Автор реконструкції – архітектор Мирослав Ковальський
Тут представлена друга (1695–1868), третя(1871–1915), а також четверта (1935 — донині) ратуша міста:
Друга ратуша (1695–1868)
У 1695 році, на замовлення власника міста Юзефа Потоцького, під керівництвом архітектора Карл Бенуа звели нову ратушу, цього разу — виключно з каменю. За взірець зодчий обрав ратушу в Гусятині (Тернопільщина), збудовану 1634 року. Щоправда, станіславівська споруда значно перевищувала прототип і була найвищою будівлею міста.
Збереглося декілька малюнків та описів тієї ратуші, на підставі яких прикарпатський архітектор Зеновій Соколовський зробив графічну реконструкцію споруди. Була вона хрестоподібною у плані, мала дев’ять поверхів і вежу, яку вінчав купол. На рівні п’ятого поверху містився годинник із чотирма циферблатами, які кожні 15 хвилин відбивали час за допомогою дзвонів, підвішених у куполі. Довкола вежі по верху йшла галерея, там постійно чатували дозорці. При виявленні пожежі, наближення ворога чи будь-яких інших небезпек спостерігачі трубили у сурми, попереджаючи мешканців міста. Для цих вартових над годинником була обладнана кімната, де вони й мешкали.
На другому і третьому поверхах відбувалися засідання магістрату і суду (лави), а перший поверх здавався в оренду купцям, які влаштували тут аж 24 крамниці. У підвалах ратуші розташовувалась в’язниця, там тримали опришків та різних кримінальних злочинців. Потрапити у магістрат можна було через єдину залізну браму із гербом Потоцьких — Пилявою, яка була в західному крилі.
На бані височіла фігура архангела Михаїла, патрона Червоної Русі, що перемагав диявола у вигляді змія. У 1826 році фігуру архангела знесло буревієм і тому наступного року австрійці замінили його на цісарського орла.
У першій половині XIX ст. змінився загальний вигляд навколо ратуші. В 1829 році у Станіславі було призначено нового старосту Краттера, який провів суттєві перестановки міського управління. З його іменем пов’язані значні перетворення, що змінили обличчя міста.
28 вересня 1868 після пожежі від споруди залишився лише залізний скелет.
Третя ратуша (1871–1915)
У 1870 році був закладений наріжний камінь нової споруди. Роботи вела львівська фірма «Товариство будівництва і виробництва цегли машинним способом». Архітекторами виступили Атанасій Пшибиловський і Філіп Покутинський. 6 червня 1870 було урочисто закладено фундамент, а в нього капсулу з пергаментом про історію ратуші, а також зі старопольськими та австрійськими монетами і медалями. У 1871 році будівництво завершили.
Нова ратуша мала вигляд величного прямокутного двоповерхового будинку з високою вежею (колишній кістяк старої ратуші). До рівня п’ятого поверху її облицювали білим мармуром. Вище були куранти та оглядова галерея. Архітектурний ансамбль завершував видовжений напівсферичний купол.
Родзинкою споруди був зал засідань міської ради, багато оздоблений та прикрашений написами про головні події історії Станиславова. У підвалі новобудови розмістилась поліція. У них же підвалах тримали арештантів. Дехто із прикарпатських краєзнавців стверджує, що 1880 року тут провів ніч (як затриманий) сам Іван Франко.
Під час Першої світової війни, з 8 по 19 лютого 1915 року, тривали важкі бої за Станіслав, у ході яких ратушу сильно пошкодила австрійська артилерія. Будівля хоч і не завалилась, але вкрилася тріщинами і з того часу перебувала в аварійному стані.
Четверта ратуша (1935 — донині)
Протягом 1920‑х років у Польщі вирувала економічна криза і тому понад 10 років довелося чекати, доки міська влада візьметься за будівлю. У 1929 році гроші нарешті знайшли, і в грудні був прийнятий кошторис будівництва. Фірма «Інженер Крауш і спілка», яка перемогла у конкурсі, розпочала роботу. Архітектором був інженер Станіслав Треля. Вже за традицією, у фундамент південно-східного крила помістили капсулу з планами новобудови, фотографіями старої ратуші та іншими документами. Завершити будівництво передбачали у 1932 році. Але через хронічний брак коштів споруду звели на три роки пізніше, а внутрішні оздоблювальні роботи тривали аж до 1939 року.
Остання (нинішня) ратуша зведена у стилі конструктивізм та являє собою хрест, з перетину якого здіймається вежа, що завершується куполом у вигляді військового шолому. На рівні четвертого поверху по кутах встановили бронзових орлів, які символізували могутність польської держави. Загальна висота споруди становить 49,5 м, що дозволило їй тоді бути найвищою в місті.
19 вересня 1939 року у місто ввійшли війська Червоної Армії. Приватні крамниці та ресторани в ратуші були закриті.
Знову нависла загроза над ратушею під час німецької окупації. Гітлерівці вирішили зруйнувати її. Але підірвати не змогли, бо стіни складались із залізобетонного моноліту. Для одночасного підриву потрібна була велика кількість вибухівки, яка, вибухнувши, могла зачепити сусідні квартали. А в них розташовувались різні німецькі урядові служби. Тому вирішено було зривати крила ратуші. У стіни, які важко піддавались свердлінню, почали закладати вибухівку і підривати. Так підірвали її північно-західне крило — на решту часу не вистачало.
у 1940-х роках південне крило ратуші відбудували і розмістили тут торгові склади.
У 1957 році провели ремонт, під час якого фігури польських орлів замінили на скульптурну абстракцію. 26 квітня 1959 тут відкрився Івано-Франківський краєзнавчий музей. До нового 2007 року на ратуші встановлено 4 нових годинники з автоматичним механізмом та електронними курантами, що виконують 12 українських мелодій дуже подібно до дзвонів, а також відбивають години та чверті.
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
