На початку повномасштабного вторгнення Косівська громада стала одним із центрів прихистку для внутрішньо переміщених осіб. Лише офіційно тут зареєстрували понад 7 тисяч переселенців, хоча фактична кількість була значно більшою.
Про це під час прес-туру розповів голова Косівської громади Юрій Плосконос, повідомляє ПІК.
За його словами, така ситуація склалася через розвинену туристичну інфраструктуру регіону.
«У нас було тільки зареєстровано більше 7 тисяч переселенців на початку війни. Це тільки зареєстровано. А по факту, напевно, було значно більше. У нас дуже багато садиб зеленого туризму, турбаз, і люди, коли втікали в перші дні війни, їхали туди, де вже бували або мали якісь контакти», – каже Плосконос.
Для допомоги переселенцям у громаді створили штаб, а в шести ліцеях облаштували пункти тимчасового проживання. Там розмістили близько 450 людей. Станом на сьогодні у громаді офіційно зареєстровано понад тисячу внутрішньо переміщених осіб. Водночас частина людей вже не має такого статусу, адже придбала житло та остаточно оселилася на Косівщині.
«Багато людей приїхали, купили нерухомість, особливо у селах. З цієї точки зору ми маємо позитивні моменти, тому що переселилися часто соціально активні люди, які працюють віддалено. Вони вдихнули нову кров у громаду», – зазначає Плосконос.
За його словами, саме переселенці стали рушійною силою окремих місцевих ініціатив.
«Ми багато років не могли відновити один із проєктів у громаді, і нарешті зараз його вдалося реалізувати. Драйверами виступили саме люди, які переселилися сюди», – каже він.
Релокований бізнес створив десятки робочих місць
Одним із прикладів успішної релокації став бізнес із Каховки – компанія Vandra Rugs – ткацьке ательє. Після початку війни підприємці вивезли обладнання та шукали місце для роботи по всій Західній Україні.
«Вони об’їхали весь Захід України – Вінницю, Луцьк та інші міста. Але найбільше їм підійшов Косів. Ми створили для них усі умови», – розповідає голова громади.
Наразі на підприємстві працює 58 людей. За словами Плосконоса, лише десятеро з них переїхали разом із бізнесом, решта – місцеві мешканці.
«Якщо десять приїхало, а зараз працює 58, значить 48 – місцеві. Це люди, які мають досить високий рівень зарплати. Там зарплата в середньому 25 тисяч гривень і вище», – зазначив він.
Керівник громади наголошує, що нові робочі місця мають додатковий ефект для місцевої економіки: люди залишаються жити в громаді, їхні діти навчаються у місцевих закладах освіти, а це впливає і на надходження освітньої субвенції.
Загалом за час війни до Косівської громади релокувалися два підприємства.
Косівщина не може конкурувати з індустріальними центрами
Водночас громада має обмежені можливості для залучення великих виробництв через географічні та природоохоронні особливості.
За словами Плосконоса, Косівщина залишається осторонь основних логістичних маршрутів. Однією з причин він називає відсутність залізничного сполучення, яке планували ще за часів Австро-Угорщини.
«Були плани до Першої світової війни зробити залізницю від Коломиї через Косів. Але її не збудували. Відповідно, ми залишилися осторонь логістичних шляхів», – каже він.
Крім того, понад половину території громади займають ліси, значні площі входять до природно-заповідного фонду та охоронних зон.
«54% території громади – це ліси. Плюс національний парк, природно-заповідний фонд, річки. Тобто фактично відсутні вільні земельні ділянки під якесь промислове виробництво, навіть середнє», – пояснив міський голова.
Саме тому, за його словами, громада робить ставку на підприємства з невеликою потребою в сировині, але високою доданою вартістю продукції.
Читайте в ПІК:
- Косівська громада між викликами та можливостями: ставка на туризм, ремесла і розвиток інфраструктури
- Представили нового керівника поліції Івано-Франківщини (ФОТО)
- На підтримку військових Косівська громада передбачила 8 мільйонів гривень
