На початку повномасштабного вторгнення Косівська громада стала одним із центрів прихистку для внутрішньо переміщених осіб. Лише офіційно тут зареєстрували понад 7 тисяч переселенців, хоча фактична кількість була значно більшою.
Про це під час прес-туру, який організований Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України, розповів голова Косівської громади Юрій Плосконос, повідомляє ПІК.
За його словами, така ситуація склалася через розвинену туристичну інфраструктуру регіону.
«У нас було тільки зареєстровано більше 7 тисяч переселенців на початку війни. Це тільки зареєстровано. А по факту, напевно, було значно більше. У нас дуже багато садиб зеленого туризму, турбаз, і люди, коли втікали в перші дні війни, їхали туди, де вже бували або мали якісь контакти», – каже Плосконос.
Для допомоги переселенцям у громаді створили штаб, а в шести ліцеях облаштували пункти тимчасового проживання. Там розмістили близько 450 людей. Станом на сьогодні у громаді офіційно зареєстровано понад тисячу внутрішньо переміщених осіб. Водночас частина людей вже не має такого статусу, адже придбала житло та остаточно оселилася на Косівщині.
«Багато людей приїхали, купили нерухомість, особливо у селах. З цієї точки зору ми маємо позитивні моменти, тому що переселилися часто соціально активні люди, які працюють віддалено. Вони вдихнули нову кров у громаду», – зазначає Плосконос.
За його словами, саме переселенці стали рушійною силою окремих місцевих ініціатив.
«Ми багато років не могли відновити один із проєктів у громаді, і нарешті зараз його вдалося реалізувати. Драйверами виступили саме люди, які переселилися сюди», – каже він.
Релокований бізнес створив десятки робочих місць
Одним із прикладів успішної релокації став бізнес із Каховки – компанія Vandra Rugs – ткацьке ательє. Після початку війни підприємці вивезли обладнання та шукали місце для роботи по всій Західній Україні.
«Вони об’їхали весь Захід України – Вінницю, Луцьк та інші міста. Але найбільше їм підійшов Косів. Ми створили для них усі умови», – розповідає голова громади.
Наразі на підприємстві працює 58 людей. За словами Плосконоса, лише десятеро з них переїхали разом із бізнесом, решта – місцеві мешканці.
«Якщо десять приїхало, а зараз працює 58, значить 48 – місцеві. Це люди, які мають досить високий рівень зарплати. Там зарплата в середньому 25 тисяч гривень і вище», – зазначив він.
Керівник громади наголошує, що нові робочі місця мають додатковий ефект для місцевої економіки: люди залишаються жити в громаді, їхні діти навчаються у місцевих закладах освіти, а це впливає і на надходження освітньої субвенції.
Загалом за час війни до Косівської громади релокувалися два підприємства.
Косівщина не може конкурувати з індустріальними центрами
Водночас громада має обмежені можливості для залучення великих виробництв через географічні та природоохоронні особливості.
За словами Плосконоса, Косівщина залишається осторонь основних логістичних маршрутів. Однією з причин він називає відсутність залізничного сполучення, яке планували ще за часів Австро-Угорщини.
«Були плани до Першої світової війни зробити залізницю від Коломиї через Косів. Але її не збудували. Відповідно, ми залишилися осторонь логістичних шляхів», – каже він.
Крім того, понад половину території громади займають ліси, значні площі входять до природно-заповідного фонду та охоронних зон.
«54% території громади – це ліси. Плюс національний парк, природно-заповідний фонд, річки. Тобто фактично відсутні вільні земельні ділянки під якесь промислове виробництво, навіть середнє», – пояснив міський голова.
Саме тому, за його словами, громада робить ставку на підприємства з невеликою потребою в сировині, але високою доданою вартістю продукції.
Читайте в ПІК:
- Косівська громада між викликами та можливостями: ставка на туризм, ремесла і розвиток інфраструктури
- Представили нового керівника поліції Івано-Франківщини (ФОТО)
- На підтримку військових Косівська громада передбачила 8 мільйонів гривень
