Богдан Татарчук із Тлумача переконує: «Писання пейзажів рятує від депресії та недуг»
Днями на Прикарпатті назвали переможців обласної мистецької премії імені Параски Хоми. У номінації «Аматорське образотворче мистецтво» переміг якраз 70-річний художник Богдан Татарчук з Тлумача. Премію митцеві присудили за серію картин “З думкою про Україну”.
Як творить, та звідки черпає натхнення художник поважного віку, дізнавалася журналістка ПІК.
«Я малюю з дитинства, інакше й не може бути, бо я з творчої родини. – Я з творчої родини Самборських, що із села Попелів на Тлумаччині. Бабця, яка навіть не вміла писати, малювала чудово. І моя матуся теж. Я з 7 років виявив хист до малювання. В першому класі, коли ще не вмів писати, змальовував букви. Згодом малював стінгазети, математичні таблиці та наочну…комуністичну агітацію. А що, такі часи були. Уявляєте, що найкращим подаруком для мене були…кольорові олівці», – розповідає пан Татарчук, показуючи кілька великих каталогів зі своїх виставок.
Згодом юний митець познайомився зі знаним на Прикарпатті художником Олександром Волковим, який навчив талановитого Богданка так добре малювати, що той захотів обрати мистецький фах. Проте сталося так, що хлопець не встиг подати документи. Й оскільки був сильним та спортивним, пішов навчатися у Івано-Франківський фізкультурний технікум.
Далі була служба в тоді ще радянській армії, де талановитого солдата з України знову залучили до малювання комунастичної агітації та створення солдатських альбомів. Після служби Богдан Татарчук завершив навчання у технікумі та став інструктором зі спортивного туризму на турбазі «Гуцульщина» у Яремче.
«Це були чудові часи. Роботи було багато, адже я водив у багатоденні 100-кілометрові походи групи відпочивальників з усіх тоді ще союзних республік. Мав велику відповідальність, але в кожну вільну хвилину малював пейзажі, яким би стомленим не був», – пригадує поважний художник.
Ще кілька раз він змінював місця праці. Найбільше трудився у тлумацькому бухгалтерському технікумі (тепер коледж Львівського Національного аграрного університету—авт.). Зараз чоловік на пенсії і щодня пише картини: найбільше — пейзажі, а ще портрети та картини на релігійну тематику. Його роботи є в десятках приватних колекцій США, Австралії, Німеччини, Польщі, Чехії, Канади, Італії, Іспанії. Він – активний учасник понад 50 виставок, мав кілька персональних.
«Одну картину я пишу від 3 до 15 днів, в залежності від розміру, кольорової палітри. Натхнення маю завжди. Скажете, що так не буває? Буває! Мені варто лише поглянути за вікно і…написати картину. А бажання є, навіть у час депресії чи хвороби. Бо, коли береш у руки олівець, пензель, вдихаєш запах фарб, то переносишся в інший світ, перебуваєш у ньому деякий час, а згодом повертаєшся в реальність, і вона стає іншою, деперсія відступає, і навіть здоровішим стаєш», – відкриває творчі таємниці митець.
Серія «З думкою про Україну», за яку пан Татарчук отримав премію імені Параски Хоми, налічує понад 70 полотен. Найбільше –зображень природи рідного краю – Покуття, де живе художник, та карпатських гір. Є ще й портрети, натюрморти та релігійні картини.
«З думкою про Україну». Чому так називається серія?»,–запитую митця.
«Усе просто: я завжди пишу картини з думкою про рідних, з думкою про Україну. Не мислю себе без рідої землі, бо тут моє коріння, тут маю наснагу і натхнення для творчості. Я бував за кордоном, на пленерах, у гостях і навіть на заробітках. Там писав теж, але вдома мені пишеться легше, простіше, швидше. Бо все з думкою про Україну і в Україні», – щиро каже пан Богдан.
Злата Леміш
Фото з архіву Богдана Татарчука та мережі інтернет.
Читайте також:
Як прикарпатець працює в IT-сфері Нідерландів
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
