Молода вулиця Мельника, що сполучає вулиці Сахарова та Незалежності, виникла у 2003 році. А що колись було на її місці?
Виявляється, протягом багатьох десятиліть до самого паркану заводу “Промприлад” приступав старовинний цвинтар – Станіславівський некрополь. При знесенні цвинтаря (1980 р.) і перетворенні його на Меморіальний сквер совіти віднесли паркан на десятки метрів від заводського паркану.
Відтак, уздовж сучасної вулиці тягнуться павільйони квіткового ринку. Під ними — поховання угорських солдат часів Другої світової.
Згодом з’явилася можливість прокласти нову вулицю, яка, як вважали совіти, була потрібна.
Однак містобудівні служби не квапилися. Більш того, вони прокладали її там, де старші мешканці франківська ще пам’ятали могили. Але стежка, а надалі ґрунтова дорога, все ж тут таки пролягала.
Профілювання та асфальтування вулиці було здійснено тільки у 2002 році, а остаточно завершене наступного року. На пропозицію низки громадських організацій та партій вулиці у серпні 2003 року названа ім’ям Андрія Мельника (1890-1964) – визначного українського політичного діяча, полковника армії УНР, одного з лідерів ОУН.
Архітектура
У 1845 році в Станіславі розпочала свою роботу єврейська лікарня на 50 ліжок.Розташовувалася вона на сучасному перехресті вулиць Незалежності й Мельника.
Саме там було споруджено добротний двоповерховий будинок, де, окрім лікарні, містились притулок старців і невеличка синагога, а за часів СРСР знаходилась стоматполіклініка.
Але у квітні 1975-го споруду знесли, аби розширити проїзну частину дороги.
За єврейським шпиталем існувало велике подвір’я, де стояли ще кілька будинків. Зокрема, на одній з кам’яниць на початку ХХ століття мешкав Ришард Яворський та його сини — власники фабрики машин «Край», на базі якої пізніше створили завод «Промприлад».
У 1910-х частину приміщень займала польська організація Стрілецький союз, і туди неодноразово навідувався майбутній диктатор Польщі Юзеф Пілсудський.
До речі..
На розі сучасних вулиць Мельника та Незалежності мав з’явитися грандіозний проєкт головного архітектора А.Цьомика п’ятиповерхового Будинку одягу. Мова йде про 1975 рік. Ось що саме передбачалося:
«На першому поверсі передбачено розмістити відділи змішаної торгівлі (чоловічий та жіночій одяг). В окремій добудові знаходиться демонстраційний зал. Другий поверх – відділ дитячого, третій – жіночого і четвертий – чоловічого одягу. На п’ятому поверсі – відділ торгівлі у кредит і складські приміщення. Будинок розрахований на сто робочих місць, а всього в ньому працюватиме майже двісті чоловік».
Читайте також на ПІК:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
