В Україну фотографію принесли в 1840-х pp. іноземні фотографи, учасники щорічних міжнародних київських ярмарків.
Натомість піонером української фотографії в Станіславові вважається Ф. Величко, який відкрив фотоательє в середині ХІХ ст. А перші фотопослуги в місті надавала студія родини Едерів, заснована у 1861 році.
Ми вирішили зібрати найдавніші світлини, зроблені до 1900 року. Їх виявилося не так багато, відтак, кожна із них має певну історію, що розповідає про славетне минуле нашого міста.
1860 рік. Світлина із зображенням другої ратуші Станіславова
«Вежа старого ратуша» — так називалося найдавніше фото Станиславова у каталозі історичної виставки, яка відбулась у місті в 1928 році. Датовано фото 1860 роком і досі вважається найдавнішою міською світлиною, розповідав краєзнавець та дослідник Іван Боднарев.
На світлині – частина башти другої станиславівської ратуші, яку звели ще у 1695 році. Свого часу вона вважалася найвищою будівлею міста. Вона служила на благо міста довгі 173 роки. Втім, 28 вересня 1868 після страшної «Мулярової пожежі» від споруди залишився лише залізний скелет.
1868 рік. Світлина із зображенням оновленого залізничного вокзалу
Колію через Станиславів протягли в 1866 р. під час прокладення залізничної лінії Львів-Ходорів-Станіславів-Чернівці. Ця залізниця стала другою в Галичині після лінії Перемишль-Львів. Важко уявити, якою рідкістю в ті часи були залізничні перевезення. В 1896 р. вся залізниця величезної Австро-Угорської імперії налічувала заледве 8 тис. кілометрів колії. Для порівняння: лише колії сучасної Львівської залізниці складають близько 4,5 тис. км.
В 1866 р. збудували також перший вокзал Станиславова. Зовні він суттєво відрізнявся від того, який ми звикли бачити. Будівля радше нагадувала палац у мавританському стилі з напівкруглими арками й вікнами. Першого вересня 1866 р. до станиславівського вокзалу прибув перший потяг – Львів-Чернівці.
1868 рік. Світлини із зображенням «Цісарсько-королівських головних машинних майстерень»
Із прокладенням залізниці Львів — Чернівці у 60-х роках ХIХ ст. найбільшу станцію на цій транспортній лінії було створено в Станиславові. Для проведення аварійних, поточних та планових ремонтів рухомого складу Львівсько-Чернівецької залізниці у цьому місті на площі 45 525 м2 спроектували Головні машинні майстерні.
Як свідчать архівні документи, починаючи з 1 жовтня 1864 р. і закінчуючи весною 1865-го (того року для будівництва майстерень в громади Станиславова за 3500 гульденів і 47 крейцерів було закуплено ще майже 6 га землі) площі під будівництво було викуплено повністю.
Будівництво майстерень завершилося в дуже короткий термін — всього за півтора року. 11 вересня 1866 р. при вокзалі було відкрито «Цісарсько-королівські головні машинні майстерні», пізніше локомотиворемонтний завод.
Зберігся опис цих давніх майстерень:
“Кількість локомотивів у майстерні на даний час становить 228 шт., вагонів для перевезення вугілля 191, возів 3251… Машинна зала розрахована на 18 місць (колій). Електрична станція, що є власністю Іпотечного банку у Львові, освітлює залізничну станцію, котельню, майстерні й станційні будинки. Вона містить три динамо-машини (тобто електрогенератори – авт.), що стоять у ряд, з яких дві працюють, а одна є резервною…”. До речі, перші електричні лампи в історії нашого міста загорілися саме на вокзалі 13 січня 1897 року.
1883 р. Перше фото нової в’язниці “Діброва” (світлини станиславівського майстера Тадеуша Артіховського)
1886 рік. Світлини із зображенням наслідків «Мармулядової пожежі» в Станіславові
Як відомо, 28 вересня 1868 року у Станіславі стався малий апокаліпсис – спалахнула руйнівна пожежа, яка в історичних джерелах отримала назву «мармулядової». У розбурханому західним вітром полум’ї зникає старе місто, громадські будівлі, вогонь знищив розписи у храмах і залишив тільки обгорілий металевий кістяк на місці колись величної ратуші. Уцілілими залишилися лише декілька кварталів. Повністю згоріли 260 будинків з-поміж 800 житлових будівель, що були до пожежі, серед яких 370 – дерев’яні. Близько 6 тис. людей залишилося без даху над головою.
Саме наслідки масштабної пожежі й зафіксовано на світлині із колекції З. Жеребецького.
Згодом, вдалося віднайти ще одне зображення наслідків пожежі, на якому зображено панораму на єврейський квартал, пляц Франці та площу Гізелі, зокрема, будинок Хане Ланде (який і став розгадкою до локації). На світлині навіть можна помітити залишки укріплень станіславської фортеці.
Зроблено обидві фото із парового млина Імердавера – одної з найбільших споруд Станіславова на той час.
До слова, сам млин також згорів, але вже під час наступної пожежі, яка мала місце у березні 1903 року. Світлина із його рештками також відома загалу. Вона була зазнімкована на наступний день після пожежі.
1891 рік. Світлина із зображенням закладання наріжного каменію на місці будівництва майбутнього театру Монюшка
Ідея зведення будівлі для першого в Станіславові театру належала музичному товаристві імені Монюшка. Вони отримали ділянку під будівництво від магістрату. У конкурсі на будівництво переміг проєкт В. Мілковського (псевдонім архітектора Юзефа Лапіцького), який обійшовся б тільки у 90 тисяч ринських злотих.
21 травня 1891 року почали будову із закладання наріжного каменя. Саме цей момент і зображено на світлині. До слова, архітектор театру Лапіцький — на фото, четвертий зліва.
1893 рік. Світлина із зображенням місця, де невдовзі постане перша Австрійська дирекція залізниці
Наприкінці XIX століття мережа колії в Австро-Угорщині настільки розрослась, що назріла потреба у регіональній дирекції. Міст-претендентів було чотири: Чернівці, Перемишль, Коломия та Станіслав. Але наприкінці 1882 року Леон фон Білінський, керівник державних залізниць Австро-Угорщини, обрав Станіслав, на вулиці Карпінського.
Будівництво розпочали 3 липня 1893 року:
1 липня 1894 року, в суворій відповідності до угоди, будинок був урочисто відкритий. Залізничники орендували кам’яницю до 1914 року, доки не збудували власний офіс на Грюнвальдській.
Літо 1897 р. вул. Собеського (сучасна – Січових Стрільців)
1898 рік. Світлина із зображенням пам’ятника А. Міцкевичу
Урочисте відкриття пам’ятника Адамові Міцкевичу (автор – краківський скульптор Тадеуш Блотницький) в Станіславові відбулося 20 листопада 1898 року за присутності великої кількості людей. На постаменті були викарбувані слова польською: «Адаму Міцкевичу в століття від народження — громадяни м. Станиславова. 1898 р.». Очевидно, саме цей момент зображено на світлині.
До слова, на фото бачимо ще одну цікаву деталь. Завершення будівництва Темпля (Великої синагоги, на сусідній вулиці Берка, тепер – Страчених), зокрема, роботи над вежами. Додамо, що 4 вересня 1899 за присутністю міської влади та віруючих відбулося урочисте відкриття синагоги.
“Вітання зі Станіславова”: одна з найстаріших поштівок із видами міста. Близько 1898 р.
1899 рік. Листівки із зображеннями Станіславова
Замість післямови
Якщо Ви маєте інші унікальні світлини зі Станіславовом, датовані до 1900 року, будемо раді розглянути їх і додати до цього допису, або в коментарях до цього матеріалу в соцмережі.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
