «не на часі». Та й перший день голосувань показав: навіть за умов воєнного стану та потужної президентської вертикалі кадрові рішення не завжди проходять «пакетом».
Найпоказовішим став кейс Дениса Шмигаля: Верховна Рада звільнила його з посади міністра оборони, однак не підтримала переведення до Міністерства енергетики — до позитивного рішення забракло 16 голосів. Уже 14 січня це питання винесли на повторне голосування, і парламент його підтримав: Денис Шмигаль отримав посаду міністра енергетики України та першого віцепрем’єр-міністра.
Кадрове рішення щодо Михайла Федорова ухвалити одразу також не вдалося. 13 січня його навіть не розглядали, а одразу перенесли на наступну сесію. 14 січня депутати повернулися до цього питання та підтримали його 270 голосами. Відтак Михайло Федоров став новим міністром оборони України.
Детальніше: ключові фігури
Андрій Єрмак: кінець епохи
Оминути фігуру Андрія Єрмака в контексті цих змін неможливо. Саме його відставка з посади керівника Офісу президента стала першим і символічним кроком кадрового перезавантаження. Для політичного середовища це виглядало як завершення цілої епохи.
Єрмак роками залишався ключовим модератором процесів, людиною доступу до президента й неформальним центром ухвалення рішень.
Звільнення відбулося на тлі обшуків НАБУ і САП у Єрмака і гучного енергетичного скандалу.
Сам Андрій Єрмак після звільнення заявляв, що поповнить лави ЗСУ. Однак народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що направив запит до Міністерства оборони України. У відповіді зазначено, що громадянин України Єрмак Андрій Борисович до жодного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з бажанням проходити військову службу під час мобілізації, на особливий період або за контрактом станом на цю мить (15 січня) не звертався.
Кирило Буданов: з розвідки в офіс
Новим керівником Офісу президента Володимир Зеленський запропонував стати Кирилу Буданову, багаторічному очільнику Головного управління розвідки Міноборони.
Перехід Кирила Буданова з розвідки до ОП виглядає нетипово, адже саме під його керівництвом розвідка стала одним із найбільш результативних і публічно помітних елементів української системи безпеки. Йдеться про операції в Чорному морі, повернення контролю над газовидобувними платформами («вишками Бойка»), дії на окупованих територіях та інше.
Втім, логіка цього рішення очевидна. Буданов — людина, яка добре розуміє війну зсередини. Саме цим Зеленський пояснює його призначення, фактично посилюючи переговорний і безпековий блок Офісу президента.
«Досвіду й сили Кирила достатньо, щоб направити роботу Офісу на безпекові питання й переговорний процес — саме так, як потрібно», — заявив президент.
Олег Іващенко: новий керівник ГУР
Після кадрового переходу Буданова новим керівником ГУР став Олег Іващенко — менш публічний, але системний управлінець, який раніше працював у розвідструктурах і очолював Службу зовнішньої розвідки. Головою Служби зовнішньої розвідки призначили Олександра Кононенка.
Денис Шмигаль: повернення до енергетики
Нова посада й у Дениса Шмигаля, вкотре.
У Міністерстві оборони Шмигаль пробув доволі мало – декілька днів не вистачило до пів року, – проте, за оцінкою президента, він встиг проявити сильні управлінські якості — системність і здатність впорядковувати процеси після серії криз. Попри це Зеленський вирішив його замінити, зазначивши, що бачить його на посаді Міністра енергетики.
Однак ця посада виглядає значно “токсичнішою”, ніж оборонне відомство. Адже енергетика сьогодні — це суцільні скандали, корупційні підозри та високі політичні ризики.
За інформацією джерел ПІК, Шмигаль не хотів залишати крісло міністра оборони й переходити в Міністерство енергетики.
У Верховній Раді як саме звільнення Шмигаля з посади міністра оборони, так і подальшу «перетасовку» в Міненерго сприйняли неоднозначно. У сесійній залі було помітно дискусії щодо доцільності таких ротацій, а фракції «Європейська солідарність» та «Голос» не підтримали його відставку. Ба більше, потребу цього кадрового рішення публічно довелося пояснювати й голові фракції «Слуга народу» Давиду Арахамії.
Попри сумніви в залі, Верховна Рада проголосувала за звільнення Шмигаля з посади міністра оборони України. Очікувалося, що парламент одразу ж призначить Шмигаля новим міністром енергетики, але голосування провалили. Проте наступного дня виправилися і важливе міністерство, яке відповідає за стабільність енергосистеми під час війни та два місяці працювало без очільника, отримало нового відповідального.
Якщо оцінювати суто професійний бекграунд, кандидатура Шмигаля для Міненерго виглядає логічною: до політичної кар’єри він очолював ДТЕК Бурштинська ТЕС. Тобто енергетичний сектор для нього — не нова сфера, а радше повернення в середовище, з якого він свого часу перейшов у велику політику. Але по факту Шмигаль вже встиг попрацювати на посаді Міністра з розвитку громад і територій, препремєром, міністром оборони.
Попри всю логіку виникає запитання: навіщо міняти людину з Міністерства оборони, яка лише почала наводити там порядок на нову посаду, в іншому Міністерстві?! Зрештою стосується це і Михайла Федорова.
Михайло Федоров: цифровізація заходить у Міноборони
Ще однією ротацією, яка викликала багато запитань, став перехід Михайла Федорова з посади міністра цифрової трансформації на крісло міністра оборони України. Хоч про таку можливість заговорили ще після відставки Олексія Резнікова, саме рішення все одно виглядає нетипово — і для політикуму, і для суспільства.
Федоров — один із найстабільніших чиновників у команді Зеленського. Міністерство цифрової трансформації створили у 2019 році шляхом реорганізації Держагентства з питань електронного урядування — і фактично весь час воно асоціювалося з однією людиною. Михайло Федоров пережив усі урядові ротації, зберігши посаду, вплив і репутацію — став своєрідним символом «держави в смартфоні». Проте, і тут було не все так гладко. Зорема, нагадаємо, що в 2022 році стався великий витік даних з ресурсів, що нібито використовували сервіс “Дія”, хоча Мінцифри це заперечувало.
Тепер його завдання — перенести цю логіку в оборонний сектор.
Президент, коментуючи це кадрове рішення, робив ставку саме на технологічність. Зеленський відкрито говорить про цифрові процеси, швидкість ухвалення рішень і системні оборонні проєкти, зокрема «Лінію дронів». Він також підкреслив, що не вважає коректним порівнювати Федорова з Денисом Шмигалем — мовляв, йдеться про різні управлінські моделі та різні ролі.
«Якщо нас чекає продовження війни, наша армія повинна дуже швидко бути максимально технологічною», — зазначив президент.
Але тут виникає перше ключове питання: хто замінить Федорова в міністерстві, яке багато хто називає таким, що «створене під нього»? Наразі уряд виконуючим обовязки міністра цифрової трансформації призначив – Олександра Борнякова. До цього він був заступником Федорова.
Тим часом в ЗМІ вже заговорили про можливі зміни у роботі ТЦК, зникнення блокпостів, нові цифрові інструменти. Але поки що це — лише версії, які не мають офіційного підтвердження. Та чи можливо процес мобілізації проводити лише онлайн?!
У Верховній Раді таку ротацію, як і у випадку зі Шмигалем, сприйняли неоднозначно. Попри це за відставку першого віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова проголосували 270 депутатів. А вже наступного дня Верховна Рада проголосувала за призначення Михайла Федорова міністром оборони України.
Василь Малюк: відставка попри спротив
Звільнення голови СБУ Василя Малюка викликало найбільший суспільний резонанс. Інформація про можливу відставку спричинила хвилю підтримки в соцмережах, зокрема підтримку висловлювали бойові командири. Навіть Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки не підтримав звільнення. Хоча згодом позицію переглянули — і комітет таки дав “зелене світло”.
І це не дивно: Малюк, як і Буданов у ГУР, справді виглядав “людиною на своєму місці”. За час керівництва, починаючи з 18 липня 2022 року, СБУ під його керівництвом провела низку успішних спецоперацій. Серед них операція «Павутина» (удар по аеродромах рф), знищення кораблів Чорноморського флоту рф дронами Sea Baby, ураження російської субмарини в Новоросійську, ліквідація агентурних мереж ворога та інші.
Втім, це не вплинуло на рішення президента. Верховна Рада підтримала звільнення 235 голосами.
Тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ став генерал-майор Євген Хмара — український військовик, генерал-майор Служби безпеки України. Він очолював Центр спеціальних операцій «А» — один із ключових підрозділів СБУ. У 2023 році Євген Хмара керував спеціальною операцією зі звільнення острова Зміїний від російських окупантів.
Прикордонна служба
Зміни також торкнулися і прикордонної служби.
Сергія Дейнеко, який очолював Державну прикордонну службу України з 2019 року, також звільнили. Загалом він керував ДПСУ шість років.
Попри те, що прикордонники першимі зустріли ворога у 2022 році й продовжують стояти на захисті державного кордону, водночас серйозним чинником кадрового рішення стали проблеми з незаконним виїздом за кордон депутатів, бізнесменів і посадовців без належних документів.
Сергія Дейнеко призначили радником Міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. За інформацією Клименка, з урахуванням рекомендацій лікарів він потребує нетривалого відновлення після багаторічної служби, а після реабілітації планує повернутися до бойових підрозділів і очолити один із них у системі Держприкордонслужби.
Тимчасово прикордонну службу очолить Валерій Вавринюк — перший заступник Дейнеко. Він народився 14 липня 1975 року в Хмельницькому, є учасником бойових дій на сході України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Регіони
Кадрові зміни торкнулися й обласних військових адміністрацій, хоча масштаб виявився меншим, ніж анонсували раніше. Спершу йшлося про оновлення керівництва у десяти областях, однак у підсумку нових очільників отримали тільки п’ять.
Президент Володимир Зеленський призначив керівників обласних державних адміністрацій Вінницької, Дніпропетровської, Полтавської, Чернівецької та Тернопільський областей, одночасно звільнивши попередніх очільників.
Так, головою Вінницької ОДА призначили Наталю Заболотну, Дніпропетровську ОДА очолив Олександр Ганжа, Полтавську — Віталій Дяківнич, Чернівецьку — Руслан Осипенко, Тернопільську — Тарас Пастух.
Показово, що Олександр Ганжа та Руслан Осипенко є вихідцями з силових структур і раніше працювали в правоохоронних органах.
Тарас Пастух – колишній військовий.
До чого призведе така кадрова конфігурація, стане зрозуміло вже найближчим часом — коли нові призначенці покажуть перші рішення та результати.
Читайте також:
Оперативні новини у TELEGRAM
