Сто років тому газети були набагато більшим, ніж просто джерелом новин. Вони формували громадську думку, повідомляли про політичні події, знайомили читачів зі світом, але водночас виконували ще одну надзвичайно важливу функцію — були головним рекламним майданчиком міста. Саме через газетні шпальти підприємці зверталися до своїх клієнтів, відкривали нові ресторани, запрошували до лікарів, пропонували модні товари, рекламували технічні новинки та навіть продавали спосіб життя.
Коли сьогодні гортаєш сторінки «Кур’єра Станіславовського» за літо 1926 року, складається враження, ніби потрапляєш на центральну вулицю тодішнього міста. Перед очима виникають десятки вивісок, магазинів, аптек, ресторанів і майстерень. Кожен прагне привернути увагу покупця, але робить це зовсім не так, як сучасний маркетинг.
Тут майже немає агресивної реклами. Ніхто не кричить про шалені знижки чи неймовірні акції. Натомість підприємці звертаються до читача дуже шанобливо. Майже кожне оголошення починається словами «Шановній публіці», «Маю честь повідомити», «Прошу ласкаво відвідати». Відчувається, що бізнес ще будувався насамперед на особистій репутації власника.
І саме тому реклама сторічної давнини сьогодні є безцінним історичним документом. Вона дозволяє побачити місто не через офіційні документи чи статистику, а очима його мешканців.
Газета, без якої не обходився жоден підприємець
У міжвоєнному Станіславові практично кожен поважний підприємець вважав за необхідне рекламуватися у місцевій пресі. Газету читали чиновники, підприємці, офіцери, лікарі, адвокати, ремісники та представники середнього класу. Саме вони були основними клієнтами міських магазинів і закладів.
Цікаво, що більшість реклам не були анонімними. Навпаки — підприємці навмисно вказували власне ім’я, адресу, телефон і навіть коротку інформацію про себе. Сьогодні ми довіряємо брендам. Сто років тому довіряли людям.
Тому в рекламі обов’язково писали: «Антоні Гаргесгаймер запрошує», «Доктор Леон Файль приймає», «Валер’ян Драбік рекомендує», «Леон та Емануель Вайнґартени повідомляють…». Ім’я власника було найкращою гарантією якості.
Літо у Станіславові починалося з відкриття ресторанних садів
У липні 1926 року найбільше місця на рекламних сторінках займають саме ресторани. Це легко пояснити. Літо було сезоном відпочинку. Після робочого дня люди виходили на прогулянки, зустрічалися з друзями, слухали музику, вечеряли просто неба. Саме тому відкриття літнього ресторанного саду ставало для міста справжньою подією.
Одне з найбільших рекламних оголошень повідомляє про відкриття нового саду ресторану Польського казино на тодішній вулиці Сапєжинській.
Сучасний читач може подумати, що йдеться про заклад із рулеткою чи картковими столами. Насправді слово «казино» тоді мало інше значення. Це був престижний клуб для офіцерів, державних службовців, адвокатів, професорів та представників міської еліти. Саме тут проводили урочисті прийоми, благодійні вечори, музичні концерти, танці та зустрічі міської інтелігенції.
Власник ресторану Антоні Гаргесгаймер із гордістю повідомляє, що для гостей спорудили нову криту веранду. Це була важлива інвестиція, адже літня погода не завжди була сприятливою, а веранда дозволяла приймати гостей навіть під час дощу.
У рекламі особливо наголошується, що щодня гратиме найкраща музика. Це дуже характерно для того часу. Живий оркестр був майже обов’язковою частиною хорошого ресторану. Музика створювала атмосферу, затримувала гостей довше, а отже збільшувала виторг закладу.
Також ресторан обіцяв чудову кухню, багатий буфет, напої найвищої якості та сумлінне обслуговування. Фактично сто років тому вже існувало те, що сьогодні називають ресторанним сервісом.
Бізнес-ланч столітньої давнини
Ще цікавішою виглядає реклама ресторану Ігнація Феніга на вулиці Казімирівській, 3 (нині – Мазепи, навпроти Ощадбанку). Її власник повідомляє, що тепер пропонує міжміське експортне пиво лише за 30 грошів за кухоль. Але справжньою родзинкою реклами стала спеціальна обідня пропозиція.
За 75 грошів відвідувач отримував:
- кухоль пива;
- булочку;
- одну гарячу або холодну страву.
Меню було досить різноманітним. Можна було замовити гуляш, оселедець у майонезі, рубану печінку з цибулею або інші закуски. Сьогодні ми назвали б це бізнес-ланчем. Тобто вже сто років тому ресторани розуміли, що офісним працівникам потрібен недорогий комплексний обід.
Власник навіть окремо зазначає, що працював у найкращих гастрономічних закладах Польщі та за кордоном. Такі слова були не випадковими. У двадцятих роках досвід роботи у Відні, Кракові чи Львові автоматично підвищував престиж ресторану.
Пиво було більше, ніж просто напій
Якщо сьогодні головним символом літнього відпочинку є кав’ярні чи тераси, то сто років тому це були пивні сади. І найбільш амбітну рекламу розмістила пивоварня Седельмаєра. Її власники без зайвої скромності заявляють, що їхнє пиво вже підкорило всіх справжніх гурманів.
Особливо вражає опис нового літнього саду. У рекламі повідомляється, що комплекс здатний одночасно прийняти близько двох тисяч гостей. Для порівняння — це майже сучасний концертний майданчик.
Пиво подавалося просто зі льохів пивоварні. Це означало, що воно було максимально свіжим. Крім цього, гостей чекали великий буфет, багата кухня, а святкову атмосферу забезпечував військовий оркестр.
Саме такі місця були центром громадського життя. Тут знайомилися молоді люди, святкували родинні події, укладали ділові угоди й просто проводили літні вечори.
Місто, яке любило добрі напої
Не лише пиво було предметом активної реклами. На сторінках газети “Курєр Станіславовський” 1926 року можна знайти десятки оголошень виробників напоїв.
Особливо цікавою є реклама фабрики «Патрія», власниками якої були Леон та Емануель Вайнґартени (вул. Третього травня 31, нині – Грушевсього)
Підприємство просувало знамениту вишневу наливку. Її називали продукцією «неперевершеної якості», яка продається за доступною ціною та постійно є в наявності.
У міжвоєнній Галичині домашні наливки були важливою частиною гастрономічної культури, а місцеві виробники успішно конкурували між собою.
Не менш цікаво виглядає реклама кавових сумішей Gleba та Kawol.
Натуральна кава тоді коштувала дорого. Тому різноманітні кавові замінники користувалися величезною популярністю. Виробники переконували покупців, що саме їхня суміш дозволяє приготувати ароматний, поживний і корисний напій.
Для сучасного читача це нагадує рекламу розчинної кави чи цикорію.
Мінеральна вода як символ здорового життя
Окрему сторінку займає реклама джерела «Dewajtis» із Пацикова поблизу Станіславова (нині мінеральна вода “Девайтис”).
Виробники переконували, що їхня вода не лише смачніша, а й дешевша за популярну содову. Але найбільше дивує інше. При замовленні від десяти пляшок воду безкоштовно доставляли додому.
Сьогодні доставка товарів є звичною справою. Сто років тому це було справжньою інновацією. Вже тоді підприємці зрозуміли, що хороший сервіс здатний принести не менше клієнтів, ніж сама продукція.
Медицина виходить на новий рівень
Якщо уважно переглянути рекламні шпальти газети, впадає в око одна цікава деталь — медицина займає майже стільки ж місця, як ресторани чи торгівля. Це свідчить про те, що вже у міжвоєнний період приватна медицина перетворилася на окремий сектор економіки.
Серед найактивніших рекламодавців були лікарі. Приватна медицина у Станіславові переживала період стрімкого розвитку. Доктор Леон Файль рекламує не просто прийом пацієнтів. Він пропонує комплексне лабораторне обстеження.
У його кабінеті (вул. Карпінского, 18, нині – вул. Галицька) можна було зробити аналіз крові, сечі, мокротиння, калу та навіть шлункового соку. Для 1926 року це був дуже сучасний підхід.
Водночас стоматолог І. Тіллінгер пропонував лікування захворювань зубів і ротової порожнини із застосуванням новітньої стоматологічної техніки у своєму закладі на вул. Собеського 7 (нині С. Стрільців).
Обидва лікарі розуміли, що успішна практика потребує реклами не менше, ніж будь-який бізнес.
Поряд із лікарями активно рекламувалися лікувальні препарати, природні засоби, косметика, мінеральні води та різноманітні медичні послуги. Виробники чудово розуміли: здоров’я — тема, яка хвилює кожну родину.
Одним із найбільших рекламних оголошень були знамениті «Трави з Гарцу доктора Лауера». Ця реклама займала майже цілу газетну шпальту й більше нагадувала наукову статтю, ніж комерційне повідомлення.
Автори починали з категоричного твердження: 75 відсотків усіх хвороб виникають через порушення роботи шлунка та закрепи.
Для переконливості вони посилалися на відомих професорів Берлінського університету, лікарів із Німеччини та інших європейських науковців. Такий прийом сьогодні назвали б «маркетингом через авторитет».
Далі перелік хвороб, які нібито лікували ці трави, вражає своєю довжиною. Препарат рекомендували при захворюваннях печінки, нирок, жовчного міхура, ревматизмі, артриті, геморої, головному болю, шкірних захворюваннях, поганому травленні та багатьох інших недугах.
Особливо цікаво, що реклама наголошувала не лише на лікуванні, а й на профілактиці. Уже тоді людям пояснювали важливість правильного обміну речовин, здорового травлення та очищення організму.
Міжнародні нагороди як знак довіри
Практично кожне друге рекламне оголошення містить згадки про медалі, дипломи та міжнародні виставки.
Сьогодні ми звикли бачити логотипи «Продукт року» або «Європейська якість». Сто років тому роль таких сертифікатів виконували золоті медалі міжнародних виставок. Наприклад, виробники «Трав із Гарцу» окремо перелічують міста, де їхній препарат здобув найвищі нагороди: Берлін, Відень, Париж, Лондон, Баден та інші.
Так само виробники кавових сумішей Eleba та Kawol повідомляли, що їхня продукція отримала Велику золоту медаль 1926 року, а також була відзначена Міністерством сільського господарства і державних маєтків Польщі.
Для покупця це означало дуже просту річ: товар пройшов офіційну оцінку держави й заслуговує на довіру.
Цікаво, що саме тоді формується той маркетинговий принцип, який працює й сьогодні: покупець охочіше купує продукцію, якщо її якість підтверджена незалежними експертами.
Боротьба з підробками почалася ще сто років тому
Наприкінці реклами «Трав із Гарцу» міститься ще один дуже сучасний напис. Виробник закликає остерігатися дешевих підробок і купувати лише оригінальну продукцію. Виявляється, проблема контрафактних товарів існувала ще у 1920-х роках.
Чим популярнішим ставав препарат, тим більше на ринку з’являлося його імітацій. Тому виробники були змушені пояснювати покупцям, як відрізнити справжній товар від фальсифікату.
Безпечна хімія для дому
Поруч із лікарськими засобами можна знайти рекламу зовсім іншого товару — пасти А. Залевського з Рави-Мазовецької.
Це був засіб для боротьби зі шкідниками. Однак найбільший акцент виробник робив не на ефективності, а на безпечності. В оголошенні спеціально зазначалося, що препарат не шкодить домашній птиці та худобі. Це дуже промовиста деталь.
Більшість родин тоді ще утримували домашніх тварин, навіть живучи у місті. Тому безпечність засобів для господарства була одним із головних критеріїв вибору.
Жіноче здоров’я — тема, про яку говорили дуже обережно
Серед десятків реклам є одна, яка сьогодні виглядає особливо цікаво.
Масажистка та акушерка пані Щудловська пропонувала свої послуги жінкам. Втім, реклама написана дуже делікатною мовою. Вона рекомендує себе «на час слабкості» та пропонує різноманітні консультації.
У міжвоєнному суспільстві відкрито говорити про жіноче здоров’я було не прийнято. Саме тому всі подібні послуги описувалися дуже обережними формулюваннями. Проте сам факт появи такої реклами говорить про розвиток приватної медичної практики для жінок.
Радіо — справжня революція для міста
Однією з найцікавіших реклам є оголошення львівського Radio-Laboratorium Валер’яна Драбіка. Для сучасної людини радіоприймач — звичайна побутова техніка.
У 1926 році це було справжнє диво. Компанія називала себе найбільшим продавцем радіоапаратури у Малопольщі. Вона пропонувала не лише самі приймачі. Клієнтам встановлювали антени, монтували домашні радіостанції, продавали комплектуючі та навіть проводили безкоштовні консультації.
Саме цей пункт особливо цікавий. Безкоштовні професійні поради стали одним із перших маркетингових інструментів технічного бізнесу. Людині не просто продавали техніку. Їй допомагали розібратися, як вона працює.
Через кілька років радіо стане невіддільною частиною майже кожної міської квартири.
Освіта продавалася так само активно, як і товари
У двадцятих роках дедалі більше молоді прагнуло отримати хорошу освіту. І бізнес швидко відреагував на цей попит.
На сторінках «Кур’єра» рекламуються львівські курси «Pilność», які готували учнів до матури та вступних іспитів. Особливо цікаво, що навчатися можна було навіть дистанційно.
Матеріали надсилали поштою, а викладачі перевіряли виконані роботи. Фактично це був аналог сучасної дистанційної освіти.
Поряд рекламувалися місцеві підготовчі курси, які допомагали школярам скласти повторні іспити. Освіта поступово перетворювалася на окремий ринок послуг.
Магазини, де можна було купити майже все
Надзвичайно цікавою є реклама магазину Юліана Полюса. Сучасною мовою його можна було б назвати універсальним торговельним центром.
Тут продавали: фарби; лаки; пензлі; щітки; фототовари; спортивний інвентар; рибальське спорядження; господарські товари; технічні мастила та хімічні засоби.
Подібні магазини були надзвичайно важливими для міста. Саме вони забезпечували повсякденні потреби мешканців і нагадували сучасні будівельні чи господарські супермаркети.
Хімчистка — символ сучасного міста
Ще одним прикладом розвитку сфери послуг стала парова фабрика «Блискавка». Вона пропонувала очищення, дезінфекцію та художнє фарбування одягу й хутра. Окремо рекламувалося очищення пуху з подушок і перин.
Для багатьох міських родин це була можливість підтримувати речі у належному стані, не купуючи нові. Цікаво, що вже тоді використовували промислові парові установки й хімічні технології очищення.
Підготува Андрій МЕНІВ
Читайте також:
Оперативні новини у TELEGRAM
