Мандри непомітним Івано-Франківськом: слідами втрачених бастіонів (ФОТО)

hystory 1 big scaled

Як відомо, фортецю будували за наказом засновника міста — графа Андрія Потоцького за останнім словом новітньої фортифікації. Вона являла собою правильний шестикутник, на краях якого розташувались бастіони — зовнішні п’ятикутні укріплення. Творцем укріплень був військовий інженер Франсуа Коррассіні.

Отже, де були розташовані бастіони на сучасній мапі Івано-Франківська:

2. sokolovskoho

“Жидівський” бастіон

Площі Потоцького нині нема, більшу її частину займає головний корпус медуніверситету, позаду якого – сквер Руської Трійці. Божниця, тобто синагога, стояла приблизно там, де тепер кована фоторамка.

Історик Зеновій Федунків, який детально займається міськими фортифікаціями, називає цей бастіон «жидівським». Квартал раніше був щільно забудований, але під час Другої світової всі ці будинки знищили.

“Український” бастіон

Наступний бастіон, за класифікацією Федунківа, є «українським». Назва обумовлена дерев’яною руською церквою Воскресіння Христового, що стояла неподалік. Від цього бастіону не лишилося сліду – у буквальному сенсі. Він розташовувався в районі вулиці Курбаса, а на одному з його фасів у 1891-му звели міський театр – теперішню філармонію.

Втім, «український» бастіон таки встиг засвітитися! Поглянемо на фото 1868 року, що фіксує наслідки Мармулядової пожежі. Її робили з боку сучасної вулиці Грушевського, на місці обгорілих хатинок тепер будинок № 15, де банк «Хрещатик». Так ось – на задньому плані добре видно земляний вал правильної форми. Це і є залишки бастіону.

“Тринітарський” напівбастіон

Коли будували Білу хату, натрапили на величезні підземелля. Ходи були настільки широкі, що теоретично там без проблем могли роз’їхатися дві автівки. Можливо, саме тоді народилась легенда про підземний хід, що веде з Франківська до Галича. Втім, це були звичайні фортечні каземати, де у 1960-х роках міськхарчторг зберігав овочі. Колись там стояв повноцінний бастіон, але після добудови палацу Потоцьких він став напівбастіоном. У XVIII столітті поруч звели тринітарський монастир, що дало підстави Зеновію Федунківу іменувати цей напівбастіон “тринітарським”.

Мапа Станіславова 1792 р.

“Арсенальний” напівбастіон

Далі куртина проходила між Дністровською та бічною стіною палацу Потоцьких, після чого впиралась у ще один напівбастіон. Зеновій Федунків називає його «гарнізонний», хоча він запросто може бути і «арсенальним», оскільки на його подвір’ї колись розташовувався арсенал. Там зберігалась фортечна артилерія, стрілецька зброя, боєприпаси.

У ХІХ столітті арсенал використовували як «малий кримінал» – щось на кшталт камери попереднього ув’язнення, а в 1950-х завалили, оскільки він заважав облаштуванню колгоспного ринку. Навіть сьогодні за торговими павільйонами видно явний перепад висот. Впевнений, якщо тут копнути – натрапиш на підмурівки фортечної стіни.

“Католицький” бастіон

За Федунківим він – «католицький», оскільки поруч розміщувався костел. Колись на його вершині був пустир, а в казематах розташовувались склади пивзаводу. Тепер краєвид змінився. Каземати знищені під час будови торгового центру із пиріжковою, а на горі бастіону красується інший ТЦ – «Зебра», який, за кольори і форми вже охрестили «Крематорієм».

Два бастіони на Валах

Окрім галереї «Бастіон», найкраще міські фортифікації збереглися на вулиці Валовій. Там є потужні земляні вали, які взимку «окуповує» малеча із санчатами. Вони виникли на початку 1680-х, коли Потоцькі збудували собі кам’яну резиденцію. Палац мали захищати два потужні бастіони, для чого довелося виконати величезний обсяг земляних робіт і фактично з нуля насипати ці штучні пагорби. Власники міста настільки дбали про власну безпеку, що прикрили куртину равеліном, вістря якого було спрямоване на сучасну вулицю Шопена. А от на додатковий захист Галицької брами Потоцькі гроші «зажали», і равелін там так ніколи і не з’явився.

За матеріалами Івана Бондарева

102953787 2692230357713961 492319834590413150 n