Сьогодні ПІК вирішила дослідити територію, на якій розташоване Головне управління статистики Івано-Франківської області (вул. Василіянок 6). Чому саме ця локація? Виявляється саме на місці 7-поверхівки свого часу мав постати… шпиталь. Але про все – по черзі.
Розпочнемо з того, що колись вулиця Василіянок називалася Заболотівська. Раніше то була дорога, яка сполучала село Заболоття з Галицькою вулицею, огинаючи міський стан (нині – парк Воїнів-інтернаціоналістів).
Перші будинки з’явилися на цій вулиці у 1790-х роках. Зрештою наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. вулиця Заболотівська мала цілком провінційний вигляд. На ній розміщалися суцільні халупи та дерев’яні паркани. Втім буди серед них й декілька добротних будинків.
Станіславів. Кадастрова мапа 1848 р.
Австрійські військові склади
Власне, на території сучасного статуправління також були декілька одноповерхових будинків із подвір ями. А зовсім неподалік, на розі із сучасною вулицею Вовчинецькою (тоді вона мала таку ж назву), збудували австрійські військові склади.
Належали вони 58 полку – найстарішого у місті, який фігурує у місцевих хроніках з початку ХІХ століття. Як відомо, за Австрії існувала система комплектування, згідно з якою кожна військова частина мала свій призовний округ. Мешканці Станиславова та околиць йшли служити саме до 58 полку. Тому в 1914 році 72% його вояків були українцями.
Саме до нього відносилися великі військові склади, які були на перехресті сучасних Вовчинецької та Василіянок, лівіше від статуправління. Тепер тут стоять дві житлові триповерхівки.
Станіславів. Мапа міста 1904 р.
До речі, сам 58-й полк розташовувався у казармах на вулиці 3 мая (нині – Грушевського), якраз навпроти нинішньої «Білої хати».
Костел – по сусідству
Тим часом наприкінці ХІХ ст. на розі Заболотівської (Василіянок) і тоді ще неназваної Грюнвальдської єзуїти купили чотири малі будиночки із садом. Незабаром розпочалось масштабне будівництво. 6 жовтня 1895 року місто отримало костел святого Станіслава Костки. Проєкт храму розробив краківський архітектор Станіслав Кшижановський, а керував будовою місцевий мешканець Ян Шпорек, писав “Репортер“.
Стиль – неоренесанс. Споруда мала 32 м завдовжки, 14 м завширшки та вміщувала 1500 осіб. У грудні того ж року в костелі встановили орган, виготовлений на фабриці Рігера у Сілезії. Водночас поруч звели триповерхову резиденцію єзуїтів із келіями для ченців.
Будинок блаженного Боболі
У середині 1930-х у Станиславові збирали кошти на содаліційний будинок імені блаженного Андрія Боболі. Маріанськими содаліціями називали братства мирян, які засновувались при єзуїтських костелах. Члени братства зобов’язувалися робити всілякі добрі справи в ім’я Діви Марії та звітувати про них на загальних зборах.
Хто такий Андрій Боболя? Це польський єзуїт, який жив у XVII столітті, активно проповідував на землях теперішньої Білорусі та був жорстоко вбитий козаками Хмельницького у 1657 році. Згодом католицька церква оголосила його мучеником.
Будинок мали зводити ліворуч від тодішнього єзуїтського костелу, саме на місці, де зараз облстатуправління. При ньому планували організувати шпиталь. Великі вітринні вікна першого поверху викликають асоціації… з пожежним депо.
Існував ще один проєкт 1936 року, який виконав архітектор Тадеуш Ковальський. Однак, ні той, ні інший варіант не були втілені у життя — завадила Друга світова війна.
Перший 7-поверховий “хмарочос”
Цікаво, що краєзнавець Леонід Орел стверджував, що поляки таки встигли закласти фундамент під будинок Боболі. І на початку 1970-х саме на тому місці спорудили висотку обласного статистичного управління, яка стала першим семиповерховим будинком Івано-Франківська (архітектор Микола Назаров).
Якщо точніше, то будівлю звели у 1973 році. Завдання архітектора ускладнювалось тим, що поруч стояв колишній єзуїтський костел. Але Назаров добре впорався із проблемою та вдало вписав нову споруду, не створюючи дисонансу, чим сьогодні грішать багато міських архітекторів.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
