Освітянам Прикарпаття неспокійно: не вщухають розмови про об’єднання трьох потужних університетів в єдину структуру. Мова йде про Івано-Франківський національно технічний університет нафти й газу, Івано-Франківський національний медичний університет та Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
З одного боку, кількість студентів у ВНЗ справді зменшилась, а з іншого – чи на часі таке об’єднання саме зараз, коли йде війна? Та й, зрештою, чи є логіка в тому, щоб «під один дах» єднати медиків, педагогів та технічних спеціалістів? Що говорять на закритих нарадах в Міністерстві і кого, все ж таки, торкнеться об’єднання, а хто залишиться самостійною структурою? Про це говоримо з ректором ІФНТУНГ – Ігорем Чудиком.
Шанс ІФНТУНГ на самостійність
Ігорю Івановичу, лише минулого року ви стали ректором університету нафти й газу, а тут одразу такі новини. Як ви емоційно сприйняли заяви з боку Міністерства освіти і науки щодо злиття трьох національних університетів в один?
Мабуть, як кожен ректор – з певним акцентом на тривогу. Щоб аналізувати такі ініціативи, потрібно, в першу чергу, розуміти ситуацію щодо ролі університету в загальній системі координат об’єднання, розуміти позиції і думку Міністерства освіти і науки щодо відношення конкретно до нас та відгуки стейкхолдерів.
Здається, розмови про об’єднання закладів вищої освіти йдуть вже давно, але до цього часу нікуди не рухались. Сьогодні ж плани Міністерства освіти і науки виглядають куди впевненіше.
Так, це для мене не новина. І це крок, який однозначно потрібний для впорядкування мережі закладів вищої освіти. Цей процес має доволі емоційний характер, адже він пов’язаний як з потребами, так і з проблемами об’єднання. Наш університет є технічним, профільним до енергетичної, в першу чергу, нафтогазової галузі, яка є стратегічною для держави й вкрай важливою для енергетичного переходу і функціонування енергетичного середовища нашої країни. Тому, як ректор університету, я повинен акцентувати на цьому увагу, говорити про це на різних рівнях у владних установах і відомствах. Я все роблю для того, щоб ІФНТУНГ залишився самостійним університетом, який потрібний державі.
Як щодо привладних представників енергетичної сфери, чи підтримують вони в вас в цій ситуації?
Так, звісно. Ми маємо добру підтримку від стейкхолдерів. Вони ж мають велику потребу у професійних кадрах, особливо для завтрашнього дня, а ми для них їх готуємо. Робимо це спільно для функціонування, відбудови, розбудови і зміцнення енергетичної безпеки нашої держави. Ми два роки живемо у війні, де гинуть люди, руйнується інфраструктура, втрачаються кращі фахівці. І в цьому складному становищі і є особлива потреба в стабільній роботі енергетичної сфери держави сьогодні, завтра, а особливо після перемоги. Тож, всі чудово розуміють, що ІФНТУНГ, фактично, як єдиний профільний університет в цьому плані, є потрібний як ніколи.
Важливим є те, що університет в контексті технічної освіти працює у сфері нафтогазової енергетики, відновлювальної енергетики, енергоефективності, електроенергетики, машинобудування, робототехніки і транспорту, автоматизації та інформаційних технологій, захисті довкілля, будівництва і архітектури, державного управління, галузевих напрямків менеджменту, економіки і документообігу, військової справи. Виконуємо роль органу вітчизняної і міжнародної сертифікації в технічній сфері. І ще багато іншого. Схожих напрямів не має жоден університет в західному регіоні. Тому в цьому плані ми унікальні. Окрім того, ми за підтримки консалтингової компанії McKinsey & Company у 2023 році розробили нову стратегію університету, яку вже реалізуємо і плануємо розвиватися, як енергетичний університет. Ми щодня посилюємо свої позиції, тому рухаємося тільки вперед!
Ваше прагнення залишити університет нафти й газу самостійною структурою зрозуміле. Та все ж логіка в об’єднанні є, і вона також очевидна: чисельність студентів вкрай низька…
Так, така логіка справді є, бо кількість закладів вищої освіти стосовно кількості здобувачів освіти в Україні, в тому числі студентів-іноземців, суттєво зменшилася за останнє десятиліття. Тому без впорядкування, зменшення кількості університетів, не обійдеться. Але головне питання має бути – як саме впорядкувати? І цю логіку наразі відпрацьовує не одне Міністерство.
Може, Міністерство енергетики також долучається до таких серйозних рішень?
Міністерство енергетики є нашим стейкхолдером і партнером, координатором нашого змісту навчання. Ми маємо з ним доволі тісну комунікацію, добру співпрацю. Тому позиція Міністерства енергетики є дуже важливою для рішень, які будуть приймати в Міністерство освіти і науки України. Університет має добру комунікацію з керівництвом Міненерго і, відповідно, з нашими профільними нафтогазовими підприємствами державної і приватної форми власності, різноманітними сервісними компаніями, а також з дуже багатьма партнерами і стейкхолдерами університету.
Ми розуміємо, що ризики, які сьогодні можуть бути при об’єднанні гуртуємо і орієнтуємо колектив на результат завтрашнього дня, зміцнюємо партнерські стосунки, розвиваємо співпрацю з міжнародними структурами, партнерами, організаціями.
Ми аналізуємо і очікуємо інший, логічний формат об’єднання – приєднання до нас ряду закладів освіти, але точно не університетів про які йде мова сьогодні (Івано-Франківського національного медичного університету та Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника).
Магнітуда коливань всередині університету
А як щодо колективу університету? Педагоги не «б’ють на сполох» щодо можливих змін, не питають у вас яка їхня доля?
Звичайно, питають. Я постійно спілкуюся з колегами про позиції університету на освітньому полі України. Ми говоримо з ними про стратегічні завдання, які стоять перед нами, про те, як закріпити позиції ІФНТУНГ так, щоб не було сумніву в його завтрашніх можливостях і не було ні в кого бажання рухати питання об’єднання вишів з тими університетами, з якими, в принципі, немає ніякого гармонійного поєднання та логічного верифікування спільних освітніх програм. І я не хочу, щоб зараз комусь здалося, що я керуюся власною позицією не об’єднувати виші. Ми за реальні процеси оптимізації, які, однозначно повинні відбутися, але тут повинна бути логіка. Стратегічні, зокрема технічні, профільні до безпекових галузей економіки країни та, відповідно, унікальні заклади вищої освіти повинні стати своєрідними центрами об’єднання профільних структур, щоб посилити рівень підготовки кадрів, проведення продуктивної наукової роботи та ефективної інноваційної діяльності, щоб допомагати цим державі. Перемога над ворогом і відбудова України буде потребувати величезної кількості інженерів, працівників нижчої ланки, адаптації технологій, зміни підходів до управління енергетичною безпекою країни сьогодні і завтра. І це критично важливо. Ми, як команда, працюємо для укріплення авторитету університету в середовищі реформаторів, які сьогодні працюють для того, аби, все ж таки, навести порядок. Це треба робити всім нам і ми це робимо. Тому, окрім зовнішньої політики освітнього закладу, ми ґрунтовно реформуємо внутрішнє середовище університету і робимо дуже багато структурних змін, працюємо над іміджевими проєктами, розвиваємо нові напрямки в освіті, науці, комунікаціях. Наприклад, займаємося питанням менеджменту в університеті, змінюючи деяких керівників по кафедрах, інститутах, відділах.
Це непопулярні рішення. Чи не зростає від цього градус напруги в колективі?
Такий процес завжди є болючим для будь-якого колективу. Реформування внутрішньої системи потрібне для відображення оновленої і сильнішої позиції університету для суспільства та галузі. І колектив це розуміє. Непопулярні рішення стають зрозумілими, коли в розмові з тим, з ким прощаєшся, спілкуєшся і пояснюєш. Адже ще на виборах ректора в 2023 році було зрозумілим, що колектив вже втомився від стабільності і хоче змін, які є дуже потрібні. Тому, я зараз не маю конфліктів чи різких дискусій. За це хочу подякувати команді і колегам за конструктивний колективний розум і атмосферу в університеті в період реформ. Якщо ми не будемо проактивними, то потрапимо в категорію тих, кого будуть чіпляти до локомотива і поглинати. А ми, ІФНТУНГ самі бачимо себе локомотивом!
Зчеплені вагони тягне локомотив
З одного боку, ви сказали про те, що дуже багато є ризиків при об’єднанні університетів, однак ви й кажете, що готові бути тим локомотивом, до якого приєднають інші університети. Як це розуміти?
Обґрунтовую. Як я вже казав, в оптимізації є велика потреба. І сьогодні є велика кількість університетів, які «завоювали собі місце під сонцем» на найближче майбутнє, бо мають добрі результати в науковій роботі, освітній діяльності. Якщо стаються зміни зі стратегічним університетом на кшталт нашого (а ми є десятим університет в рейтингу технічних вишів України), то це може погано спрацювати в багатьох напрямках, зокрема, в безпековому. І це похитне зовнішнє середовище. Все, що відбувається в медійному просторі може спрацювати на користь ворога. Напруга в соціумі та конфлікти нам точно не на руку в час війни. А в чому сильна наша держава в європейському контексті – це енергетичною нафтогазовою інфраструктурою, яка є одним з інструментів сьогоднішніх геополітичних позицій. З іншого боку, є менші університети «синергують» за освітніми програмами з університетами вищого рівня. І їхнє утримання Міністерство може бачити як приєднання. Тому хтось має бути кристалом в цьому процесі. Той, хто має і зовнішню пізнаваність, і відповідну всесторонню підтримку, і потребу для держави сьогодні і в завтрашньому дні, – ті і стануть пріоритетними. Ті, хто має менший вплив – завжди ставатимуть вразливими і довкола них буде крутитися процес об’єднання.
Тому потрібно ставати сильним університетом за результатами і досягненнями в науковому, освітньому характері, ставати популярним для міжнародних партнерів, ставати ключовими для галузі й потрібними для держави і тоді ти будеш ставати локомотивом.
Тобто, університет нафти й газу, якраз такий університет?
Так.
Закриті наради
Ігорю Івановичу, переконані, що й ректори ПНУ імені Василя Стефаника та ІФНМУ також мають свої аргументи щодо уникнення об’єднання, адже кожен собі сам хоче бути господарем у своїй структурі. Можливо, мали вже якусь закриту зустріч з іншими ректорами, що вони про це кажуть?
Так, я часто спілкуюся з ректором Прикарпатського університету Ігорем Цепендою і у нас одна позиція: ми солідарні з тим, що кожному рішенню необхідний детальний аналіз потреб і ризиків. Аби не було так, що ми станемо на шлях об’єднання, а потім будемо боротися з проблемами, які постануть в результаті. З новообраним ректором ІФНМУ Романом Яцишином я ще не спілкувався, але знаю і його позицію з преси, вона ідентична. Мабуть, не знайдеться багато ректорів, які би хотіли цього злиття. В душі і в діях вони будуть проти. Тому, щоб уникнути цього, треба мати сильні аргументи. І ці аргументи повинні визначатися не тільки рейтингом. В час війни і для нашої перемоги, в реформуванні мережі університетів мають бути враховані в першу чергу стратегічні потреби держави, де основними акцентами є зміцнення національної, енергетичної, екологічної, інформаційної та військової безпеки і обороноздатності країни. Сьогодні треба й дбати про нормальну репутацію на міжнародній арені, бо на Україну і на те, як вона опирається ворогу, дивиться весь цивілізований світ.
Пане ректоре, та, проте, виглядає що об’єднання не уникнути… То що, все ж таки, очікувати, освітянам?
Виглядає, що так – не уникнути. Воно буде реалізовано. Про те, ми розуміємо, як нас розглядають в системі об’єднання вишів, частково знаємо плани Міністерства освіти і визнааємо свої кроки, як діяти. На недавньому розширеному засіданні Спілки ректорів ЗВО України нам представили певне бачення. Чіткого алгоритму не має, але відомо, що в такому місті, як Івано-Франківськ, має бути два університети, що будуть підпорядковуватись Міністерству освіти.
Ігоре Івановичу, чи не здається вам, що на цій темі наші франківські політики починають піаритись? Ось лише цього тижня відбулася сесія міськради, де депутати жваво обговорювали це питання…
З позиції університету ми ставимося до цих інфоприводів з розумінням. Збурення суспільства відображається і на житті міста. А це дає підстави владі, депутатам, політикам висловлюватися. Це вищий рівень, це не просто обговорення в соцмережах.
Що б ви побажали освітянам які знаходяться сьогодні, можливо, на новому етапі змін?
Я б хотів побажати всім терпіння і світлого розуму для аналізу ситуації. Якщо зміни когось торкнуться, то треба розуміти, що будь-яке об’єднання робиться з метою покращення.
Розмову вели Оксана Камінська, Андрій Менів
Фото: Іван Денисюк
Читайте також:
- Ректор ІФНТУНГ увійшов до складу Науково-технічної ради Міністерства енергетики України
- ІФНТУНГ став платформою з пошуку рішень для розвитку громад, бізнесу та самоврядування
- Науковець ІФНТУНГ увійшов до ТОП-рейтингу Стенфордського університету (ФОТО)
- ВІДВЕРТО: Ігор Чудик – ректор Івано-Франківського університету нафти й газу (ВІДЕО)
- “Хочу, щоб на нас рівнялися, і в нас є всі можливості, щоб ми це зробили”, – Ігор Рудко, директор Центру інфекційних хвороб
- “Не сподівалася, що привезу аж три медалі”, – важкоатлетка з Коломиї Віталія Филипів (ФОТО)
- Як зцілити себе самому і знайти гармонію в житті? Відповідає енергопрактик Роксоляна Підгаєцька (ФОТО)
