З огляду на те, що будівля готелю «Дністер» привертає усе більше увагу громадськості, активістів та просто небайдужих, ПІК хоче нагадати про важливість та унікальність історичної споруди в самому серці Івано-Франківська.
А – «Аустрія»
1 травня 1914 року тут відкрився чи не найкрутіший готель міста, ресторан, кафе та третій у Станиславові кінотеатр. Усі ці заклади мали спільну назву «Австрія», яка невдовзі перейшла на весь будинок.
Б – «Батько» станіславських «хмарочосів»
Розробку проекту доручили модному архітекторові Фредеріку Янушу – представнику віденської школи архітектури. У 1909 році прибув із Відня до Станиславова, де заснував будівельну фірму, що втілювала власні проєкти. У Станиславові протягом п’яти років спроєктував і звів сім визначних кам’яниць. Брав участь у конкурсі на будівництво приміщення дирекції залізниці у Станиславові у 1912 році Пізніше емігрував до США.
В – Видавництво
У 1920 тут також діяло видавництво «Бистриця», яке видало в серіях «Дитячі читанки», «Бібліотека для української молодіжі», ілюстровані казки, оповідання, коротку історію України та інше.
Г – готель
Із самого початку свого існування будівля визначалася, як готель. Зокрема, на початку ХХ ст. будівля вважалася кращою у місті, адже тут відвідувачам обіцяли:
«Перворядне упорядження з європейським комфортом, центральне огрівання, водопроводи, електричне освітлення, приступні ціни та солідну услугу».
Д – «Дністер»
Від 1960-х років готель отримав назву «Дністер» – на честь транскордонною річкою між Україною і Республікою Молдова. Це друга за довжиною річка України та дев’ята у Європі.
Ж – «Живий ланцюг»
Поширеною є помилкова думка, що відомий живий «ланцюг єднання» 21 січня 1990 року (у день (71-річниці Злуки УНР і ЗУНР) сполучив Львів і Київ. Насправді в пам’ять про знаменну ухвалу він починався від дверей цієї кам’яниці в Івано-Франківську і через Львів простягнувся до української столиці.
З – ЗУНР
У часи ЗУНР тут мешкав президент— доктор Євген Петрушевич. У лютому-березні 1919 р. в готелі зупинялись перші особи УНР: Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко.
І – історичний день
2 січня 1919 року відбулося перше засідання Української Національної Ради ЗУНР (на той час Станиславів був тимчасовою столицею ЗУНР), а 3 січня схвалено історичний Акт Злуки із Українською Народною Республікою.
На згадку про історичні події у січні 1991 на пілоні при вході в Народний дім була встановлена прямокутна бетонна меморіальна дошка (0,8 х 0,4 м) з викарбуваним написом.
К – колонада
Імпозантна чотириповерхова кам’яниця з двома парадними фасадами, великими мансардними приміщеннями та елегантною вежею із годинником. Неповторності їй придала колонада — частина залізобетонного каркасу вздовж вулиці Шевченка. Між іншим, будинок став одним із перших залізобетонних у місті.
Л – Ліст Ференц
Між 2-м і 3-м поверхами фасаду готелю розташовані медальйони. В архітектурі так називають ліпні рельєфи в овальному обрамленні. Медальйони зображають чоловіка, з нестандартною для тих часів зачіскою. Переповідають, що це профіль Ференца Ліста. Нібито угорський піаніст був у Станіславові і давав концерт. Пізніше, на місці того будинку, де він виступав, звели готель “Австрія” (“Дністер”), закарбувавши портрет піаніста в медальйонах.
М – модернізим
Восени 1913 у центрі міста постала Г-подібна у плані імпозантна чотириповерхова кам’яниця з великими мансардними приміщеннями, двома парадними фасадами. Вона є однією з перших залізобетонних споруд у місті.
Архітектурна форма готелю належить до перехідного періоду – часу окреслення функціоналізму в європейській архітектурі, раннього модернізму, – в межах якого модерн продовжує розвивати раціональні ідеї. Будинок є пізньосецесійним твором, який володіє рисами раціоналізму, неокласики, німецького романтизму.
Н – Народний дім
Від 1981 тут розміщується міський Будинок культури № 1 (від 1994 – Центральний народний дім), у якому працюють муніципальні музичні колективи: духовий оркестр, хор «Галицькі передзвони», оркестр народних інструментів «Рапсодія», а також десять народних і три аматорських колективи. Пізніше будинок культури став Народним домом.
О – Овачарський
У міжвоєнний період будівлю викупив за 5 млн злотих багатий українець, лікар Б. Овчарський зі Львова. У 1935 він продав будинок релігійній інституції, підпорядкованій капітулі («Товариство непорочного зачаття Діви Марії»).
П – пожежа
У 1923 році, в приміщенні будівлі сталася серйозна пожежа. Впродовж 15 годин мужні пожежники боролися з вогнем і перемогли. Мешканці були настільки вдячними своїм рятівникам, що виплатили їм 2 мільйони польських марок. В тодішніх умовах галопуючої інфляції це був еквівалент 2-х американських доларів.
Р – реконструкція
Нові власники готелю – родина Бойоко-Лєвшакової, замість реставрації, провели реконструкцію (перебудову) пам’ятки архітектури. Зокрема:
- Добудували 3 поверхи на одній частині будинку;
- Було змінено матеріал покриття даху;
- Було змінено колір фасаду та конфігурацію вікон;
- Засклено територію колонади, яка є громадським простором;
- Змінено функціональне призначення частини будівлі;
- Порушено функціонування комунікацій інфраструктури будівлі, зокрема водовідведення та газопостачання;
- Зруйновано покрівлю для житлової частини будинку.
С – «Спартак»
Зі встановленням у місті радянської влади в 1939 кам’яницю націоналізували. Готель і ресторан одержали нову назву – спочатку «Спартак»
Т – танцюристи
За Польщі при готелях та кав’ярнях існували так звані “фордансери” або паркетні танцюристи. У Станіславові ними “славився” саме готель «Варшава». У цьому закладі постійно працювали молоді люди – жінки й чоловіки, обов’язком котрих було розважати клієнтів. Дівчата у бальних сукнях розважали офіцерів. А молодики у смокінгах пропонували самотнім старшим дамам розмову та запрошення до танцю.
У – УГКЦ
Землю під будівництво разом із старим двоповерховим будинком придбала на початку 1912 року греко-католицька капітула (дорадчий орган при єпископі, що складається з представників вищого духовного сану). Після польської окупації Галичини кам’яницю разом з усіма закладами перейменували на «Варшава». При цьому будинок залишився у капітули.
Ф – Філармонія
У 1940 році в будинку розташувалася новостворена філармонія, працював Державний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю, видатні актори та митці Ярослав Барнич, Дмитро Котко, Михайло Гринишин, Михайло Магдій, Володимир Пащенко.
Ц – «Центральний»
У кін. 19 – на поч. 20 ст. на цьому місці стояв давній двоповерховий готель «Центральний». На початку 1912 греко-католицька капітула придбала будинок і ґрунт та почала зведення великого прибуткового дому.
Ч – «Чанахи»
Кафе «Чанахи», яке працює з 1960 року, було найдавнішим закладом громадського харчування Франківська. Головною стравою закладу були саме чанахи, які швидко здобула популярність і стала фішкою закладу. До того ж, шеф-кухар розробив власний рецепт соусу, який тримався у таємниці і не мінявся аж до закриття кафе.
Читайте також у ПІК:
- Мер Франківська підписав звернення до президента, щодо готелю “Дністер” (ФОТО, ВІДЕО)
- Місто готує позов до суду – Марцінків про готель “Дністер”
- У Франківську відкрили риштування, але не колонаду готелю “Дністер” (ФОТО)
- “Дністер” привідкрив завісу: у Фрнківську зняли частину риштувань “реноваційного” готелю (ФОТО)
- Було-стало: готель “Дністер” в Івано-Франківську (ФОТО)
- З чого починався “Дністер”: 107 років тому в Станіславові відкрили комплекс “Австрія” (ФОТО)
- “Вітрини будуть демонтовані”: підколонний простір готелю “Дністер” буде збережено
