ПІК пропонує добірку з десяти найцікавіших фактів, пов’язаних із найдавнішим пам’ятником Івано-Франківська:
Наприкінці XIX століття громадськість тодішнього Станиславова широко відзначала 100-річчя від дня народження поета-романтика та і діяча національно-визвольного руху Адама Міцкевича (24.12.1798 – 26.11.1855). З цієї нагоди в місті запланували спорудити пам’ятник поетові. Був створений оргкомітет, оголошено збір пожертв.
Автор проекту пам’ятника – Тадеуш Блотницький (1858–1929). У розпорядженні митця була посмертна маска Міцкевича, і це зіграло важливу роль у рішенні комісії. Роботу над мармуровою скульптурою поета, яка початково призначалася для встановлення у Кракові, майстер розпочав у Флоренції в 1881. Вартість проекту становила 10 тисяч корон.
Багато дискусій точилось навколо місця встановлення пам’ятника. Митці пропонували площу Міцкевича, частина ж громади наполягала на центральному пляці Франца Йосифа (Вічевий майдан). У підсумку було вирішено, що Міцкевич має стояти на власній площі.
Спочатку планували робити пам’ятник із теребовлянського каменю, але потім вирішили не скупитись і замовили статую з білого італійського мармуру. Виготовлення масивного постаменту доручили місцевому різьбяреві Яну Бембновичу.
Автор Блотницький хотів розмістити свого Міцкевича обличчям до дирекції залізниць (тепер головний корпус ІФНМУ), але за рекомендацією політехнічного товариства пам’ятник розвернули у бік вулиці Яховича (нині – Василя Вишиваного).
Відкриття планували на 29 вересня 1898 року, але у зв’язку з вбивством цісареви Єлизавети церемонію перенесли на 20 листопада. Вона відбулася за присутності великої кількості людей. На постаменті були викарбувані слова польською: «Адаму Міцкевичу в століття від народження — громадяни м. Станиславова. 1898 р.».
1919 року під час Першої світової війни пам’ятник був пошкоджений. З відбитим прикладами носом він простояв до 1930-го року. Скульптуру перевели у бронзу, переробили п’єдестал, а сам пам’ятник перенесли ближче до фасаду театру (тепер філармонія).
Статичну постать поета встановлено на високому прямокутному постаменті з квадратним цоколем в основі. В опущеній лівій руці А. Міцкевич тримає книгу, долоня правої притиснута до грудей. Поверх гладко модельованого сурдуту з лівого плеча до підніжжя скульптури масивними бганками спадає плащ. Композиційний задум твору і пластичне опрацювання форм характерні для пізнього академізму. В нижній частині скульптури висічені прізвище автора і рік виконання: «Тadeusz Blotnicki 1898 г.»..
1940-го року польськомовну дошку на постаменті зняли і замінили на нову: «Адам Міцкевич 24/ХІІ 1798–26/ХІ 1855». У такому вигляді пам’ятник зберігся дотепер.
Існує декілька легенд, пов’язаних із пам’ятником. Коли до Станіслава прийшли совіти, вони побоялись руйнувати пам’ятник другові великого російського поета Пушкіна. Натомість німецькі окупанти таки вирішили знести пам’ятник. Та напередодні вночі він зник. Монумент таємно зняли, запакували та закопали за містом. Як не шукали німці, а знайти Міцкевича не змогли знайти, тож врешті-решт іменний постамент. Після війни пам’ятник знову зайняв своє місце у сквері, вже на новому постаменті.
Насправді ж, як писав краєзнавець Іван Бондарев, німеці розпиляли статую та планували відправити на переплавку. На щастя, завідувач пункту прийому металобрухту польський патріот пан Беднарський закопав обидві половинки бронзового поета й тим зберіг найдавніший пам’ятник Івано-Франківська.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
