Під час проведення ремонтно-реставраційних робіт на пл. Ринок, які мали місце у період з 1998 до 2001 рр., в межах кам’яних фундаментів будівель ХІХ-ХХ ст. були виявлені та обстежені підземелля та підвальні приміщення.
В південній частині пл. Ринок проводилася музеєфікація (трасування) фундаментів будівель XIX — поч. XX ст., які являли собою північну сторону вул. Передньої Жидівської.
В межах цих будівель під час реставраційних робіт було знято верхній шаар землі на глибину 0,45-0,60 м. В зв’язку з такою малою глибиною Археологія середньовічного Івано-Франківська (Станиславова) повне обстеження фундаментів було неможливе. Під час трасування колеса машин провалювалися, відкриваючи глибокі провали. В результаті цього було виявлено і обстежено наступне:
Навпроти будинків по вулиці пл. Ринок, № 6-12 на віддалі 25-30 м було обстежено 5 склепінь арочного типу — підвалів кам’яних будинків XIX ст. Склепіння виявлені на глибині 0,4 м від сучасної поверхні. Висота склепінь 1,1 м, ширина — від 1,1 до 2,5 м. Склепіння були викладені із цегли, стіни деяких із них поштукатурені. Три склепіння знаходилися по лінії схід-захід, два — північ-південь. Речових матеріалів тут не виявлено.
На віддалі 7 метрів від будинку на пл. Ринок, 2 в траншеї було виявлено і обстежено фундаменти, що являли собою кладку із білих кам’яних блоків.
Кладка простежувалася на глибині 0,4 м від сучасної поверхні і сягала висоти 1,9-2,0 м. Основа фундаменту лежала на материку.
Відкрита ширина кладки — 2,5 м. Фундаменти простежено в обидвох стінках траншеї. Оскільки траншею далі не продовжували, простежувати всю ширину кладки не було можливості. Зверху кам’яні блоки були вкриті шаром будівельного сміття.
В західній стороні траншеї по вул. Галицькій, навпроти будинків №11-13, на глибині 0,4 м від сучасної поверхні були відкриті великі підвальні приміщення із арочними склепіннями. На дні траншеї під несучими стінами склепінь на материку, впоперек траншеї, лежали дубові колоди-підвалини. Стіни склепінь (кам’яна кладка) були покладені на колоди.
Підвальні приміщення в плані мали коридорну систему. Стіни склепінь ділили підвали на кілька коридорів. Зокрема, було досліджено два коридори — умовно (за напрямком) їх можна назвати „західний“ та „східний“. Підвали частково, в межах траншеї, обстежувались як по ліні південь-північ, так і по лінії схід-захід.
„Західний“ коридор по лінії південь-північ в обстежуваній частині мав загальну довжину 13 м. Із цього коридору в напрямку на захід містилися три арочних склепіння на відстані 1,4 м один відодного. Ширина кожного склепіння становила 3,0 м, висота — 3,0 м. Одинн із проходів (середній) був щільно забутований цеглою, два інших — заповнені цегляними завалами. Обстеження показали, що ці два склепіння мають продовження в західному Марія Вуянко, Богдан Томенчук напрямку, в сторону сучасного греко-католицького катедрального собору. Можливо, вони є частиною якихось складніших підземних комунікацій. Стіни між склепіннями були збудовані із білих кам’яних блоків висотою 0,4 м кожний.
До „західного“ коридору прилягав „східний“. З цього боку він обмежувався стіною із двох склепінь кожен. Склепіння мало в основі 5,3 м, висоту — 3,0 м, відстань між ними становила 3,0 м.
„Західні“ та „східні“ склепіння з’єднувала стіна шириною в основі 3,2 м. Ширина „східного“ коридору в обстежуваній частині склала 4,58 м. По лінії північ-південь цей коридор був перекритий сферичним, арочним склепінням, знищеним під час ремонтнобудівельних робіт. В кількох місцях простежено невеликі фрагменти зруйнованого склепіння.
В „східному“ коридорі, по східній стінці траншеї, яка обмежувала другу сторону коридору, навпроти арочних склепінь виявлено дерев’яну колоду, розташовану перпендикулярно до траншеї. Колода являє собою частину дверей — одвірок із дерев’яною завісою.
На жаль, детальне обстеження східної стінки траншеї було неможливе через завал траншеї. Тут могли міститися двері, що з’єднували підвальні приміщення. Всього досліджено 19 м коридорів. В західній стінці траншеї з північного боку склепіння обмежувалися фундаментом будинку. Тут простежено кам’яну кладку в три ряди із білих тесаних блоків. Висота одного блоку блоку 0,4 м.
Отже, часткове археологічне обстеження приміщень дає можливість попереднього узгодження планувальної системи підземних комунікацій старого міста.
За матеріалами книги “Археологія середньовічного Івано-Франківська-Станиславова” (Б. Томенчук, М. Вуянко)
Читайте також на ПІК:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
