У кримінальній хроніці «Кур’єра Станіславовського» — шахраї, які заманювали людей у гру «три карти», крадіжка срібного годинника, зникнення човна з-під мосту, 75-річна жінка, яку звинувачували у крадіжках, та трагічний випадок на залізниці. А ще — історія смерті жінки у день весілля доньки, яка породила містом безліч чуток.
Сто років тому кримінальна хроніка була зовсім іншою за сучасну. Газета не лише повідомляла про злочини, а й фіксувала деталі, які сьогодні дозволяють буквально побачити повсякденне життя Станіславова: назви вулиць, місця подій, час, імена потерпілих та підозрюваних, вартість викрадених речей і навіть зовнішність людей, яких розшукувала поліція.
У номері «Кур’єра Станіславовського» від 8 серпня 1926 року таких історій одразу кілька.
«Три карти»: у Станіславові попереджали про шахрайську гру
Одне з найбільш характерних повідомлень номера стосується вуличного шахрайства.
Староство в Станіславові публічно попередило мешканців, щоб вони не втягувалися під час торгів, відпустів та ярмарків у гру під назвою «три карти», а також у так звані «американські кеглі».
У газеті прямо зазначено, де саме такі ігри могли зустрічатися: на площі Тринітарській, на Ринку, у потягах, на Торговиці та інших площах міста, а також у селах.
Влада називала ці ігри шахрайськими. За повідомленням староства, організатори використовували різноманітні хитрощі, через які люди втрачали гроші.
Особливо цікавою є деталь про самих шахраїв. У газеті зазначається, що вони могли перевдягатися за селян, щоб викликати довіру і переконати потенційну жертву в чесності гри.
Людей попереджали: той, хто вступає в таку гру, ризикує не лише втратити гроші. Поліція мала стежити за гравцями та доставляти їх до відповідних органів, адже за участь у подібних іграх передбачалася відповідальність.
Фактично це було офіційне попередження містянам про те, що сьогодні назвали б вуличною шахрайською схемою.
Померла саме в день весілля доньки — і містом поповзли чутки
Ще одна історія з хроніки починається не зі злочину, а з раптової смерті.
45-річна Станіслава Ґребнер, вдова, яка проживала на вулиці Ясінського, раптово померла саме в день весілля своєї доньки Альбіни.
Цей збіг обставин одразу став приводом для розмов серед сусідів.
Газета пише, що «кумушки» почали поширювати різні версії. Зокрема, говорили, що жінка нібито отруїлася, а також що вона начебто не хотіла погоджуватися на шлюб доньки.
Чутки набули такого поширення, що ними зацікавилася навіть поліція і розпочала розслідування.
Але медичний висновок розвіяв усі припущення. Доктор Рубінштейн встановив, що смерть настала внаслідок серцевого нападу.
Тож історія, яка могла перетворитися на гучний кримінальний сюжет, виявилася трагічним збігом обставин, довкола якого містяни встигли створити власну версію подій.
Срібний годинник за 80 злотих: робітник утік після крадіжки
24 липня 1926 року близько 15:00 до чергового комісаріату звернувся Юзеф Зільбер, власник ливарні заліза на вулиці Баторія, 6.
Він повідомив про крадіжку.
За словами заявника, найнятий у нього денний робітник 20-річний Василь Шпільчак, син Ука та Анни, уродженець і мешканець Ямниці Станіславівського повіту, викрав срібний чоловічий годинник марки «Cylinder».
Вартість годинника становила 80 злотих.
Після цього молодий чоловік утік у невідомому напрямку.
Газета публікує навіть детальний опис розшукуваного: низького зросту, худорлявий, із довгим худим обличчям, темною шкірою, кульгавою ходою та ногами, зігнутими вперед у колінах.
Для читача 1926 року це було фактично оголошення про розшук, надруковане просто серед інших міських новин.
75-річна «злодійка» і три доріжки з вулиці Вірменської
Окрема замітка присвячена 75-річній Анні Монюк.
Газета називає її бездомною жінкою, яка, попри свій вік, ходила подвір’ями та сходовими клітками й крала речі.
Одним із останніх випадків, про які повідомляє «Кур’єр», стала крадіжка трьох доріжок із подвір’я на вулиці Вірменській, 7.
У газеті зазначено, що вони належали панові Фішману.
Крім того, у власниці ресторану Матильди Тільґ було викрадено залізний горщик.
Поліція затримала жінку і доставила її до судового арешту.
Човен за 160 злотих зник під Хриплінським мостом
Не менш незвично виглядає повідомлення про крадіжку човна.
30 липня 1926 року Володимир Вишневський, мешканець вулиці Пелеша, 26, повідомив про зникнення човна, який належав веслярській секції Товариства Татрянського, що діяла у Станіславові.
Сам човен зник ще 18 липня.
Його залишили під Хриплінським мостом на Бистриці Надвірнянській.
«Кур’єр» подає детальний опис: човен мав 6 метрів довжини, був виготовлений зі струганих дощок, не лакований, важив 220 кілограмів, а його вартість становила 160 злотих.
Тобто навіть спортивне майно міста потрапляло до кримінальної хроніки — разом із точним місцем, датою та описом викраденої речі.
Трагедія на залізничній рампі: 70-річна жінка потрапила під вагон
Найважчий випадок у цій частині хроніки стався на залізниці.
70-річна Марія Тарасевич, яка проживала на вулиці Сапєжинській, 112, збирала тріски біля залізничної колії на військовій рампі.
Через необережність вона потрапила під один із вагонів, які саме маневрували.
Колесо вагона відтяло жінці ліву ногу вище щиколотки. У газеті зазначено, що кінцівка після травми трималася лише на шкірі.
Першу допомогу Марії Тарасевич надав залізничний лікар доктор Добровольський.
Після цього постраждалу доставили до загальної лікарні.
Місто, яке читається між рядками
Кримінальна хроніка «Кур’єра Станіславовського» — це не лише перелік злочинів та нещасних випадків.
У цих коротких повідомленнях проступає живий Станіславів 1926 року.
Ми бачимо вулицю Баторія, Вірменську, Пелеша, Сапєжинську та Ясінського, Хриплінський міст і Бистрицю Надвірнянську, залізничну рампу, Торговицю, Ринок та площу Тринітарську.
Бачимо місто, де на ярмарках людей заманювали у шахрайські ігри, де за срібний годинник вартістю 80 злотих могли оголосити розшук, де човен вагою 220 кілограмів могли викрасти просто з-під мосту, а міські чутки після раптової смерті ставали настільки гучними, що змушували поліцію перевіряти їх.
Саме з таких маленьких повідомлень і складається велика історія Станіславова — міста, якому сто років тому доводилося мати справу з тими самими людськими слабкостями: жадібністю, довірливістю, чутками, крадіжками та необережністю.
Підготував Андрій МЕНІВ
Оперативні новини у TELEGRAM
