Івано-Франківськ

Велетень з Прикарпаття: найвища людина України про переваги високого зросту (ФОТО)

33-річний уродженець Тлумача Роман Гуменюк вважається найвищим жителем України. Прикарпатський гулівер має офіційний зріст 2 метри 21 сантиметр

Він – професійний баскетболіст. Раніше захищав кольори майже двох десятків команд, серед яких, окрім українських, були литовські, латвійські, сербські й навіть африканські.

ПІК зустрівся із велетнем та поцікавився, як живеться людині на висоті 2,21! Про усе найцікавіше, що розповів Роман, пропонуємо пряму мову:

Вище немає нікого

Офіційно я найвища людина, яка на цей час проживає на території України. Є ще українець Віктор Заболотний (235 см), але він довший час вже працює за кордоном. В Книзі рекордів України мій зріст було зафіксовано у 2017 році – 2 метри 19,5 см. Зауважу, що мене реєстрували ввечері, а в цей час зріст відрізняється від ранішнього. Тобто, мій зріст коливається від 219 до 221 см. Чим вища людина, тим більша різниця. 

84176938 2903990496330854 8116733271628316672 o

Як фіксували рекорд?

Мене запросили на телевізійну програму. Про те, що будуть міряти мій зріст, ніхто мене не попереджав. Це був певний обман з боку редакторів проекту. Але, під час зйомки, таки запропонували мене зміряти. І навіть підготували диплом в рамці, від Книги рекордів. Але скажу вам так: високі люди не рвуться до того, щоб їм вручали нагороду, як найвищим. Нам і без того достатньо вистачає уваги.

84308837 2903986106331293 4195654582530998272 o

Зріст передався генами

Зріст мого тата становить 2 метри, матері – 1,75 метра. В принципі, моя сім’я висока. Наприклад, сестра має зріст 191 см. Тобто, все закономірно, по генах, всі високі. В баскетбол я прийшов через зріст. Так, я з маленького місто Тлумач. До того, як на мене звернули увагу тренери, я переважно займався легкою атлетикою (стрибки у висоту), волейболом. А ще на баяні грав. Відвідував дуже багато секцій та гуртків, але не баскетбол. Але так сталося, що привернув увагу функціонерів саме баскетбольного клубу.

81706304 102358541300088 1364593019260502016 o

З баскетболом по житті

Цього сезону я виступатиму за команду «ДіДіБао» з Кам’янець-Подільського. Клуб виступає в Чемпіонаті України. В нас підібрався гарний склад гравців, хороші взаємовідносини. Хотілося б, звичайно ж, виступати в Івано-Франківську. Але є певні причини, через які не те, що я не хочу цього, а просто така склалася ситуація.

Під пильним оком оточуючих

Я завжди жартую, що у дуже високих людей є два варіанти: або покінчити життя самогубством, або жити та насолоджуватися. Я обрав другий варіант. Звичайно ж, це великий суспільний тиск, надмірна увага. Але, з часом, я до цього звик. Тобто, виходячи щоразу на вулицю, я знаю, що до мене, так чи інакше, будуть прикуті погляди людей.  Мушу визнати, що я себе дуже комфортно почуваю на висоті 2,21! Більш того, це мені навіть допомагає в житті. Скажімо, під час спілкування я відчуваю довіру людей, адже навряд чи може бути шахрай зі зростом 2,21см (посміхається). Тому це дуже корисна опція.

DSC 0063 scaled

Зріст та курйозні випадки

Насправді, таких випадків дуже багато. Старенькі мені місце в маршрутках та автобусах надають. Скажімо, у Китаї теж відбувалися кумедні ситуації. Щоб ви розуміли: під час прогулянок зі мною фотографувалися сотні китайців. Якби я не пішов, цей процес відбувався б нескінченно. Вони б фотографувалися, допоки я б стояв. Для них такі бігмени дійсно щось екзотичне. Окрім того, китайці хочуть селфі, ще й можуть торкнутися мене, чи я живий (посміхається).

photo 2020 10 06 16 37 35

Високих дівчат вистачає

Хотів би відзначити, що в Україні вистачає високих дівчат. Вибір величезний (посміхається). Скажу більше – високим дівчатам у нас важко знайти собі відповідну пару. От я собі знайшов. В моєї дівчини зріст 1,8 м. Вона спортсменка, волейболістка. Зараз грає на аматорському рівні.

photo 2020 10 06 16 25 42

Не спортом єдиним

Як то кажуть, не спортом єдиним. Якщо Бог дасть, я планую грати ще п’ять років. Але це вже не той баскетбол, який приносить заробіток. Так, це професійний статус, так, я це заробляю, але паралельно шукаю варіанти як себе реалізувати після завершення активних виступів, чим зайнятися. Якщо є трохи розуму і бажання, то людина знайде себе й після спорту. Важкий саме процес адаптації та усвідомлення того, що я можу бути не тільки спортсменом. Це досить складно. Але розумію, що багато спортсменів проходять саме через це. Хтось залишається тренером, хтось спортивним менеджером та агентом. А от коли ти хочеш знайти щось інше, то це досить важко.

DSC 0038 scaled

Україна просунута у плані комфорту

Якби була можливість замовити довшу полицю в поїзді, я би від такого не відмовився. Я б навіть доплачував. Але такої можливості немає. Ліжко вдома в мене дуже велике. В принципі, мені подобається, що ми відійшли від того совкового часу, коли в готелях були дві спинки в ліжка. Я ніколи не міг зрозуміти, чому так. Може, воно виглядає смішно, але прикол саме в тому, що та друга спинка й не потрібна. Але зараз більшість дійшла до того, що ця спинка «в ногах» не потрібна.

DSC 0036 scaled

Щодо повсякденного життя, то звичайно ж, важко знайти, насамперед, одяг. А от взуття, відповідний розмір (50-52, в залежності від виробника), можна замовити на будь-якому сайті. Тут принаймні ти знаєш параметри. З одягом значно важче. Але, знову ж таки, треба тільки мати гроші. Причому, усе це замовляється не за кордом, а в нашій країні. Україна дуже просунута в цьому.

Плюси та мінуси популярності

Насамперед мене упізнають в Івано-Франківську. Можливо, це пов’язано із тим, що грав за «Говерлу», фактично, як свій. Коли грав у Литві, був популярний. Ми грали у місті, яке мало 130 тисяч населення, а баскетбольний зал був на 8 тисяч. Ще й по телебаченні спостерігали. Якщо команда вигравала, ти там був як король в місті. А коли програвали, варто було день-два пересидіти вдома. У столиці України, приміром, не так впізнають. Але чим менше місто, тим більше пізнаванності.

DSC 0049 scaled

Рідна Грушка та батьківська хата

Зараз я буваю часто на рідній землі. Остання поїздка тривала п’ять днів. Тобто, є час вдома побути, є змога поїхати на море. Раніше я заробляв гроші, а часу не було їх витратити. Нині цього часу є достатньо. Звичайно ж, карантин дещо обмежує можливості, але мені вистачає. Тлумаччина, села Грушка – це мій дім, я тут народився, тут проживають мої батьки. Де б людина не була, в неї є потреба приїхати додому. Навіть просто приїхати в рідні місця, а бо сісти й відпочити біля хати. Бували такі моменти, коли я довго не був вдома. Потім я приїздив і просто насолоджувався усім, що оточує навколо. Це мій дім, куди ж без нього (посміхається).

photo 2020 10 06 16 26 12

Приєднуйтесь до нас  у FacebookInstagram , Youtube та  Telegram

Читайте нас у тг




Новини партнерів







Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020 Всі права захищено