Зараз на Прикарпатті маємо чотири патронатні сім’ї. Варто сказати, що є в них діти, які раніше не знали батьківської турботи, не бачили прибраної кімнати, давно не їли свіжого супу, ходили у брудному й замалому одязі, а матюкатися для них було звичною справою.
А все тому, що є на світі дорослі, яким горілка важливіша за власних дітей. Є батьки, які важко хворіють й не можуть забезпечити всі потреби сина чи дочки. Звісно, такі умови життя відбиваються на світогляді, поведінці та майбутньому дитини. Тоді втручаються соціальні служби, які намагаються достукатися до безвідповідальних та допомогти потребуючим.
- З етичних причин дитячі обличчя у публікації заретушовані.
Тимчасовим промінчиком світла для дитини зі складними життєвими обставинами стала послуга патронатного вихователя. Про її суть та альтернативи, труднощі та переваги для читачів ПІКу розповіли: директор Івано- Франківського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Леся Дикун; Національний тренер з питань підготовки патронатних вихователів, методист обласного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді Світлана Бойко та патронатна вихователька Юлія Таринська.
Коли рідні батьки не піклуються
Леся Дикун пояснила, якщо діти мають статус сироти чи їхні батьки позбавлені батьківських прав, то застосовують такі форми влаштування дитини. Це усиновлення, коли дитина офіційно прирівнюється до рідних дітей і живе у новій сім’ї на постійній основі. Опікунська сім’я, коли дитина живе у родині до повноліття і довше за згодою опікунів. Прийомна сім’я – виховує від одного до чотирьох дітей, а у дитячих будинках сімейного типу мешкає від п’яти до десяти дітей.
У 2017 році в Україні офіційно з’явилася ще одна форма – патронатна сім’я. У цьому випадку про дітей, які опинилися у складній життєвій ситуації, піклуються тимчасово – від 3 до 6 місяців.
“У дитини є батьки, але у їхньому домі є загроза життю чи здоров’ю дитини. Наприклад, дорослі вживають алкоголь, погані умови проживання чи хтось хворий. У патронатній сім’ї дитина виховується до часу, поки батьки не владнають свої проблеми. У цей час вони можуть спілкуватися та брати участь у вихованні своїх дітей. В іншому випадку – їх позбавляють батьківських прав, а дитину влаштовують у притулок”, – прокоментувала пані Леся.
Альтернативою патронатній сім’ї є центр соціально-психологічної реабілітації дітей.
Із зарплатою та соцдопомогою
Щоб стати патронатним вихователем, треба отримати рекомендації від соцслужби та пройти професійне навчання. На Франківщині цим займається тренер Світлана Бойко. Спеціаліст розповідає потенційним патронатним вихователям про законодавчі аспекти роботи, вікові особливості розвитку дитини, способи реагування на дитячі кризи тощо.
Вихователь отримує зарплату – 10,5 тисяч гривень та допомогу на дитину. Сума більша, якщо дітей двоє або є інвалідність. Тому працівник не повинен працювати на інших роботах, а також мати помічника, наприклад, чоловіка, свекруху чи іншого дорослого родича.
Складно, але важливо
Першу патронатну сім’ю в Івано-Франківській області створили у Косівському районі. Вихователькою стала волонтерка, мама двох дітей Юлія Таринська. Ще до запровадження цієї послуги жінка активно допомагала малечі та батькам, які опинилися у скруті. Пригадує, як збирали кошти для онкохворого хлопчика. Коли мама з сином поїхали на лікування у Бельгію, вдома з бабусею залишилась дочка-підліток.
“Фізично дівчинці вдома ніщо не загрожувало та їй було психологічно важко. Вона була зламана, адже брат хворів і всю увагу мама давала йому. Спершу я просто взяла її до себе жити, а потім з’явилася змога це офіційно оформити. На жаль, хлопчик помер. Дівчина тепер живе з мамою і ми досі спілкуємось”, -коментує жінка.
Після цього у Юлії жили одночасно троє діток – сестра з братами. Випадок складний, скандальний та свого часу прогримів на всю Україну. Дівчинка дала зрозуміти, що старші брати її розбещували. У сім років дитина не вміла говорити, одягатися, дотримуватись елементарних правил гігієни та їла сирі продукти. Їй поставили діагноз – педагогічна запущеність. Вона досі живе з патронатною вихователькою, яка слідкує за її здоров’ям та розвитком. Наразі соцслужби шукають для дитини опікунів.
Юлія Таринська каже, що для цієї роботи потрібні принаймні дві вільні кімнати в домі, досвід роботи з дітками, час та терпіння. На курсах радить прискіпливо вивчати теорію та морально бути готовим до важкої практики.
“Психологічно важко, бо це робота вдома. Також були труднощі з оформленням документів, бо послугу запровадили в Україні вперше. Але з фінансами все гаразд. От я забезпечена людина і маю змогу витрачати навіть свою зарплату на дитину чи волонтерську допомогу. Мені цікаво, коли дивишся на результат, коли порівнюєш те, що було, з тим, як стало”, – додає Юлія.
Показати іншу сторону життя
Бути патронатним вихователем для дитини – це нагода показати їй світлу сторону життя, виховати у ній хороші риси, допомогти оговтатися від пережитого стресу, а також можливість офіційно працевлаштуватися.
“Дитина живе 3-6 місяців у кращих умовах, ніж у неї вдома. Вона отримує позитивний досвід, якого раніше не мала. Та чи збережеться він у неї – це інше питання”, – прокоментувала Світлана Бойко.
До слова, на Прикарпатті створено вже 4 патронатні сім’ї – у Косівському, Снятинському районах та Івано-Франківську. Соціальні служби, психологи допомагають здійснювати патронат над дитиною, консультують, якщо виникають труднощі. Одночасно працюють із сім’єю, щоб дитина все ж повернулася додому, а не у притулок. Життя, здоров’я та права неповнолітніх мають бути захищеними.
Прикарпатцям, які хочуть стати патронатним вихователем, треба звернутися у місцеві центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.
Марія Гурецька.
Читайте також:
Ваш гороскоп на тиждень: з 22 до 28 червня 2020
Йдемо до центрального парку Франківська: навіть з немовлятами
Підписуйтесь на сторінку ПІК у Facebook, Instagram , Youtube та Telegra
Читайте нас у тг
