У Станіславові у XIX ст. не було ще централізованого водопостачання, натомість вже існували окремі локальні свердловини або криниці на один чи декілька будинків. Відвід використаної води здійснювалось за допомогою відкритих лотків (канав).
Станіславський магістрат розпочав виділення коштів на будівництво нових каналів та їх ремонт в 1861 р. За санітарним станом міських каналів і криниць та дотриманням норм по зливу відходів слідкувала поліція.
Перші бетонні каналізаційні труби знайшли при розкопках в центрі міста, які датуються 1897—1898 роками. Ці споруди носили локальний характер, їх будівництвом у 1899—1905 рр. займалася фірма «Джованні Джуліані».
У 1914 році було створено дирекцію по будівництві загальноміської каналізаційної системи. Отже, саме 5 травня 1916 року Магістрат дозволив почати роботи з прокладання каналізаційних мереж між вулицями Сапіжинською і Собеського.
Мапа Станіславова 1916 р.
До припинення спорудження у Першу світову війну загальна протяжність каналізаційних систем становила 12 км, вартістю понад 270 тис. крон.
Після відновлення робіт у 1924—1933 роках було збудовано понад 20 км каналізаційної системи. На це затратили понад 1,6 млн. злотих, а всього було заплановано — 3,5 млн злотих. На початку 1930-тих років проект каналізації охоплював 60 % площі міста.
До теми: Станіславська “венеція”: скільки ще “плаватиме” центр Франківська під час зливових дощів (ФОТО)
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
