У попередній розповіді ПІК пригадала, вулиці Івано-Франківська, назви яких ніколи не змінювалися. Сьогодні ми зібрали перелік вулиць, яким було повернуто історичні назви. Більшість з них були перейменовані за час радянських часів.
У першій частині публікації – про найдавніші вулиці, що дочекалися повернення їм історичних назв.
1. Вовчинецька (за совітів – Гагаріна)
Одна із найдавніших вулиць,— давніша від самого Станиславова. Вона з’єднувала с. Заболоття, на землях якого виник Станиславів, та с. Вовчинець. Тоді вона була звичайною польовою дорогою.
Історична назва вулиці такою і є — Вовчинецька. Як вулиця, вона росла у довжину в три етапи:
- В XIX ст. вона доходила до залізниці і була в межах Заболотівського передмістя.
- У 1925 р. після приєднання Княгинина-Гірки до міста вулиця простяглася до нинішньої Коломийської вулиці.
- Після того, як село Вовчинець увійшло до складу міської ради в 1983 р. дістала продовження до центру села.
В 1961–1993 рр. вулиця носила назву Юрія Гагаріна. З кінця 1960-х років почалася масова забудова мікрорайону по вул. Вовчинецькій, що триває й досі. У березні 1991 вулиці повернули давню назву.
2. Тринітарська (за совітів – Колгоспна, за ЗУНР – Герцля)
Одна з найдавніших вулиць, фактично ровесниця Івано-Франківська. На початках існування міста його власники виділили дільницю на північ від Ринкової площі для поселення євреїв. Тому перша назва цієї вулиці — Жидівська.
Однак після того, як тут був споруджений палац Потоцьких, а потім і монастир чернечого ордену тринітарів, який знаходився поряд та існував із 1690 до 1774 року, євреїв перемістили на південь від Ринку, щоб вони «криком своїм не заважали відправам у костьолі». Тож вулицю у кінці XVIII століття перейменували на Тринітарську в пам’ять про монастир тринітарів.
За радянських часів називалася Колгоспною. 1993 року їй повернули історичну назву.
3. Шпитальна (за совітів – Лещинця)
Шпитальною вулиця почала називатися в середині XІX століття. В міжвоєнний час мала ім’я C. Красовського (лікаря-хірурга, керівника загального шпиталю на зламі XIX-XX ст., який мешкав на цій вулиці).
В радянський період вулиця йменувалася іменем Лещинця, секретаря обкому комсомолу, знищеного бойовиками ОУН в 1948 р. За часів незалежності вулиці повернуто історичну назву – Шпитальна, названу на честь лікувального комплексу на території колишнього палацу, родинного гнізда А. Потоцького, який вважається засновником міста.
4. Крива (за совітів – Крюченка)
Під цією назвою вулиця існує від 1870-х років. Але вже на мапі міста 1805-го року можна побачити її зачатки, відгалуження, яке стало вулицею.
За радянської влади в 1970-80-х роках вулиця мала назву лейтенанта Крюченка. Що саме це була за особа, сказати важко. Але можна стверджувати, що в лавах визволителів міста від нацистів його не було. Є припущення, що це був енкаведист, який загинув у боях з УПА. В 1992 році вулиці повернули історичну назву – Крива.
5. Бельведерська (за совітів – Сталінградська, Московська)
Давня вулиця міста, створена у XVIII ст. В кінці вулиці знаходився невеликий літній дерев’яний палац Бельведер (близько 1730 р., італ. «чудовий вид»). В ньому переважно знаходилася перша дружина власника міста Юзефа Потоцького — Вікторія, тут вона померла в 1732 році. В кінці того ж століття перестав існувати і палац.
Назва вулиці збереглася, і навіть за часів німецької окупації не змінилася. Вперше вулицю перейменували у 1953 році на Сталінградську. В 1960 р. тут почали масово зводити «хрущовки», а журналісти почали називати вулицю «Станіславськими Черьомушками». А незадовго, у 1961 р.,— назвали Московською.
Світлина Ihor Panchyshyn
У жовтні 1990 вулиці повернули стару назву — Бельведерська.
6. Млинарська (за совітів – Вагілевича)
Існує від другої половини ХІХ століття. Тут на численних потоках і притоках Бистриці працювали кілька водних млинів, звідси і її історична назва. Хоча назва Млинарська існувала від початку XX ст., рада міста в травні 1926 року вирішила офіційно зафіксувати цю назву в горішній частині вулиці Бельведерської від півночі.
У радянські часи, від 1960-х рр. вулиця одержала ім’я І. Вагілевича – галицького письменника і публіциста, нашого земляка із Рожнятівщини. Але із здобуттям незалежності, в січні 1993 року ухвалили дати ім’я Вагилевича одній з вулиць у центральній частині міста (що і було зроблено пізніше), а вулиці, про яку йде мова, – повернули історичну назву Млинарська.
7. Матейка (за німців – Мальчевського)
Невелика вулиця в периферійній зоні Станіславова сформувалась наприкінці ХІХ століття. У 1895 році вона отримала ім’я Яна Матейка (1838-1893) – видатного польського художника, майстра визначних мальовничих полотен на історико-патріотичні сюжети, часто батального жанру, історіософа.
До слова, під час німецької окупації вулиця нетривалий час отримала ім’я Яцека Мальчевського (1854-1929) – польського художника, учня Яна Матейка, який свого часу працював у Мюнхені і, на відміну від свого вчителя, не малював історичних картин.
8. Гарбарська (за совітів – Суворова)
Вулиця із чудовою ремісничою назвою з’явилася від XVIII століття. Свою назву отримала від другої половини XIX ст. Гарбар – це староукраїнська назва майстра з вичинку шкір. Тут справді віддавна була гарбарня (наприкінці позаминулого століття вона належала С. Вайсбаху).
Від липня 1953 року вулиця мала назву Суворова, російського полководця XVIII ст. У січні 1993 року вулиці повернуто давню назву.
9. Довга (за совітів – Правди)
Вулиця існує від перших років XX століття. В газетній публікації початку 1903 року вона ще називалася «поперечною вулицею, що сполучає Галицьку та Бельведерську», а на мапі міста 1904 року вже нанесена під нинішньою назвою.
Під час нацистської окупації свою назву Довга зберегла. Вона була північною межею єврейського гетто, також тут містився один з трьох в’їздів («шлюзів») до нього.
Але у квітні 1962 року в Союзі готувалися до відзначення 50-річчя головної більшовицької газети і вулицю перейменували на «Правди».
Первісну назву вулиці повернула міська рада першого демократичного скликання 16 жовтня 1990 року, ще до проголошення державної незалежності.
10. Церковна (за совітів – Євчука)
Вулиця належить до найдавніших на землях Княгинин-Села. Ця околиця міста мала назву Курасівка. Якщо саме село відоме від 1427-го року, тож й цю вулицю Церковну слід датувати не пізніше ніж XV ст. Щодо самої церкви (якої назвали вулицю), то вона стояла у XVІІІ столітті, а вже при ній, за традиціями давніх часів, стояв цвинтар.
Фрагмент мапи Станіславова 1820 р.
За совітів у 1945 році вулиця змінила назву на А. Євчука. Цей неозброєний юнак, уродженець Княгинина, загинув від польської кулі у вересні 1939 р. Був похований на цвинтарі неподалік рідної хати. Історичну назву – Церковна, вулиці повернули в січні 1993 року.
ДАЛІ – БУДЕ…
Читайте також в рубриці “Ретро Івано-Франківськ”:
- Ретро: вулиці Івано-Франківська, назви яких ніколи не змінювалися (ФОТО)
- Ретро: 83 роки тому відбулася депортація станиславівських німців
- Ретро: 62 роки тому на мапі Івано-Франківська з’явилася школа №16 (ФОТО)
- Ретро: як 86 років тому в Станіславові з’явився власний аеродром
- Ретро: 94 роки тому відкрилася унікальна “Історична виставка міста Станиславова” (ФОТО)
- Ретро: як і коли мешканці Станіславова “побачили світло” (ФОТО)
- Кривавий листопад: 79 років тому у Станіславові гестапівці провели облаву на членів ОУН (ФОТО)
- “Будинку залізничників” у Франківську виповнюється 96 років: яка доля його чекає? (ФОТО)
- Ретро Франківськ: 59 років тому містяни відкрили для себе “Космос” (ФОТО, ВІДЕО)
- Ретро: 110 років тому змінила прописку скарбова дирекція Станіславова (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
