На перший погляд вони непомітні, втім, мають своє історичне, архітектурне та подекуди сакральне значення для колишнього Станіславова, а нині – Івано-Франківська, розповідає ПІК.
Розташування
Вуоиця Маланюка веде від вул. Лермонтова у бік залізниці. Знаходиться на півночі центральної частини міста. Створена в 1890-х роках, у межах колишньої дільниці Леонівка. Про цей район ми розповідали у попередніх випусках нашої рубрики.
Назви
Першу назву вулиця отримала 22 листопада 1900 року на честь польського поета Зигмунта Красінського. У радянські часи спочатку була перейменована на М. Ломоносова (у 1944 р.), пізніше (у 1970 р.) на Ю. Безкровного на честь першого голови радянського Станіславського райвиконкому, що мешкав по цій вулиці, а під час нациської окупації очолив підпільну комуністичну групу. Був заарештований гестапо і страчений.
Теперішню назву вулиця носить від серпня 1995 року,— на честь Василя Маланюка,— члена ОУН, голови осередку «Просвіта» в Клузові. Страчений більшовиками за підпільну роботу на початку 1945-го, його повісили на вулиці Шпитальній із трьома іншими патріотами.
Забудова
На вулиці забудова переважно мадерністська, подібна до забудови паралельної вулиці Тарнавського, лише дещо скромніша. Всі будинки житлові, вищих ніж на два поверхи немає.
Архітектура
№ 2. Один із найстаріших будинків на вулиці. Збудований в 1890-х роках. Тепер це триквартирний житловий будинок.
№ 8а. Двоповерховий котедж, один із найновіших на даній вулиці. Зведений архітектором В. Стасевим (1927—1997) для своєї сім’ї. Він був співавтором таких відомих в регіоні споруд, як турбази «Гуцульщина» та пішохідного мосту в Яремчі.
№ 14. Меморіальна будівля. Двоповерховий з масандрами, двосекційний. Зведений в 1933 році відомим в місті будівничим Павловичем. В будинку жив Ю. Безкровний,— перший голова радянського Станіславського райвиконкому. Під час німецької окупації очолив підпільну комуністичну групу, за що був заарештований гестапо та страчений.
№ 21. Одноповерховий з колонами. Зведений на початку ХХ століття Павловичем. У 1922-му його придбав новозаснований монастир редемптористів. Перші п’ять ченців на чолі із Йосифом Скрайверсом прибули із Бельгії. Вони прийняли греко-католицький обряд та вивчили українську мову.
Після того, як монастир переїхав в новобудову на вул. Чорновола (не збереглася) у 1928 р., в цьому будинку відкрили українську ремісничо-промислову бурсу. Яка тут діяла до 1939 року. З того часу, тут,— триквартирний житловий будинок.
Читайте також:
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Стефаника (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Рєпіна (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Лермонтова (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг