Вірмени оселилися в Станиславові на запрошення магнатів Потоцьких, які запросили їх сюди з метою піднесення економічного розвитку міста. Тоді, 23 травня 1663 р., власником Андрієм Потоцьким вірменам був наданий привілей, згідно якого, крім інших дарувань (фільварок, поля, млин в Угринові), в середмісті для них виділялася частина території на схід від центру — ратуші.
Однією з перших вірменських споруд був дерев’яний костел, який функціонував практично від 1663 р. до 1762 р., коли було завершено будівництво кам’яного костелу.
Дерев’яний костел стояв на місці пізнішого кам’яного або трохи північніше від нього. Богослуження, очевидно, відбувалися протягом всіх цих років у дерев’яному костелі, поки не був споруджений новий кам’яний костел (за практикою будівництва нових культових споруд замість ще діючих старих). Біля давнього дерев’яного вірменського костелу, орієнтованого по лінії схід-захід (як і новозбудований), містився і прикостельний цвинтар.
Власне вірменський квартал, ймовірно, розташовувався на міській території трохи північніше від костелу, оскільки територію на південь від нього посідали українці із церквою Воскресіння Христового. Це район сучасних вулиць Шеремети, Мельничука, Старозамкової та площа перед кам’яним костелом (нині — Православною Автокефальною церквою).
Досліджуючи історію вірменських поселенців, зокрема, на Україні, вірменський історик Є, Баронч у праці „Нариси історії вірмен“ зазначав, що в 1662 р., із поселенням вірмен у Станиславові, Андрій Потоцький дозволив побудувати їм дерев’яний костел. При костелі був побудований будинок для священика, до якого був прилучений город.
Першим пробощем був ксьондз Грегор Бальзамович. Сучасний дослідник історії вірмен на Прикарпатті В. Грабовецький пише, що згідно привілею Андрія Потоцького: “Для поселенців надавалася частина міської території на схід від центру, де вони в основному поселилися і спочатку побудували свою дерев’яну церкву”.
Де ж стояв дерев’яний вірменський костел?
Відсутність переконливих джерел, в т.ч. й археологічних, не дозволяє точно локалізувати старий дерев’яний костел і цвинтар. Можливість археологічного дослідження території на схід та північ від кам’яного костелу на початку 80-х рр. XX ст., коли зводився адміністративний будинок по вул. Грушевського, на жаль, не була використана. Реконструкцію старої вірменської площі з дерев’яним костелом та цвинтарем, отже, можемо здійснити лише за методом аналогій.
Кам’яний вірменський костел, розташований у східній частині міста, орієнтований вівтарною частиною по лінії схід-захід. Саме так був орієнтований і старий дерев’яний костел. Відповідно до орієнтації костелу здійснювалися і захоронення на прикостельному цвинтарі — тобто по лінії схід-захід.
Отже, цвинтар при вірменському дерев’яному костелі непорушно існував майже 80 років — з 1662 по 1742 рр., коли було розпочато будівництво кам’яного костелу на прохання віруючих — на честь з’явлення в старому костелі чудотворного образа Божої Матері, з очей якої капали сльози. Тоді, в 1742 р. вперше був порушений старий прикостельний цвинтар.
На жаль, на сьогодні археологічні дослідження в цій ділянці міста не проводилися і говорити про стратиграфію культурних шарів при костельної площі ми не можемо. Та цілком очевидно, що саме тоді, в 1742 р. була зруйнована частина старого цвинтаря, на місці якого зведено згодом кам’яний костел. Цвинтар, ймовірно, діяв до заснування в 1782 р. загальноміського кладовища, тобто від часу заснування близько 120 років.
Джерело: За матеріалами книги “Археологія середньовічного Івано-Франківська (Станиславова)” (М. Вуянко, Б.Томенчук)
Читайте також в рубриці “Ретро Івано-Франківськ“:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
