Перший газ відрізнявся від звичного для нас “блакитного палива”. Цей газ не видобували з надр землі, а отримували під час спеціальної переробки відходів нафти, згодом — під час переробки вугілля. В процесі переробки, окрім газу, одержували цінні побічні продукти: кокс, смолу, аміак. Виробництво такого газу було недешевим.
Спочатку його використовували лише для освітлення вулиць. Від цього й назва виникла — “світильний газ”. Перші вуличні ліхтарі у Станиславові встановлено на вулицях Дністровській, Галицькій, Незалежності, Мазепи, а також на площах Ринок, Міцкевича. А першим газифікованим приміщенням була міська Ратуша.
Хоча в Європі пробивав собі дорогу електрика, а в місті на початку ХХ століття нею вже освітлений вокзал, Станиславів уперто доводить до завершения газифікацію міського освітлення.
Виходить на режим комунальний газозавод, завершений будівництвом минулого року на новому майданчику (нині вул. Ленкавського). Це таки справді зручніше, коли газ подається до освітлювальних точок трубами і немає потреби заливати гас у кожний ліхтар.
Якщо старий завод (на сучасній вулиці Дністровська, на місця теперішнього ТК «Оазис») давав на рік 50 тисяч кубометрів газу, то новий 600 тисяч кубометрів. У своїй рекламі завод писав, що за потреби мають змогу збільшити виробництво в чотири рази, але такої потреби того часу не було.
Довідково:
Світильний газ (міський газ, кам’яновугільний газ) — суміш водню (50 %), метану (34 %), окису вуглецю (8 %) та інших горючих газів, що отримується при піролізі кам’яного вугілля або нафти. З коркових відходів окрім бензолу та нафталіну одержують світильний газ. Світильним газом раніше освітлювали вулиці і будинки, а в 1960-х роках використовувався як паливо на заводах.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
