У 1878 році уряд Австро-Угорщини придбав у Станиславівського маґістрату землю на околиці міста. Раніше там був дубовий ліс, який з часом перетворився на міський парк Діброва. Зразу ж після купівлі землі розпочалося будівництво в’язниці (автор проєкту — німецький інженер Йозеф Браунзайс).
1 липня 1883 року відбулося відкриття нової в’язниці, яку в народі охрестили «Дібровою».
Пенітенціарний заклад збудовано у стилі неокласицизму. Він складався з триповерхового в’язничного корпусу у формі букви «Н», контрольно-пропускного пункту та двох будинків для обслуги.
В’язницю оточував п’ятиметровий мур, який знадвору підсвічували яскраві лампи. У мурі була тільки одна брама, на якій постійно стояло двоє озброєних вартових. Всередині в’язницю охороняла тюремна сторожа.
Коридори перегороджували залізні ґрати зі спеціальними замками, які можна було відкрити лише з боку головного коридору. Кожна камера закривалася дверима із малим заґратованим вікном угорі. Коридори й камери протягом доби були яскраво освітлені. Ззовні в’язницю охороняла спеціальна військова варта.
Усі будівлі були облаштовані водопроводом, каналізацією, пічним опаленням та вентиляцією. У в’язниці діяли греко-католицька і православна каплиці та школа.
Тюрма була розрахована на 1000 в’язнів чоловічої статі православного та греко-католицького віросповідання. Фактично тут відбували покарання в основному українці.
Читайте також на ПІК:
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
