Івано-Франківськ
-1.05
USD: 28.3
EUR: 33.95

«Я вже виконую частину завдань, які поставили переді мною люди на передвиборчих зустрічах» – Марія Савка

Коли мене запитують: «А хто з кандидатів-опонентів дихає вам у спину?», я щиро відповідаю, що не відстежувала цього.

122015361 399615068093179 7499676818574012845 n

Люди на передвиборчих зустрічах сприймають Марію Савку як свою, що вміє бути відкритою та зрозумілою, пише ПІК.

Галицький та Рогатинський райони і місто Бурштин – це 160 населених пунктів, які входять до територіального виборчого округу №4, де балотується у депутати Івано-Франківської обласної ради Марія Савка. Вона побувала майже у кожній громаді, поспілкувалася з сотнями людей і винесла для себе багато корисних висновків.

Про це наш діалог з Марією Савкою на фініші передвиборчої кампанії.

“Я йдут вперед, ні на кого не оглядаюсь”

– Маріє Володимирівно, завтра – довгоочікуваний день тиші. В неділю, 25 жовтня, – вибори. Ви рахували дні, коли ця дата нарешті наступить?

– Рахувала. Тому що це був доволі виснажливий передвиборчий процес. Багато зустрічалася з людьми, багато вбирала в себе емоцій – і позитивних і негативних, багато питань почула і на багато відповіла. Багато отримала від людей завдань. До виконання найгостріших уже приступила, не відкладаючи на колись. Однак в цілому – треба перевести подих.

– Чи перетиналися на теренах виборчого округу № 4, по якому балотуєтесь, з ким-небудь зі своїх опонентів. Якщо так, то як це виглядало?

– Дивно, але на окрузі не перетиналися. Коли зустрічаємось в інших ситуаціях, вітаємось, обмінюємось парою слів і – до зустрічі. Загалом, мені дуже приємно, що у цій передвиборчій кампанії стосунки між опонентами доволі толерантні. Не чути про якісь ганебні чорні піари, взаємні звинувачення чи непорозуміння.

І це добре, адже балотуємось до обласної ради, де маємо не конкурувати чи полемізувати про свою партійну приналежність, а об’єднати зусилля задля розбудови регіону, створення сприятливих умов для життя прикарпатців.

– А скільки взагалі кандидатів-суперників борються за мандат депутата обласної ради в окрузі №4?

– Повірте, не підраховувала. Якщо логічно подумати, то – багато. Адже у виборчому марафоні бере участь 13 партій, і кожна мала право висунути від 5 – до 12 кандидатів на округ. Однак, загальна кількість чи окремі персоналії не мають для мене особливого значення. Я не оглядають на когось. Тому що сама маю великий досвід, сама зробила багато для Прикарпаття і маю впевненість, що опираючись свої знання, вміння та зусилля, можу ще багато зробити.

Тому коли мене запитують: «А хто з кандидатів дихає вам у спину?», я так само щиро відповідаю, що не відстежувала цього. Хоча знаю, що є чимало кандидатів, які мають вагу серед людей, успішно зреалізували себе в житті та можуть бути корисними у депутатському корпусі області.

На черзі – захист дисертації. А далі – робота

– Спробуймо спрогнозувати: вранці 26 жовтня повідомляють, що за попередніми підрахунками голосів саме Ви перемогли на виборах. Як проведете після цього найближчі дні?

– За три дні після виборів, 29 жовтня, у мене захист кандидатської дисертації у Львівському аграрному університеті. Тож після 25 жовтня буду активно до цього готуватися. Бо захист дисертації теж важливий момент у моєму житті, який я маю достойно пройти. А потім знову до роботи.

– Яка тема Вашої наукової праці, експромтом можете відповісти?

– Звичайно: «Обґрунтування економічних показників розвитку фермерських господарств в регіоні».

А якщо доля повернеться так, що на виборах мене хтось обійде, це не буде для мене ударом. Зараз я перша заступниця голови обласної державної адміністрації. Тож у будь-якому випадку прийдеться розв’язувати ті проблеми, про які люди розповідали мені з біллю у серці і я щиро обіцяла підставити своє плече.

122091469 352415302705955 4629469792272817762 n

120715569 1489262537933121 1997327701818972646 n 1 1

20200909 120747 scaled 1

Приємно, коли досягаєш мети

– Пані Маріє, останнім часом ваша активність була дуже очевидною. Ви координували роботи з ліквідації наслідків повені на Прикарпатті. Пізніше провели змістовний Круглий стіл з питань перетворення Галича у духовно-туристичний магніт України. Проводите велику організаційну роботу з медзакладами області щодо госпіталізації та лікування хворих на коронавірус…  Все це потребує постійних зусиль? А які  з них останнім часом виправдали ваші сподівання?

Я надзвичайно щаслива, що вдалося розпочати ремонт дороги міжнародного значення М-12. Це перші 8 кілометрів у Рогатинському районі.

Вдячна прем’єр-міністру України Денису Шмигалю, що він дослухався до моєї аргументації щодо необхідності відновити цю автодорогу. Вдячна за велику підтримку народному депутату України Едуарду Прощуку. Це була спільна робота на результат. У підсумку прийнята урядова постанова, згідно з якою держава виділила перші 100 мільйонів на ремонт дороги. Перші, тому що вартість усього проєкту складає понад 400 мільйонів гривень. І фінансування буде поетапним.

Дуже переживала, щоб уже після рішення про перший транш не виникло жодних зривів. Бо після тендеру згідно з юридичними нормами було ще десять днів на оскарження результату торгів. Слава Богу все пройшло добре.

122285309 143846827457957 6911079947440005246 o

Минулої неділі підрядник – підприємство «Проєктування. Будівництво. Сервіс» – приступив до роботи. Зараз на місці достатньо техніки та робочої сили. Та й погода дозволяє реалізувати наш задум.

Чи дякують люди за дорогу?

– Зараз йде ремонт М-12 на відрізку від завершення великої об’їзної дороги на Рогатинщині до межі з Тернопільською областю. Ви називаєте цю дорогу дорогою життя. Чому так?

– Уточню, що ці 8 км пролягають через три села – Пуків, Чесники, Лопушня. Для людей це дійсно дорога життя. Насамперед тому, що вони отримають якісне транспортне сполучення. Окрім того, попри транзитну магістраль будуть реалізуватися малі інвестиційні проєкти – наприклад, станції обслуговування машин, шиномонтаж, можливо, відкриються кафе. А це – зайнятість, робота для сільських мешканців. Так би мовити – їх друге дихання.

– Люди вже дякують Вам за дорогу?

– При зустрічі – так. У фейсбуці ж є різні відгуки. Мовляв, це ви перед виборами проявили активність.

Звичайно, що кожен має право на свою думку. Та правда полягає у тому, що я почала займатись цією дорогою ще на початку минулого року, коли про вибори й не думала.

Ми спільно зі службою автомобільних доріг Івано-Франківської області, зокрема з її керівником Василем Буджаком, предметно обговорювали цей проєкт, займалися питаннями кошторису і змінами до нього, експертною оцінкою проєкту, підготовкою до тендера.

– Для вас це було зрозумілою справою, адже ви дипломований фахівець в галузі дорожнього будівництва. Чи вже призабули те, що вивчали у Львівському політехнічному університеті?

– Не забула. До того ж після навчання багато років працювала у Рогатинській шляхоремонтній дільниці… Однак технології у дорожньому будівництві пішли вперед. Це дійсно новітні, сучасні технології. Поряд з тим залишились основоположні речі, параметри та профілі доріг, бачення автомобільних шляхів у комплексі.

На жаль, до останнього часу дорогу зазвичай сприймали просто, як асфальтоване полотно. Але ж, щоб воно довго служило, має бути вздовж дороги водовідведення, підсипані обочини, у певних місцях – світлофори. Відсутність цих речей зрештою створює аварійну небезпеку для учасників дорожнього руху, перехожих.

Як достукатись до сердець водіїв?

– Маріє Володимирівно, а які небезпеки ви побачили на якісній дорозі?

– Останнім часом я побувала у багатьох притрасових селах. Тобто у тих, що розміщені попри гарну дорогу Львів – Івано-Франківськ, яка першою була зроблена за сучасними технологіями. І повірте, що тепер на перший план вийшли питання безпеки руху, бо дуже насичений транспортний потік, високі швидкості – у 120 кілометрів.

А паралельно – школа, і діти просто не можуть перейти через дорогу. Ми не маємо права наражати їх на біду. І не тільки дітей, там дорослий боїться перейти з одного боку на другий. І таких сіл на Рогатинщині понад двадцять.

– Що тут вдієш?

– Сучасні світлофори – це завтрашній день. Сьогодні ж треба достукатися до сердець водіїв, щоб вони дотримувалися правил дорожнього руху. Повинна бути свідомість і жорстка законодавча база щодо порушників, якщо зі свідомістю у частини водіїв не все гаразд.

Ось у Польщі, з якою ми постійно робимо порівняння, чомусь немає таких зухвалих порушень, як у нас. Там дотримуються правил. Тож якщо ми рухаємось до Європи, то Європа повинна починатися в кожному з нас, в наших діях.

– До слава, поза очі Вас образно називають Ангелою Меркель. Як ви до цього ставитесь?

– Меркель мені імпонує як керівник європейського взірця. Придивляюся до її досвіду.

122224153 2836212826705882 9158912754090259275 n

121694174 261135868602146 4465623687054804189 n 1

Медичне обслуговування на селі потребує аналізу

– Маріє Володимирівно, повернемось до наших реалій. Нещодавно ви перерізали символічні стрічки під час урочистого відкриття амбулаторій у Липиці та Пукові. А ще де, у межах вашого виборчого округу, мають бути такі заклади?

– Ще чотири добудовують у селах Галицького району: Дубівцях, Старому Мартинові, Дем’янові. У Дорогові амбулаторія вже відкрилася.

Держава вклала у ці соціальні проєкти значний фінансовий ресурс. Але будемо щирими, в частині сіл люди ще не побачили якісних медичних послуг. Треба добре вдаватися у ці питання, щоб з’ясувати у чому причини, і як виправити ситуацію, щоб місцевий мешканець, особливо старшого віку, мав належне медичне обслуговування на місці. Для цього треба, зокрема, спонукати працівників змінити своє ставлення до своїх обов’язків.

– Які ще питання щодо медичного обслуговування ставили вам люди?

– Було багато запитань щодо лікування хворих на коронавірус у лікарнях. Зокрема, йшлося про неузгодженості, що виникають стосовно отримання безоплатних ліків згідно з протоколом міністерства охорони здоров’я.

У цьому контексті хочу зауважити, що є зміни на краще. Обласний лабораторний центр уже в одноденний термін робить дослідження на ковід. Це означає, що при підтвердженій хворобі недужий швидше отримає безплатне лікування.

Нещодавно держава спрямувала 18 мільйонів гривень на збільшення кількості кисневих точок у медзакладах Франківщини, де лікують хворих на ковід. Розв’язуємо практичні питання освоєння коштів.

“Я відчуваю довіру людей”

– Маріє Володимирівно, як зазначають ваші колеги, ви ніколи не були кабінетною чиновницею: постійно на виїзді, серед людей. Та, мабуть, не настільки, як під час теперішньої передвиборчої кампанії? Що Ви для себе відкрили?

– Цього разу я заглиблювалась у віддалені невеликі села – на 200-300 мешканців. Вони потребують особливого підходу. Скажімо, в частині збереження шкільних будівель. Зазвичай у сільській місцевості величезні школи, які будувалися у радянські часи на велику кількість учнів. Тепер дітей значно поменшало. Окремі школи вже дійшли до найнижчого ступеня, в них навчається 15-20 дітей.

Тому з новими об’єднаними територіальними громадами будемо думати, що робити з приміщеннями? В селі надзвичайно важко застосувати велику будівлю. А просто опалювати її, утримувати пустою – надзвичайно дорого. Й покинути напризволяще – це безвідповідально. Словом, є над чим працювати.

– Що приємно здивувало вас у спілкуванні з виборцями?

– Те, що при всіх складнощах і негараздах люди не втрачають оптимізму. Вони мають у серці віру, надію і любов та впевненість у завтрашньому дні. Я не раз бачила в очах людей щире сприйняття моїх підходів до справи та відчувала їх довіру. А коли бачиш, що люди тобі довіряють, то не маєш права знехтувати цією довірою, мусиш її виправдати. Я готова.

До слова, я переконалася, що у більшості випадків люди хочуть просто моральної підтримки, хочуть спілкування, хочуть, щоб їх чули, щоб в них бачили людей. Якось каже мені одна жіночка: «Ви така проста, така відкрита, вам можна розказати про будь-які проблеми. А я завжди начальства боялася».

Приємно чути таку щирість. Водночас, кепсько почуваєшся, коли розумієш, що не дуже й можеш вплинути на розв’язання проблеми, з якою людина слізно до тебе звернулася. Але щоб відмахнутися від почутого – це не мій стиль.

P1230340 3 scaled

Людина швидких рішень

– В одному із ваших передвиборчих буклетів є рядок про те, що ви людина швидких рішень. Спробуймо перевірити це раундом швидких відповідей на несподівані питання журналіста?

– Добре.

– Чи полюбляєте солодкий десерт?

– Не завжди.

– Чи любите солодкі слова?

– Ні.

– Чи вмієте сказати гірку правду?

– Так.

– Як реагуєте на гірку правду стосовно вас?

– Сприймаю.

– Що робите, коли не задовольняють ваше прохання?

– Шукаю додаткові аргументи.

– Які слова скажете подумки після підрахунку голосів на цих виборах?

– Дякую людям!

Розмову вела Марія Палюга.

Читайте також:

Марія Савка: «В управлінні областю є, так би мовити, багато коридорів…» (ФОТО)

Як привернути до Галича мільйон туристів? (ВІДЕО)

Підписуйтесь на нашу сторінку у FacebookInstagramYoutube та Telegram

 

 

 

Новини партнерів

Коментарі

0

Коментарів ще немає

Залишити відповідь

Ваш email не буде опублікований. Обов’язкові поля позначені зірочкою (*)

Поле має бути заповнене
Поле має бути заповнене
© 2020 Всі права захищено