На відкритті був присутній барон Віттек, президент державних доріг Билинський, генерал Крак та інші офіційні особи.
Поїзд зупинявся у Надвірній, Делятині, біля моста в Яремчі та у Воронєнці. Під час стоянки у Яремчі місцеві жителі піднесли Билинському хліб і сіль, на що він відповів короткою промовою українською мовою.
Відтак, починаючи з 19 листопада на залізничній лінії Станиславів Вороненка, встановився нормальний рух пасажирських поїздів. Із Станиславова до Микуличина і назад поїзди ходили щоденно за графіком:
відправка з Станиславова – 9:47 та 19:15, прибуття в Микуличин 12:52 та 22:35;
відправка з Микуличина – 14:42 та 4:23, прибуття в Станиславів 17:41 та 7:32.
Перший поїзд проїхав по новозбудованому мосту у 1894 році в с. Ясіня
Додатково, в неділю, поїзд ходив із Микуличина до Воронєнки і назад за графіком:
з Микуличина до Воронєнки – 23:14;
з Воронєнки до Микуличина – 6:50.
Поїздка із Станиславова до Воронєнки тривала 3 години 46 хвилин і назад – 3 години 14 хвилин 46.
Довідково:
Будівництво лінії Станиславів – Вороненка розпочалось у 1893 р. Вже на початку року на Делятинщині створили три будівельні підприємства, з яких одне, очолюване Епштайном та Влявом, будувало відрізок дороги Надвірна-Делятин, друге – під керівництвом Врайтера, Шимберського, Коллера і Кучека – лінію Делятин-Микуличин і трете – підприємство Зембіцького – лінію Микуличин-Вороненка.
На будівництво прибули сотні спеціалістів з Італії, з’їхалось багато селян з околиць. Лише на будові одного тунелю у Воронєнці працювало понад 150 осіб. На Прикарпаття спрямувалися ватаги мазурів, проте на місце роботи вони запізнились, доброго заробітку знайти не могли, тому стали займатись розбоєм.
Великі масштаби робіт і скупчення в долині Пруту тисяч робітників змусили підприємців будувати бараки для нічлігу, склади, крамниці та їдальні. Такі, раніше малі й тихі, місцини як Микуличин, Татарів і Ворохта на очах змінили свій сільський вигляд і стали містечками. Для послуг місцевого населення та приїжджих робітників у Дорі й Татарові 1 червня 1893 р. відкрито пошту, а 10 лютого 1894 р. у Татарові – телеграф.
На трасі велися різні роботи: вирівнювали смуги, будували мости і тунелі. Складні споруди будували, насамперед, італійці, а земляні роботи виконували місцеві чорнороби. До робіт австро-угорські власті залучали й багато місцевого населення, тобто гуцулів. Звичайно, їм доручали виконувати лише найнекваліфікованішу працю: земляні роботи, доставку каменя, підготовку насипу під колію (штрику), носіння шпал (шліферів) та іншу найважчу працю.
Каменоломня в Ділку
У долині Пруту було побудовано дев’ять великих кам’яних мостів: на ріках Любіжня і Перемиска в Делятині, на р. Кам’янка – у Дорі, на р. Прут – у Яремчі, Ямній, Татарові (арка – 22 м, висота – 5,8 м), Ворохті (головні арки – 49 та 34,6 м, висота, відповідно, 10 та 17,3 м) та при в’їзді до Воронєнки. Найбільшим з них був міст у Яремчі, що мав 190 м довжини, розмах арки – 65 та висоту – 23 м. Дещо меншим був міст у Ямній: 122 м довжини та розмах арки 48 м. Обидва мости будувалися за керів- ництва львівського будівничого В.Брайтера.
Будівництво моста-віадука у Яремче 1894
Делятин на будові мосту 1893р.
Більшість мостів були зруйновані під час Першої світової війни та відновлені на початку 1920-х рр. Першим великим мостом, збудованим у 1892–1894 рр., був склепінчатий міст через р. Любіжня у Делятині. Він складався з шести арок, довжиною 15 м кожна, одної – 22 м та двох – по 15 м. Похил колії на мості складав 14,2 ‰. Міст, довжиною 275 м, досягав висоти 32 м. У 1917 р. він був підірваний, унаслідок чого повністю зруйновано два середні склепіння, а три сусідні сильно пошкоджено.
Ямна будова мосту 1890р.
Ворохта будова мосту 1890р.
Тунель будували італійські полонені та наймані робітники. Зводили його вручну з 1896 до 1899 року. Його прокопували у глині, що було легше, ніж там, де тунель видовбувати в камені. Частина тунелю споруджена за допомогою тюбінгів, а частина — з бетону. Камінь для будівництва возили вузькоколійкою з гори Кливки, що неподалік. Для цього поблизу тунелю було побудоване тимчасове депо. По закінченню будівництва депо і вузькоколійку ліквідували.
В 1961 р. провели реконструкцію тунелю, бо нові — набагато потужніші — паровози не вміщалися в тунель. До реконструкції його висота становила 5,4 м, а зараз — 6,2 м. До війни його довжина сягала 1 тис. 303 м. Але коли німці тікали з цього краю, то зруйнували вхідні портали тунелю, тож тунель з одного боку був піднятий на 60 м, а з іншого — на 40 м. Німці ж хотіли зруйнувати його геть, для чого в тунель загнали чотири платформи з фугасами, але підірвати їх не встигли.
Будівництво тунелю на залізничній гілці 1896р.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
