Парламентські вибори 12 квітня 2026 року в Угорщині завершилися політичним результатом, який ще донедавна здавався малоймовірним.
Після 16 років при владі Віктор Орбан втратив контроль над парламентом: його партія Фідес здобула лише 55 мандатів із 199.
Натомість опозиційна правоцентристська сила Тиса на чолі з Петер Мадяр отримала 138 місць і конституційну більшість — достатню, щоб самостійно змінювати правила гри в країні, пише ПІК.
Момент, коли стало зрозуміло: це вже не інтрига
Ще до оголошення остаточних результатів парламентських виборів в Угорщині 12 квітня стало очевидно: країна входить у нову політичну реальність. Після підрахунку приблизно третини голосів стало зрозуміло, що правляча партія Фідес програє — і програє не просто, а так, що жодних сценаріїв утримання влади не залишається.
Найпоказовішим став навіть не сам результат, а реакція. Віктор Орбан, якого роками вважали політиком, здатним боротися за владу до останнього, вже тієї ж ночі телефонує Петер Мадяр і визнає поразку.
Це був момент символічного завершення епохи. Не через вуличний протест, не через зовнішній тиск — а через вибір самих угорців.
16 років Орбана: як будувалася система, яку вважали незламною
Коли Віктор Орбан повернувся до влади у 2010 році, його політичний проєкт виглядав як відповідь на кризу — економічну, політичну, інституційну. Але з часом цей проєкт трансформувався у цілісну модель управління державою.
Її головна особливість полягала в тому, що формально демократичні інститути зберігалися, але їхня реальна автономія поступово звужувалась. Конституційні зміни, переформатування судової системи, нові правила функціонування медіа — все це створювало конструкцію, де політична конкуренція залишалася, але її результат ставав передбачуванішим.
Паралельно формувався економічний контур влади. Бізнес, пов’язаний із політичними елітами, отримував доступ до державних ресурсів і контрактів. Це створювало систему взаємозалежностей, у якій політика і економіка підсилювали одна одну.
Ззовні ця модель виглядала стабільною. Усередині — поступово накопичувала напругу.
Розрив із реальністю: коли система перестає відчувати суспільство
Будь-яка довготривала політична система стикається з однією проблемою — вона починає жити у власній логіці. Саме це, схоже, і стало ключовою причиною поразки Орбана. До 2026 року в угорському суспільстві накопичилося кілька важливих факторів.
По-перше, втома. Півтора десятиліття при владі — це термін, за який навіть прихильники починають очікувати змін. Особливо це стосується молодших поколінь, які не мали досвіду іншої політичної реальності.
По-друге, питання справедливості. Система, побудована на лояльності, неминуче породжує відчуття нерівності. Коли одні мають доступ до ресурсів і можливостей, а інші — ні, це поступово підточує довіру.
По-третє, символічні удари. Скандал довкола рішення Каталін Новак про помилування у справі, пов’язаній із насильством над дітьми, став одним із таких моментів. Він не був єдиним, але став показовим — бо вдарив по моральному авторитету влади.
Кампанія страху, яка вичерпала себе
Перед виборами Фідес зробила ставку на перевірену стратегію — мобілізацію через страх. У центрі кампанії опинилися теми війни, зовнішніх загроз, тиску з боку Європейського Союзу. У публічному просторі активно використовувалися образи європейських лідерів і Володимир Зеленський як символів ризику втягування країни у війну.
Але цього разу ця стратегія не спрацювала. Причина не лише у зміні настроїв, а й у зміні контексту. Коли суспільство стикається з реальними економічними і соціальними викликами, риторика страху втрачає ефективність. Вона перестає відповідати на головне питання виборця: що буде краще завтра.
Феномен Мадяра: інсайдер як головна загроза системі
Поява Петер Мадяр стала фактором, який змінив саму логіку виборів. Його політична історія — це історія людини, яка вийшла зсередини системи Фідес. Це дало йому унікальну позицію: він не виглядав «чужим», але водночас міг критикувати владу з позиції знання її внутрішньої кухні.
Після розриву з владою і публічної реакції на політичні скандали він створив партію Тиса, яка швидко перетворилася з новачка на головного конкурента правлячої сили. Його ключова перевага полягала в тому, що він не пропонував радикального зламу системи — він пропонував її «нормалізацію».
Як виграють вибори: боротьба за центр
Вибори в сучасних демократіях рідко виграються на крайнощах. Вони виграються в центрі — серед тих, хто вагається. Саме тут Мадяр виявився ефективнішим. Він не атакував виборців Орбана, не намагався їх переконати, що вони помилялися. Він дав їм можливість змінити вибір без втрати обличчя. Це тонка, але принципово важлива політична стратегія.
У результаті його підтримка сформувалася з кількох груп:
- частини колишніх виборців Фідес
- традиційного проєвропейського електорату
- людей, які раніше не брали активної участі у виборах
Саме така коаліція і забезпечила результат у 138 мандатів.
Європейський вимір: політичне «повернення» Угорщини
Реакція Європи на результати виборів була швидкою і однозначною. Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що угорці зробили вибір на користь Європи. Дональд Туск фактично відкрито радів результату.
Це пояснюється не лише політичними симпатіями. Протягом останніх років Угорщина була одним із головних джерел внутрішніх конфліктів у ЄС — від питань санкцій до розподілу фінансування.
Зміна влади означає потенційне:
- зниження конфронтації
- розблокування частини європейських коштів
- повернення Угорщини до спільної політичної лінії.
Що це означає для України?
Для України поразка Віктор Орбан — це важливий позитивний сигнал. Саме Будапешт за його правління часто блокував або ускладнював рішення, пов’язані з підтримкою Києва.
Однак перемога Петер Мадяр не означає автоматичної зміни політики. Його позиція залишається стриманою. Під час кампанії він не підтримав пришвидшення переговорів щодо вступу України до ЄС і допускав винесення цього питання на референдум.
Майбутній премʼєр заявив, що Україна повинна пройти весь переговорний процес щодо вступу до ЄС. Якщо ж цього не буде, Мадяр пообіцяв реферндум в Угорщині щодо членства Києва в блоці.
“Якщо Україна це зробить, тоді в Угорщині відбудеться референдум щодо того, чи слід ЄС її приймати. Але це точно не станеться найближчим часом”, – додав він
Це означає, що нова угорська політика може бути менш конфліктною, але не обов’язково більш проукраїнською. Втім, щодо війни в Україні Мадяр висловився так:
“росія є загрозою безпеці — і всі це знають, Європа має готуватися до небезпеки, в історії Угорщини ми вже відчували загрозу з боку російського ведмедя”, — майбутній прем’єр Угорщини Мадяр.
Він також додав, що в Угорщині кожен знає, що Україна є жертвою цієї війни.
“Завданням українського уряду є захист територіальної цілісності і суверенітету, і ніхто не може вказувати їм через чотири роки війни, на яких умовах вони мають йти на мир”.
Мадяр додав, що отримав привітання від Зеленського та висловив впевненість, що зустрінеться із ним
Геополітичний ефект: втрата важеля для москви
Поразка Орбана має значення і в ширшому контексті. Угорщина протягом років була одним із небагатьох партнерів Росії всередині Європейського Союзу. Через Будапешт можна було впливати на окремі рішення або затягувати їх ухвалення.
Контакти з російською стороною, зокрема з Сергій Лавров, були частиною цієї політики. Зміна влади означає, що цей канал впливу слабшає.
“Якщо Путін зателефонує мені, я підійду до телефону, але першим я йому не телефонуватиму. Але якщо ми все ж поговоримо, я попросив би його припинити вбивати, зупинити війну, оскільки (ця війна) не має сенсу… Але боюся, що він не діятиме за моєю порадою, але я сподіваюся, що скоро його змусять припинити війну”, – заявив Мадяр на прес-конфереції.
Водночас, за його словами, росія є загрозою для Європи, і вважає неприпустимими контакти, які були між угорським і російським міністрами закордонних справ
Натомість речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що не планує вітати Мадяра з перемогою на виборах, а Угорщину назвав “недружньою країною”.
Влада після перемоги: шанс і ризик
Конституційна більшість, яку отримала Тиса, відкриває перед новою владою широкі можливості. Йдеться не лише про кадрові зміни, а й про реформу судової системи, перегляд медійної політики, антикорупційні заходи та зміну інституційних правил
Але саме тут виникає ключовий ризик.
Історія показує, що інструменти, створені для концентрації влади, можуть використовуватися незалежно від того, хто ними володіє. І головне питання полягає не лише в тому, чи зміниться система, а й у тому, якою вона стане.
Після Орбана: чи справді це нова епоха
Вибори 2026 року в Угорщині — це більше, ніж зміна уряду. Це завершення політичного циклу, який визначав розвиток країни понад десятиліття. Але це також початок нового циклу, правила якого ще тільки формуються.
Перемога Петер Мадяр створює можливість для змін — але не гарантує їх. І саме тому головна інтрига цих виборів полягає не в тому, хто переміг. А в тому, чи стане ця перемога справжнім переломом — чи лише зміною декорацій у системі, яка вміє адаптуватися.
Читайте в ПІК:
- Орбан програв вибори в Угорщині: новий лідер – Петер Мадяр
- Хто такий Петер Мадяр, що стане новим прем’єром Угорщини
- Україна зняла рекомендації громадянам утриматись від поїздок до Угорщини
