Чим не вгодили ремісники? Що не так із останньою зміною назв вулиць в Івано-Франківську

ivano frankovsk scaled

Зокрема, чи не найбільше людей бентежить той факт, що втратить свою назву невеличка вулиця в мікрорайон «Гірка» – Реміснича, адже така назва вулиці була ще з 1920-х років.

Є питання в окремих містян й до перейменування вулиці-сусідок Токарської та Танкістів. Мовляв, танкісти хоч і були радянські, але захищали місто від нацистів. Відтак, пропонують просто додати до назви вулиці приставку – «Українських» танкістів.

Натомість дві постаті – Шеремети та Крайківського, можна вважати досить суперечливими, з огляду на історичні паралелі. Скажімо, мова про перейменування вулиці Крайківського (діяч комуністичного руху на Галичині) триває вже давно.

ПІК зібрав інформаційну добірку про те, як колись назвалися вулиці, які незабаром планують перейменувати шляхом голосування на сесії міської ради.

Була – Реміснича, стане – Павличка

На мапі Станіславова з’явилася у 1920-х роках, після приєднання району Гірка до міста. Попри те, що первісна назва вулиці Реміснича – якихось славних осередків ремісництва тут не було. На відміну від вулиць Гарбарська – де колись такі були гарбарі, або Ковальська – ковалі.

За часів німецької окупації вулиці мала назву Волинська, а в радянський час – Вугільна, а згодом – Котовського. Первісну назву вулиці повернули в часи незалежності, в лютому 1992 року.

Нова назва: Дмитра Павличка

Дмитро Павличко (28 вересня 1929, Стопчатів, Коломийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка, нині Косівський район, — 29 січня 2023, Київ, Україна) — український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч. Герой України (2004). Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999, 2009), ордена «За заслуги» III ступеня (1997), ордена Свободи (2015), лауреат Національної премії Шевченка (1977).

Була – Шеремети, стане – Степанів

Перша відома назва вулиці від кінця 18 століття – Трибунальська, названа так на честь оружного суду (трибуналу), яка й вела до нього. Під цією назвою вулиця пережила Австрію, Польщу, і навіть при радянській владі називалася так понад двадцять років. У часи хрущовської відлиги перейменована на вулицю Степана Мельничука , а двома роками пізніше – названа на честь його побратима, Петра Шеремети, в червні 1958-го.

Петро Шеремета (1887–1922) народився в селянській сім’ї в Пукові на Рогатинщині. Учасник Першої світової війни, від 1918-го року — вояк Української Галицької Армії. Був у складі тих її частин, які, потрапивши в безвихідь, перейшли на бік Червоної армії, командував батальйоном стрілецької дивізії. Член компартії від 1920-го року. У бою під Заліщиками потрапив у полон — його схопила польська поліція. За вироком військового трибуналу в Чорткові страчений 11 листопада 1922 року.

Нова назва: Олени Степанів

Олена Степанів (відома як Олена Степанівна) (7 грудня 1892, с. Вишнівчик, Перемишлянський повіт, нині Перемишлянський район, Львівська область — 11 липня 1963, Львів) — українська історикиня, викладачка географії, громадська та військова діячка; перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу в званні офіцера; четарка Української Галицької Армії. Ув’язнена радянських таборів.

Була – Крайківського, стане – Палеша

Вулиця виникла та одержала свою назву – Крайківського – близько 1970 року. Була названа на честь борця за незалежність Украïни початку XX ст., громадський та політичний діяч, педагог, жертва сталінського терору Пантелеймона Крайківського (22 березня 1891 року, с. Різдвяни, Рогатинський повіт — пом. квітень 1945 року).

Суперечливою є інформація про смерть Крайківського. Згідно з одних джерел, він загинув 1944 року, без деталізації дати. Книжка «Міста та села Галицького району» називає 5 квітня 1945 року. Збігається інформація про те, що його наче б то вбили члени ОУН. Втім, за припущеннями родичів, це могли бути й переодягнені енкаведисти.

Нова назва: Юліана Пелеша

Юліян Пелеш, іноді Юліан Пелеш (пол. Julian Pełesz; 3 січня 1843, с. Смерековець — 22 квітня 1896, Перемишль) — український греко-католицький церковний діяч і богослов, перший єпископ Станиславівський (1885—1891), Перемиський, Самбірський і Сяноцький (1891—1896).

Була – Танкістів, стане – Павлишин.

Історична назва вулиці – Петра та Павла. Таку назву вона отримала за другої Польщі. Натомість починаючи із совітів й до сьогодні мала назву Танкістів, зрозуміло ж, що радянських.

Нова назва: Стефанії Павлишин

Стефані Павлишин (20 травня 1930, Коломия — 5 січня 2021, Львів) — українська музикознавиця, 1957 — членкиня Спілки композиторів, 1960 — доцент, 1981 — доктор наук, 1983 — професорка, членкиня правління Національної Спілки композиторів України, членкиня Наукового Товариства Шевченка, почесний академік Національної академії мистецтв України (2009).

Була – Токарська, стане – Симчича

Перша назва вулиці – Задворянська + Дверніцького, названі за Польщі, власне коли й були створені. Назву Токарська вулиця отримала за Рейху. І не змінювала її ані за совітів, ані за 32 роки незалежної України.

Нова назва: Мирослава Симчича

Мирослав Сиимчич (псевдо «Кривоніс»; 5 січня 1923, с. Вижний Березів, Галичина, нині Косівський район — 18 січня 2023, Коломия) — український військовий та громадський діяч, сотенний УПА, довголітній політв’язень (провів у радянських таборах 32 роки). Кавалер орденів «Свободи» та «За заслуги», почесний громадянин Коломиї та Львова. Герой України (2022).

Була – Урожайна, стане – Коцюбайла

Історична назва вулиці – Фургальського, названа у польські часи на честь полковника Теодора Фурнальського (інженер, піхота). Починаючи з радянських часів і до нині – мала назву Урожайна.

Нова назва: Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі»)

Дмитро Коцюбайло (позивний «Да Вінчі»; 1 листопада 1995, с. Задністрянське, Івано-Франківська область — 7 березня 2023, Бахмут, Донецька область) — український доброволець, молодший лейтенант, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2021). Член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор» (2020). Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво.

Була – Нова, стала – Мерінова

Вулиця з’явилася у 30-х роках минулого століття на території колишнього села Книгинин-Колонії. Після приєднання до території міста була утворена ще одна дільниця під номером XІV – Микитинецька. Саме там й пролягала вулиця Нова. Щоправда, була значно коротшою аніж сучасна версія.

У радянські часи вулицю перейменували на Ляхова, на честь радянського льотчика-космонавта, який здійснив три польоти у космос. Але у 1990 році вулиці було повернуто першу назву – Нова.

Нова назва: Віталія Мерінова

Віталій Мерінов (31 грудня 1990, Івано-Франківськ — 31 березня 2023, Луганщина) — заслужений майстер спорту. Чотириразовий чемпіон світу з кікбоксингу, чемпіон України з універсального бою, переможець Турніру з рукопашного бою на Кубок Президента України. Член виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Солдат ЗСУ, мав краповий берет спецназу.

Читайте також у ПІК:

Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram