Коронавірус та медицина катастроф. Як вони протидіють на Франківщині?
Спочатку трохи статистики: на коронавірус захворіли вже понад 12 тисяч прикарпатців. В 20 лікарнях області для вражених хворобою та з підозрами на COVID-19 розгорнули понад 1800 ліжок. Це на 600 більше, ніж було місяць тому. Переважну більшість хворих доправляє до лікувальних закладів швидка допомога.
Що стоїть за цими лаконічними тезами? Для читачів ПІКу розповідає Мирон Матейко – директор комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради».
– Мироне Федоровичу, у назві центру, який Ви очолюєте, читаємо приголомшливі слова «медицина катастроф». Чи вважає ваш колектив катастрофою пандемію коронавірусу?
– На початках виглядало саме так. Хоча ми є та служба, яка постійно має бути готова до катастрофічної ситуації: чи при жахливій дорожньо-транспортній пригоді, чи на пожежі, чи при станах людини, які загрожують її життю навіть за звичайних обставин.
Але коронавірус став тією бідою, перед якою розгубився весь світ.
– Коли Ви особисто зрозуміли, що це страшний виклик?
– Остаточно в той момент, коли колеги показали мені на фото легені першої жінки, яка померла на Прикарпатті від коронавірусної інфекції. Червоні, аж палаючі, наповнені кров’ю легені. Історія – несумісна з життям.
Дуже подібне я бачив у 2009 році, в період епідемії свинячого грипу (штам H1N1). Тоді я був головним лікарем районної лікарні й у мене в реанімації померла жінка. Під час розтину я побачив як виглядають легені людини, життя якої згубив H1N1. Тепер побачив жахливу картину вдруге.
– Те що вона саме жахлива, відчуваю навіть по тембру вашого голосу.
– Розповідаю про це насамперед для тих скептиків, які кажуть що коронавірусу нема, або, мовляв, нічого страшного. Ні, товариство, це страшно, стверджує медицина катастроф. Особливо враховуючи те, що світ ще не розпізнав цю хворобу і ліків проти неї немає. Пробні зразки ще тільки досліджують. Тому готовність берегти себе від COVID-19 можна вважати порятунком від найгіршого.
– З березня, коли епідемія стала динамічно розвиватися на Прикарпатті, всі виклики щодо підозри на коронавірус, всі випадки госпіталізації йшли через екстрену медичну допомогу… Як відбувається тепер?
– З перших днів і до сьогодні наші бригади – на передовій. Ми першими стикаємося з хворими на коронавірусну інфекцію чи з підозрою на цю біду. Ми першими надаємо недужим медичну допомогу, ми морально підтримуємо їх, коли доправляємо до лікувальних закладів. Тобто постійно перебуваємо в умовах підвищеного ризику.
Проте зараз це сприймається вже не так гостро, як у березні.
Тоді були налякані і пацієнти, і медичні працівники. Я одразу зібрав свій колектив, спільно обговорили, яким чином захищати від інфікування фахівців. Вирішили залучати до обслуговування викликів з підозрою на коронавірус не всіх. Створили дев’ять спеціалізованих бригад. Спочатку вони справлялися зі своїми функціями. Викликів за добу орієнтовно було 20 –25, госпіталізацій 5 – 10. Але коли кількість викликів стала наближатися до 100 і більше, ми зрозуміли, що такими силами не впораємось. Було б ще пів біди, якби не виникали гострі проблеми щодо госпіталізації.
– Які саме?
– Іноді приходилось їхати з хворим, скажімо, з Івано-Франківська у Калуш, що забирало у бригади екстреної допомоги кілька годин часу. А головне – ризикувати самопочуттям хворого ніхто не має права.
Буду відвертим. Іноді мусив в ручному режимі госпіталізувати хворих. Тобто, підключав департамент охорони здоров’я області, телефонували до керівника лікувальної установи, з’ясовували ситуацію. Колеги ставились до цього з розуміння. Переміщували хворих, що одужували, і важким давали місця. А що робити, якщо маємо у реанімобілі хворого, у якого сатурація (рівень кисню в крові) складає 60-70%, тоді як при 90% уже треба класти в стаціонар. А тут одна лікарня не має куди прийняти, друга, третя…
– Яким чином вийшли з цього?
– Ми ініціювали дві наради. Вони відбулися за участі першого заступника голови обласної державної адміністрації. Я акцентував увагу на тому, щоб лікарні, які приймають хворих на коронавірус, два рази на день надавали нам інформацію про наявність вільних місць.
Звісно, що це не дуже працювало, бо кількість вражених коронавірусом постійно зростала і ліжок для цієї категорії фізично не вистачало.
– Навіть тоді, коли в лікарнях області розгорнули 1320 ліжок для хворих з ковідом?
– Навіть тоді. Та вже приблизно тиждень у містах області гострих питань щодо госпіталізації інфікованих коронавірусом немає. Тепер для них розгорнуто понад 1800 ліжко-місць, бо недавно до лікування коронавірусної хвороби долучилися лікарні другої хвилі – Бурштинська, Яремчанська, Снятинська, Богородчанська, Тлумацька та Коломийська інфекційна.
– Це означає, що високий рівень захворюваності зберігається…
– Так. Тому з 1 вересня на виїзд до хворих з «ковід» чи з підозрою на захворювання в цілодобовому режимі працюють уже всі 95 бригад клінічного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
– Наскільки захищені ваші медпрацівники від агресивної інфекції?
– Перший місяць у нас було 36 захисних багаторазових костюмів, які піддаються обробці. Потім я роздобув ще 24. А в бригадах працювало 107 медиків. Та швидко відгукнулися на нашу потребу благодійники. І то так, що ми нічого із захисних засобів на протязі 2-х місяців не купляли. А зараз забезпечені повністю із запасом на 2-3 місяці. Я щиро усім дякую.
Отримував центр допомогу засобами захисту й від держави, тому маємо 100-відсоткову забезпеченість. В результаті колектив екстреної медичної допомоги має серед медичних закладів Прикарпаття найнижчий показник із захворюваності на коронавірус. Коли в середній показник по області складав 19%, у нас – 4, 5%.
Тому я дякую й своїм працівникам, що вони дотримуються епідеміологічних вимог, бережуть себе, розуміючи, що хворим потрібна їх професійна допомога.
– Але й 4.5% це не просто цифра…
– Так. Серед колег перехворіли приблизно 80 – 90 осіб (всього у колективі – в межах 1700 працівників). На превеликий жаль, ми переживаємо гірку втрату. У травні помер головний лікар Івано-Франківської станції швидкої медичної допомоги Ігор Ковалюк. Лікарі довго боролися за його життя. Попри коронавірус хворий мав супутню патологію, врятувати його не вдалося.
– Мироне Федоровичу, серед людей доводилось чути таке: «Заслаб їм на коронавірус. Подзвонив на скору. А там мене навіть вислухати не хотіли».
– Ви таке припускаєте? Я – ні в якому разі. Диспетчер обов’язково вислухає людину. Якщо потрібна додаткова консультація, в штаті у нас працює лікар-консультант, в арсеналі якого професійний досвід та можливості телемедицини. Маючи для розмови з хворим більше часу, ніж диспетчер, він бере людину на себе, з’ясовує її стан, визначається, що робити далі.
Тут хочу наголосити, що за всіма правилами, людина, у випадку недомагання, насамперед має звертатися до свого сімейного лікаря. Він одразу бере її під свій нагляд. Якщо виникають ускладнення, саме сімейний лікар має дзвонити в екстрену медичну допомогу – якщо потрібно доправили хворого до лікувального закладу.
Якщо ж у людини є температура вище 38,5 і не спадає, вона може напряму дзвонити на 103 і викликати бригаду екстреної медичної допомоги. Бригада приїде.
– Чи часто, прибуваючи за адресою виклику, ваші медики бачать перед собою хворих у вкрай запущеному стані хвороби, що візуально схожа на коронавірусну?
– З 10 викликів у двох-трьох таке буває. Щоб цього не було, при перших же тривожних симптомах треба звертатися до сімейного лікаря.
– А що, як на вас, треба робити, щоб не було причин звертатися до лікаря?
– Мій товариш недавно приїхав з Англії. Розповідає, як там люди поставились до карантину. Спочатку на два місяці міста наче вимерли. На вулицях – ні машин, ні людей. Два місяці! Зате вони зараз в «зеленій» зоні. Нам теж треба було дотримуватись жорстких вимог.
– Та наче б то й дотримувались… Але знову і знову виклики. Чи не підводить екстрені бригади їх транспортна складова?
– Автомобілі – це сьогодні саме болюче питання служби. Якщо ми маємо всього машин 150, то 60 – 70 % з них, це старі УАЗи та Газелі, яким більше, ніж 10 –20 років. Ремонтуємо, «варимо», реанімує і їдемо.
Добре, що цього року отримали від Благодійного Фонду Ріната Ахметова 5 сучасних реанімобілів класу Б. Маємо надію, що до кінця року надійде ще 30 машин марки Пежо та Citroen від держави.
– Наскільки ваша служба завантажена викликами взагалі?
– За добу диспетчери приймають 400-500 викликів. Раніше із цього числа 20 – 25% хворих були з підозрою на ковід, або з підтвердженим коронавірусом. Зараз цей показник знизився. Станом на час нашої розмови за добу поступило 59 «ковід-викликів», в 39 випадках людей у середній та важкій стадії захворювання госпіталізували. Хворих у легкій формі спрямовуємо до сімейних лікарів.
– Але ж недавно було й 100 ковід-викликів на добу, невже хворих на коронавірус суттєво меншає?
– Не думаю. Просто я навів добову статистику тільки по своїй службі. Та не знаю скільки хворих виявили сімейні лікарі, скількох скерували до стаціонару…
Та оскільки за минулу добу на Прикарпатті лабораторно підтвердилось 170 нових випадків коронавірусної хвороби, то про послаблення епідемії говорити рано.
– Чи можна сказати, що вражені коронавірусом вже не так гостро його сприймають, і не приховують так ретельно, як раніше?
– Не «афішують»? Захворювання – це особиста справа, яку не можливо сприймати спокійно. Тому не дивуюся, коли бувають приблизно такі випадки: людина боїться розголосу серед сусідів у багатоповерхівці, тож повідомляє нам: «Маю гострі болі в серці». Або – гіпертонічний криз, високий тиск. Бригада екстреної допомоги приїздить і бачить – ознаки коронавірусу. Доводиться медикам повертатися до карети швидкої та екіпіруватися додатково, щоб спокійно оглянути хворого.
– У підсумку мусимо визнати, що коронавірус уже приписався у нашому житті. Як з ним співіснувати?
– Бережімося! В перші місяці карантину я міг точно сказати, де недавно було багатолюдне весілля чи похорон. Через певний час туди їхали наші швидкі. Є подібне й тепер. Люди ще легковажать. На жаль.
Тому ще раз – бережімося! Якщо відчуваєте себе зле, залишайтесь вдома, думайте про безпеку своєї родини та свого оточення на роботі – це єдине правило для всіх. Не треба збиратися великими компаніями. Та якщо вже так вийшло – тримайтеся соціальної дистанції, користуйтеся захисними масками, дезінфікуйте руки. Таким чином ви десь перервете ланцюг передачі інфекції, яка так критично змінила наше життя.
Інтерв’ю вела Марія Палюга.
Фото Роми Сернецького.
Читайте також:
Людина з коронавірусом – на лікарняному ліжку
Засоби проти облисіння винайшла Мар’яна Федоровська, фармацевтка-науковиця з Івано-Франківська
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
