Свою назву вулиця вона отримала від слова «Бельведер» (італ. «чудовий вид»). І цілком не випадково, адже в ті часи в кінці вулиці знаходився невеликий літній дерев’яний палац Бельведер.
Звідки відкривався гарний краєвид на місто, ще й неподалік Бистриці. Його звів тодішній власник Станіславова Юзефа Потоцького для своєї дружини Вікторії Лещинської.
Історик Садок Баронч у своїх працях писав про те, що «в будинку було вісім покоїв і зала, яка вела до парку, розділеного повздовжними ставками. Від міста широке подвір’я і будинок відділяли крислаті ясені. Там ще знаходилась криниця Самсона, яка носила таку назву від кам’яної постаті ізраїльського героя.
Мапа австрійського інженера Вальтхаузена 1805 р
Коли у 1732 році Вікторія Лищинська померла, її тіло було виставлено на території Бельведеру. А після банкрутства Потоцьких палац та навколишню територію продали.
Зокрема, один з останніх власників вирубав парк, дрова продав і відбив гроші, витрачені на придбання палацу.
«Землю ділок здавав в оренду колоністам, які вирощували там… картоплю. Але невдовзі господар пересварився з фермерами, розірвав угоди і розпродав маєток по частинах», – писав Баронч.
Мапа 1904 року
Де знаходився заміський палац та який мав вигляд?
Дослідники стверджують, що станіславський «Бельведер» розташовувався у районі теперішньої міської психлікарні на Млинарській.
Довідково:
Юзеф Потоцький був двічі одружений. Перша дружина – Вікторія Лещинська (пом. 1732), дочка воєводи підляшського Вацлава Лещинского (пом. 1688) та Софії Христини Опалінської (1643—1699), від цього шлюбу мав сина та дочку. В 1732 році взяв другий шлюб з Людвікою Мнішек (1712—1785), від цього шлюбу дітей не було.
Діти: Потоцький Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський та познанський; Софія Потоцька, 1-й чоловік староста гнезненський Адам Смігельский, 2-й чоловік каштелян підляшський Домінік Петро Коссаковський.
Читайте також:
Читайте нас у тг
