Газета “Діло” від 28 березня 1926 року містить, як би тепер сказали, інсайдерську інформацію – “Офіційне введення целібату нашого духовенства”:
“З добре поінформованого джерела дізнаємося, що римська курія «затвердила» введений у станиславівській і перемишльській дієцезії примусовий целібат нашого духовенства. Про цю нову прихильність і ласку римської курії повідомили на днях обох владик, зобов’язуючи їх під клятвою до збереження тайни. Таким чином, «чорним ходом» перепаковано обов’язковий целібат в двох галицьких українсько-католицьких діє цезіях, тим самим в кінець повертаючи одну з головних умов зв’язку нашої церкви з римською”.
Про активного станиславівця читаємо у повідомленні “За право до служби на залізниці”:
“Залізничний урядовець п. Михайло Вайзер, якого польська влада усунула зі служби після заняття польськими військами Станиславова, вніс дня 10 цього місяця спротив проти оречення до Дирекції залізниць у Кракові та до Міністерства залізниць у Варшаві. У тому спротиві п. Вайзер подає, що є неправдою, немовби він виступив добровільно зі служби при залізниці дня 2 липня 1919 року, бо його на приказ коменданта Станиславова капітана Одеткевича виведено під крісом…”
Далі додає: “Уроджений на українській землі і там вихований я почуваюся все українцем. До персональної листи мене вписали залізничні власти в Кракові за Австриї як поляка проти моєї волі…
Одну копію цього подання вислав п. Вайзер до англійської газети “Дейлі експрес”, а другу – до Українського посольського клюбу у Варшаві.
І – шлюбне оголошення:
“Котра панна вийде заміж за адвокатського урядника, молодця 34 літ на сталій посаді з доходом 400 зол. в місяць і середним майном. Серйозні, не анонімні листи слати до Адміністрації для “депендент”».
Тогочасну лексику та орфографію збережено.
Підготувала Наталія Храбатин
Читайте також: 28 березня: це день в історії Прикарпаття
Читайте нас у тг
