Два дні Станиславів носив жалобу, у храмах правилися поминальні Служби Божі. Через рік місто гучно святкувало іменини нового цісаря Фердинанда І. А через два роки, 23 травня 1838-го, у Станиславові, завдяки активним старанням Казимира Мільбахера (міського старости), встановили статую цісаря Франца І.
Для освячення пам’ятника прибув львівський єпископ Піштек, промову на його відкритті виголосив станиславівський староста. Так у місті появилася окрема сакральна площа Франца – на честь цісаря Австрії. А до того вся площа була забудована маленькими дерев’яними спорудами.
Для звільнення місця під статую всі ці ґрунти і будинки викупили за 3 775 золотих ринських, споруди знесли. Сама статуя, уся відлита із бронзи, коштувала 3000 золотих ринських.Автором був віденський скульптор Іоганн Непомук Шаллер.
Незабаром до міста завітав молодший син монарха ерцгерцог Франц Карл, якому статуя батька дуже сподобалась.
Юрій Угорчак у «Краєзнавчому збірнику на пошану Богдана Гавриліва» привертає увагу читачів до того, що за часів Австро-Угорщини теперішній майдан Андрія Шептицького носив ім’я цісаря Франца І, а перед теперішнім морфологічним корпусом медичного університету (тоді 1 -а державна польська гімназія) стояв бронзовий пам’ятник цісарю.
Місце для нього вибрали з огляду на те, що передусім це був один із найстаріших майданів міста, з обох боків якого височіли два Божі храми – Парафіяльний та Єзуїтський костьоли.
Чи не найспокійніше місце в центрі Станиславова стало улюбленим для вечірніх та святкових прогулянок жителів середмістя.
Магістр навіть заборонив переїжджати возами через майдан.
Пам’ятник цісарю простояв у місті 81 рік і був знесений за наказом польського військового коменданта на рубежі 1919/1920 років, бронзу здано на військовий склад. Постамент знесли 1928 року.
За матеріалами книги “Місто між двома Бистрицями” та краєзнавця Ігоря Меніва
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг