На перший погляд вони непомітні, втім, мають своє історичне, архітектурне та подекуди сакральне значення для колишнього Станіславова, а нині – Івано-Франківська, розповідає ПІК.
Сьогодні мова піде про маловідому вулицю в самому серці міста, яка нині існує хіба що уявно, адже цілком втратилася крізь роки. Мова йде про вулицю Барона Гірча, яка існувала на мапі Станіславова півстоліття.
Вона з’явилася у 1899 році, коли перейменували колишню вулицю Жидівську (нині це одна з частин площі Ринок, зі сторони катедри). Барон Морис фон Гірш (1831—1896) був одним з найвідоміших меценатів Європи другої половини ХІХ ст.
Гірш був чудовою людиною, обдарованою надзвичайними повноваженнями, генієм великих справ, що виявлялося навіть у вищій мірі в його гігантських планах щодо виходу російських євреїв, ніж у накопиченні його великого стану. Він любив задоволення, але не любив марнославства. Він не був наділений почуттями і не був релігійним у звичайному розумінні. Всі його ідеали були злиті в його відданості його далекосяжній, ретельно спланованій схемі доброзичливості.
Оскільки Гірш прожив більшу частину свого життя в Австрії, було цілком природно, що плачевний стан євреїв у цій імперії повинен особливо сподобатися йому. У 1889 р. Після консультації з доктором Адольфом Єллінеком з Відня він сформулював план допомоги євреям Галичини. Цілі запропонованого ним фонду, який мав би відзначити сорок років ювілею правління імператора Франциска Йосифа (1888), були заявлені наступним чином:
* Створення початкових шкіл та дитячих баз відпочинку в Галичині;
* Надання субсидій вчителям;
* Надання підручників та інших освітніх вимог, а також одягу та їжі для учнів;
* Надання субсидій на створення шкіл для єврейських дітей;
* Навчання єврейської молоді до ремісників та землеробів;
* Надання допомоги єврейським учням у комерційних та професійних школах;
* Надання позик ремісникам та аграріям без відсотків;
* Створення комерційних, технічних та сільськогосподарських шкіл.
У 1891 р. Австрійський уряд погодився на план, тож барон надав 12 000 000 франків у розпорядження піклувальників.
Цього ж року, у травні, в Станиславові відкрилася філія фонду барона Гірша. До комітету, що управляв філією, ввійшли відомі в місті представники єврейської громади – адвокат і громадський діяч Еліаш Фішлер, підприємець Герш Гальперн, адвокат Зиґмунт Цінс та інші.
Зокрема, філія фундації взяла під свою опіку єврейсько-польську школу, відкрита віденським Єврейським альянсом. Але у серпні 1898 року школа розмістилася у новому будинку на вул. Седельмаєрівській (тепер вул. Любомира Гузара, 15).
Дата завершения будови «1898» виблискує золотом на його фронтоні. Ця школа, однак, проіснувала недовго. Черездесять років поляки інспірували звинувачення, що цей заклад готує випускників, просякнутих сіонізмом. 1908 року школа булазакрита, будинок викупило місто, а в ньому розміщена чоловіча школа ім. Казимира Великого. Свого часу там був міжшкільний навчально-виробничий комбінат, а нині – управління освіти міської ради.
Неможливо скласти точну оцінку суми грошей, які барон де Гірш виділив на доброзичливі цілі. Те, що, включаючи велику спадщину (на суму 45 000 000 дол. США), залишену Єврейській асоціації колонізації, вона перевищила 100 000 000 дол. Крім того, було багато подарунків особам, про які немає жодних відомостей. У статті, що стосується його благодійної діяльності, він сказав:
“Полегшуючи людські страждання, я ніколи не питаю, крик необхідності походить від істоти, яка належить моїй вірі, чи ні; але що є більш природним, ніж те, що я повинен знайти свою найвищу мету – привернути послідовників іудаїзму, яких утискують протягом тисячі років, хто голодує в біді, можливості фізичного та морального відродження?“.
Читайте також:
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Стефаника (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Рєпіна (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Лермонтова (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Маланюка (ФОТО)
