Ще сто років тому Станіславів був одним із важливих залізничних і промислових центрів цієї частини Європи. Місто розвивалося завдяки праці інженерів, учителів, лікарів, підприємців і громадських діячів, чиї імена з часом майже зникли з пам’яті мешканців.
Одним із них був Леон Поплавський — людина, діяльність якої важко обмежити одним визначенням. Він був доктором технічних наук Львівської політехніки, конструктором, начальником залізничних майстерень, автором книжок, викладачем історії музики, організатором театрального життя, популяризатором радіотехніки та прихильником авіації.
Майже два десятиліття його життя були тісно пов’язані зі Станіславовом — нинішнім Івано-Франківськом.
Леон Поплавський (1878–1935) поєднував інженерну діяльність із зацікавленням наукою, музикою, театром і громадським життям. Джерело: колекція автора.
Від Львова до залізниці
Леон Поплавський народився 13 березня 1878 року у Львові, в будинку на вулиці Панській, 7. Його батько, Людвік Поплавський, був доктором права та адвокатом. Родина матері — Черкевських — належала до відомого львівського академічного середовища.
Він зростав у родині, де освіта, наука й участь у суспільному житті мали важливе значення.
Після закінчення школи Поплавський вступив до Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові. Спочатку навчався на хімічному відділі, однак після чотирьох семестрів перейшов на машинобудування. Саме цей вибір визначив напрям його подальшої професійної діяльності.
Водночас технічні науки не були його єдиним зацікавленням. Ще студентом він брав участь у мистецькому житті Львова, був секретарем музично-декламаційного гуртка, редагував академічні часописи, писав вірші та публікував статті про музику й театр.
Для Поплавського техніка й культура не існували окремо. Вони стали двома паралельними напрямами його життя.
У середовищі львівських музикантів
На межі XIX і XX століть Львів був важливим осередком науки та культури. Поряд із Політехнікою й університетом тут працювали театри, музичні школи, наукові товариства та мистецькі об’єднання.
Саме в цьому середовищі молодий студент машинобудування розвивав зацікавлення, які виходили далеко за межі технічної освіти.
Поплавський писав поезію, виголошував доповіді та публікував тексти, присвячені музичному мистецтву. Згодом він почав викладати історію музики у школі відомої піаністки Гелени Оттавової. Це був один із перших етапів його діяльності як викладача й популяризатора культури.
Піаністка Гелена Оттавова керувала у Львові музичною школою, в якій Леон Поплавський викладав історію музики.
Поплавський підтримував контакти з молодими митцями, літераторами й музикантами. За спогадами Владислава Козицького, під час одного з вечорів, організованих Поплавським, свої вірші мав уперше представити Леопольд Стафф. Через хвилювання поет не наважився прочитати їх особисто, тому текст представила інша людина.
Цей невеликий епізод передає атмосферу львівського мистецького середовища початку XX століття.
Одночасно Поплавський завершував технічну освіту та здобував практичний досвід конструктора машин.
Інженер нової епохи
Після отримання абсолюторіуму він розпочав роботу в машинобудівній промисловості. Працював у львівській фабриці котлів та обладнання для ґуралень А. Шрамма, на підприємстві Е. Бредта в Отинії, а згодом — на фабриці князя Адама Любомирського.
Він займався конструюванням парових машин, локомобілів та промислового обладнання — техніки, яка на початку XX століття відігравала ключову роль у розвитку промисловості.
У 1910 році розпочався новий етап його кар’єри. Поплавський перейшов на залізницю й почав працювати в залізничних майстернях у Новому Сончі на посаді машинного ад’юнкта.
Він складав іспити з телеграфної служби, організації руху, перевезень та військового залізничного транспорту. Одночасно викладав у місцевій промисловій школі для слюсарів і опублікував книжку, присвячену вузькоколійним залізницям.
Бронепоїзд системи Поплавського—Шобера
Перша світова війна докорінно змінила значення залізниці. Колії стали не лише шляхами цивільного сполучення, а й одним із головних елементів військової логістики.
Саме в цей час Леон Поплавський долучився до проєкту, який і сьогодні згадується в дослідженнях з історії залізничної техніки.
У майстернях Нового Сонча було побудовано австро-угорський бронепоїзд PZ XI. До його складу входили броньовані вагони нової конструкції, відомої згодом як система Поплавського—Шобера.
Документи та пізніші дослідження вказують, що Поплавський розробив конструктивний проєкт вагонів і керував їхнім виготовленням.
Бронепоїзд системи Поплавського—Шобера, побудований у залізничних майстернях Нового Сонча. Проєкт вагонів розробляли під керівництвом Леона Поплавського.
Такі конструкції були не лише частиною військової історії. Вони свідчили про технічні можливості тогочасних залізничних майстерень і рівень підготовки інженерів.
Проєктування транспортного засобу, здатного працювати у фронтових умовах, вимагало знань із металообробки, міцності матеріалів, машинобудування та організації виробництва.
Невдовзі в житті Поплавського розпочався новий розділ. Його місцем став Станіславів.
Станіславів став його домом
У січні 1916 року Леона Поплавського перевели до Станіславова. Місто переживало складний період. Тривала Перша світова війна, фронт неодноразово проходив через Галичину, а залізнична інфраструктура мала велике значення як для війська, так і для цивільного населення.
У Станіславові розпочався найтриваліший етап його професійної діяльності. Спочатку він працював у місцевих залізничних майстернях, а після 1918 року став начальником Головних залізничних майстерень — одного з найбільших промислових підприємств міста.
З цією установою він був пов’язаний майже два десятиліття.
Майстерні були не просто місцем ремонту паровозів і вагонів. Вони становили великий промисловий комплекс, робота якого вимагала технічних знань, досвіду та належної організації.
Як начальник, Поплавський відповідав за функціонування цієї установи. Водночас він залишався активним учасником інженерного середовища, виступав із лекціями в Політехнічному товаристві, публікував фахові тексти й ділився досвідом, набутим упродовж багаторічної роботи на залізниці.
Проте його діяльність не завершувалася після робочого дня.
Інженер у культурному житті міста
Поплавський викладав історію музики, перекладав лібрето опер Ріхарда Вагнера, публікував статті про сучасну музику й брав участь в організації мистецьких подій.
У Станіславові він був пов’язаний із Музичним товариством та Товариством театру імені Олександра Фредра. Він долучався до підготовки вистав, музичного оформлення та освітніх заходів.
Удень Поплавський керував роботою залізничних майстерень, а ввечері готував лекції, писав статті та працював у театральному й музичному середовищі.
У 1924 році вийшла його книжка «Torami nowej muzyki» — «Шляхами нової музики». Видання було присвячене новим напрямам у музичному мистецтві та отримало позитивні відгуки у фаховому середовищі.
Назва книжки звучить символічно. Польське слово torami асоціюється із залізничними коліями, яким Поплавський присвятив професійне життя. У книжці воно, однак, вело читача в іншому напрямі — до мистецтва й сучасної музики.
Невідомо, чи автор свідомо використав цю гру значень. Вона, однак, добре передає поєднання двох основних сфер його діяльності: техніки та культури.
Театр у Станіславові був одним із важливих осередків культурного життя. Леон Поплавський брав участь у діяльності Товариства театру імені Олександра Фредра, долучався до музичного оформлення вистав і проводив лекції з історії музики.
Члени музичного товариства та Театру Монюшка у Станіславові, 1928 рік.
Родина біля будинку на вулиці 3 Травня
Однією з найцікавіших збережених фотографій є груповий портрет родини Поплавських, зроблений у дворі за будинком на тодішній вулиці 3 Травня, 29.
На фотографії Леон Поплавський стоїть угорі ліворуч.
Родина Леона Поплавського у дворі за будинком на колишній вулиці 3 Травня, 29. Леон Поплавський стоїть угорі ліворуч.
Будинок зберігся до наших днів. Нині він розташований за адресою: вулиця Михайла Грушевського, 29.
Сьогодні тут працює Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Понад сто років тому це був дім Поплавського. Сюди він повертався із залізничних майстерень, тут працював над статтями та книжками, готував доповіді й проводив час із родиною.
Ця фотографія дозволяє побачити в ньому не лише інженера, начальника установи чи автора наукових праць, а й мешканця міста у звичайному домашньому оточенні.
Станіславів і нові технології
У 1920-х роках світ швидко змінювався. Радіо, автомобілі та авіація ставали символами нового століття.
Поплавський уважно стежив за розвитком цих технологій.
У 1925 році він разом з інженером Голембйовським ініціював створення станіславівського радіоклубу. Організація популяризувала радіоаматорство, проводила лекції, демонструвала обладнання та допомагала мешканцям ознайомлюватися з принципами роботи радіоприймачів.
Приміщення клубу містилося в будинку дирекції залізниці. Це показує, яку важливу роль у поширенні нових технологій відігравало місцеве інженерне середовище.
Для сучасної людини радіо є звичайним засобом зв’язку. У середині 1920-х років можливість почути голос або музику, передані з віддаленого міста, сприймалася як ознака майбутнього.
Від залізниці до авіації
Ще одним напрямом зацікавлень Поплавського було планерне й авіаційне будівництво.
На початку XX століття залізниця залишалася основою наземного транспорту, однак дедалі більше уваги привертала авіація. Поплавський цікавився конструкцією планерів і брав участь у розвитку планерного руху в Станіславові.
За один із проєктів він отримав золоту відзнаку Ліги протиповітряної та протигазової оборони. У 1933 році його обрали головою Планерного гуртка.Планер, який у 1932 році будувала Військова команда Ліги протиповітряної та протигазової оборони у Станіславові.
Планер CWV, збудований Станіславівським планерним гуртком. Праворуч — доктор інженер Леон Поплавський, голова Планерного гуртка, та інженер Леон Кузьмінський, голова Воєводського комітету L.O.P.P.
У 1934 році Поплавський увійшов до складу Летунської комісії, завданням якої було сприяти спорудженню аеродрому в Станіславові.
Аеродром у Станіславові в 1930-х роках. Леон Поплавський входив до складу комісії, яка брала участь у підготовці цієї інвестиції.
Його роль не полягала в одноосібному будівництві летовища. Він був одним із членів органу, що займався організаційною підготовкою проєкту.
Цей факт добре вписується в ширший образ Поплавського як інженера, який цікавився не лише залізничною технікою, а й новими видами транспорту.
Доктор інженерних наук
Важливою подією в його житті стало здобуття докторського ступеня у Львівській політехніці.
11 травня 1918 року Леон Поплавський став одним із 64 осіб, які від 1902 року отримали докторський ступінь у цьому навчальному закладі.
Це було вагоме академічне досягнення, яке підтверджувало його високу технічну кваліфікацію.
Збережені сторінки дисертації містять детальні креслення й технічні схеми, що показують характер його досліджень і спосіб роботи інженера початку XX століття.
Одна зі сторінок докторської дисертації Леона Поплавського. Збережені технічні креслення показують рівень підготовки й коло інженерних зацікавлень автора.
У подальші роки він продовжував публікувати фахові праці. Писав про організацію роботи на залізниці, термодинаміку, парові машини й водяні турбіни.
Таким чином, його діяльність охоплювала як практичне керівництво великими майстернями, так і викладацьку та науково-технічну роботу.
Сліди, які залишилися в місті
У травні 1934 року Леон Поплавський вийшов на пенсію. Помер у червні 1935 року. Його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.
Він залишив після себе книжки, технічні проєкти, музичні публікації та згадки в документах і пресі.
Його ім’я з часом майже зникло із загальної пам’яті, однак чимало місць, пов’язаних із його життям, збереглися.
Будинок на нинішній вулиці Михайла Грушевського, колишні залізничні майстерні, театральні споруди та аеродром нагадують про період, коли Станіславів розвивався завдяки людям, які поєднували професійну працю з участю в науковому, культурному й громадському житті.
Леон Поплавський був одним із них.
Автор: Матейуш БІЛИК
Статтю підготовлено на основі авторської кверенди архівних матеріалів, документів та довоєнньої преси.
Фотографії, на яких зображений Леон Поплавський, походять приватного архіву автора матеріалу. Відтак будь-яке поширення або використання їх поза межами цієї публікації повинне бути тільки зі згодою автора.
Оперативні новини у TELEGRAM
