Свої традиції ми бережемо тут, на гостинній івано-франківській землі
21 березня, азербайджанці відзначали Новруз – астрономічне свято, що символізує прихід весни та оновлення природи й життя. В Азербайджані святкування тривають кілька днів, що супроводжуються візитами до родичів та народними гуляннями.
“Святкування ми починаємо заздалегідь: увечері попереднього дня сім’я збирається за першим святковим столом, де обов’язково красується “семені” – пророщена пшениця, символ весни, – розповідає Матлаб Таріел Оглу Наджафов, керівник Івано-Франківської обласної діаспори Конгресу азербайджанців України. – Це свято достатку та єдності, світла і надії, тому слова про мир у домі сьогодні відгукуються як ніколи сильно. Після вечері настає час нашої улюбленої забави “папах атма”: діти бігають до сусідів, тишком кидають шапки під двері й ховаються, а господарі мають наповнити їх солодощами та горіхами”.
А вже наступного дня у родинах накривають по-справжньому пишний стіл. Двері домівок не зачиняються, гості ходять одні до одних, вітаючи зі святом. Це надзвичайна атмосфера!
А ось так святкують Новруз в Азербайжані:
Відчуваємо себе частиною давньої цивілізації
Багато родин приїхали на Прикарпаття з Азербайджану, щоб навчатися в університетах, зосібна працювати, і багато хто залишився тут назавжди, – наголошує пан Матлаб. Сьогодні азербайджанська діаспора – це успішні войні, підприємці, науковці, лікарі, викладачі та студенті, котрі гідно захищають і підносять реноме України.
Є лідери громади, які координують культурне життя і взаємодопомогу.
Частина – давні мешканці ще з тих часів, частина – нові переселенці, особливо після 2014-го та 2022 років у зв’язку з широкомасштабним російським вторгненням в Україну.
Колись багато азербайджанців навчалися або працювали в Україні інженерами, зокрема в нафтовій галузі, військовими, архітекторами.
Нині структура інша: малий і середній бізнес – торгівля, ринки, кафе, а також будівництво та сфера послуг. Молодь працює в медицині, ІТ-сфері. Тобто нині це вже не будь-яка, а повноцінна інтегрована громада нового покоління.
Азербайджанська спільнота на Прикарпатті дотримується своїх традицій, відзначає державні та національні свята. Та водночас часто святкують разом з українцями, інтегруючись у національно-традиційний контекст.
Пригадується, до Дня міста в 2018-му в Івано-Франківську був своєрідний парад культур. Кожна з діаспор представила свої традиції, національну кухню, зокрема й азербайджанську.
“Через громадську активність, культурні заходи та міжнаціональний діалог легко інтегруватися, – зазначає п. Матлаб. Наша ніша – це політика, економіка плюс соціальна згуртованість тощо”.
- Азербайджанська діаспора на Прикарпатті – це приклад тихої, але сильної інтеграції, де збереження ідентичності не заважає бути складником українського суспільства. Це міцний середній і малий бізнес, не публічність, а стабільна присутність, що є частиною щоденного життя міста.
Поруч – у важкий час
“Ми відчуваємо себе частиною громади, тому з початком повномасштабної війни наша позиція була однозначною: ми активно підтримуємо, а чимало наших хлопців зараз героїчно боронять Україну в лавах ЗСУ, – акцентує співрозмовник. Ми як ніхто інший розуміємо біль українців, адже Росія принесла чимало горя і на нашу землю, починаючи від кривавого січня 1990 року в Баку – і завершуючи десятиліттями маніпуляцій конфліктами на Кавказі. Росія-агресор – це спільна біда, яка руйнує життя, але вона лише загартовує нашу солідарність. Сьогодні ми стоїмо пліч-о-пліч з українським народом, бо знаємо: перемога справедливості – це єдиний шлях до миру і в Україні, і в Азербайджані”.
В Україні загалом – понад ста тисяч азербайджанців. Це означає, що навіть невелика локальна громада має сильну підтримку по всій державі.
Внесок у війну проти московії дуже відчутний. Насамперед це участь у бойових діях: азербайджанці служать у ЗСУ. Є загиблі Герої, зокрема з Прикарпаття. Допомога тилу – це волонтерство, підтримка переселенців, медична допомога, фінансова підтримка захисників та ін
Серед загиблих уродженців Прикарпаття – Ельвін Новрузов із Калуша. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу за спеціальністю “Компʼютеризовані управління та автоматика”. Вів активний спосіб життя, був кандидатом у майстри спорту зі спортивної гімнастики, мав багато відзнак, грамот і медалей. Мав хобі – колекціонував німецькі монети. На початку повномасштабного вторгнення вступив до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив у 46-й окремій аеромобільній бригаді.
Ельвін був кулеметником. Воював разом із побратимами на гарячих напрямках фронту. Вважався зниклим безвісти до 26 березня 2023 року, коли ЗСУ пішли в наступ на тій території та знайшли його тіло. Його ідентифікували за військовим квитком. Поховали Героя на Алеї Слави кладовища в рідному місті. Вдома на захисника чекали мама, сестра, дружина та донька, якій на момент загибелі тата було 2 роки.
“Минуло 34 роки від дня Ходжалінської трагедії, – принагідно розповідає Матлаб Наджафов. – У ніч з 25 на 26 лютого 1992 року вірменські збройні формування за підтримки дислокованого в Ханкенді 366-го гвардійського мотострілецького полку російської армії штурмом взяли місто Ходжали. Внаслідок чергової масової розправи, вчиненої вірменськими терористами проти азербайджанського народу, з особливою жорстокістю було вбито 613 осіб, у тому числі 106 жінок, 63 дитини та 70 старих, взято в полон 1 275 мирних жителів, доля 150 осіб невідома досі. Внаслідок акту цієї жахливої трагедії, яка оцінюється геноцидом над мирним населенням було повністю знищено вісім сімей, 25 дітей втратили обох батьків, а 130 – одного з батьків. І це лише один із численних прикладів”.
- Азербайджан має свій травматичний досвід: спровокований центральною комуністичною владою у москві конфлікт у Нагірному Карабасі, війна наприкінці ХХ ст., як результат – майже 1 млн вимушених переселенців.
- Роль росії: підтримка Вірменії, військова присутність, вплив на конфлікт.
- Тому для азербайджанців Україна – не “чужа війна”, це дуже знайомий сценарій. Тож ставлення до росії загалом критичне і насторожене, сформоване історичним досвідом та підсилене подіями в Україні. Вони часто бачать паралель: Карабах – Крим – Донбас.
- Підтримка – не декларативна. Вона базується на власному досвіді: Азербайджан уже проходив через війну, втрату територій і вимушене переселення людей. Саме тому їхнє ставлення до росії як до агресора – чітке і без ілюзій. Для багатьох це не абстрактна геополітика, а особиста історія, яка має прямі паралелі з українською.
- Війна всіх показала. Тут уже немає “своїх” і “чужих” – є нормальні люди й все. Азербайджанці добре знають, що таке втратити рідну хату. Тому і допомагають. Від початку повномасштабного вторгнення – це незліченна кількість гуманітарної допомоги Україні.
“З Баку до України надійшла чергова партія енергетичного обладнання, зібраного за підтримки громадських організацій та небайдужих людей Азербайджану, – читаємо на сайті ОКАУ. Ця допомога – не просто техніка. Це прояв щирої солідарності, людяності та братньої підтримки українського народу, який мужньо протистоїть агресії та бореться за свою свободу й незалежність. Азербайджанська нація добре знає ціну миру й свободи, тому сьогодні він щиро підтримує Україну – не лише словами, а й реальними діями. Тривала і непохітна енергетична підтримка допомогає зміцнити критичну інфраструктуру та забезпечити тепло й світло там, де це особливо необхідно. Конгрес Азербайджанців України висловлює глибоку вдячність усім, хто долучився до цієї важливої гуманітарної ініціативи. Разом ми сильніші. Разом – до перемоги та справедливого миру”.
Що ми знаємо про Азербайджан
- Азербайджан – одна з тих країн, де релігія і світськість цікаво поєдналися.
- Більшість населення – мусульмани. Але це світська держава, де релігія не домінує у політиці.
- На відміну від багатьох мусульманських країн тут релігія – частина культури, а не щоденний строгий канон. Тому можна побачити: світський спосіб життя, водночас – святкування релігійних подій.
- У країні історично співіснують: мусульмани, християни, юде та ін. І це важливо для розуміння діаспори: азербайджанці в Україні зазвичай дуже легко інтегруються у християнське середовище без конфліктів.
- Україна та Азербайджан мають досвід впливу з боку російської імперії, потім совєтського союзу, та сучасної російської агресивної політики.
- Це формує спільне розуміння цінності незалежності та небезпеки.
Підготувала Людмила Стражник.
Фото надані Матлабом Наджафовим та авторки.
Читайте також:
- «Людина має жити вже і добре»: яскраві цитати Мойше Лейба Колесника — головного рабина Прикарпаття
- ВІДВЕРТО: Мойше Лейб Колесник — головний рабин Західної України. Синагога Темпель та євреї у Франківську (ВІДЕО. Ексклюзив)
