Три врожаї за сезон: як фермери на Прикарпатті вирощують овочі до осені (ФОТО)
Три врожаї за сезон: як фермери на Прикарпатті вирощують овочі до осені (ФОТО)
Запорука успіху – погодні умови, сучасні технології та копітка праця.
Ми звикли, що овочі в торговій мережі можна придбати свіжими протягом року. Раніше підприємці робили акцент здебільшого на імпорт. Однак кліматичні особливості Прикарпаття з його м’якою орієнтацією та вологою осінню відкривають унікальні можливості для аграріїв та городників.
Секрет Дністровського каньйону: розсадний метод та унікальний терруар
Поки дехто вважає сезон завершеним, сучасні технології (крапельний полив, агроволокно, теплиці та парники) у поєднанні з наполегливою працею дозволяють знімати по кілька врожаїв на рік. Приміром, фермери Облещуки із села Вістря Коропецької громади на Тернопільщині цими днями заклали в грунт розсаду помідорів і кабачків.
“Поки перший оборот ще щедро віддавав урожай, основа для другого активно набирала силу. Розсада томатів для другого обороту досягла близько 20 см у висоту. Сіяли її одразу в 54-коміркову касету, без пікірування, тому зовсім скоро рослини поїдуть прямо в теплицю на постійне місце. Робота зараз кипить: паралельно збираємо стиглі помідори, звільняємо теплиці та готуємо їх до нової посадки. Без пауз і вихідних – саме так народжується безперервний урожай”, – так описує цей процес Уляна Облещук.
“Ось повністю прибрали площу з томатами першого врожаю, щоб звільнити площу в теплицях і на полі, тому поруч із червоними продаємо й зелені плоди, – розповідає старша господиня Людмила Облещук. – Перший урожай помідорів збирали ще наприкінці травня, а останній очікуємо наприкінці вересня. Смаки цих плодів будуть насиченіші. Восени спадає спека, грунт зберігає вологу, а короткий світловий день і прохолодні ночі йдуть на користь багатьом культурам, роблячи їх смачнішими та соковитішими. Весь процес від висівання насіння в касетах до збору триває 100 днів. Так само вирощуємо й розсаду кабачків та висаджуємо її в полі. Процес автоматизований: для цього маємо спеціальне приспосіблення. Вставили туди рослину, прокололи агроплівку – і розсада вже в землі”.
Власне, невістка пані Людмили Уляна Облещук, депутатка Івано-Франківської міської ради, весь процес виробництва ретельно висвітлює в соціальних мережах. На її сторінках – як депутатська діяльність, так і робота в родинному господарстві. А це – цікавий досвід, яким охоче ділиться.
“Цього року пробували новий сорт – ранній високорослий Ямамото, – розповідає Уляна. – А на практиці цього сезону він вирішив нас здивувати. Саме цей жовтий помідор віддав основну масу врожаю найпізніше серед усіх наших сортів. Ще раз переконуємося: навіть найкращі характеристики не завжди працюють однаково в різних умовах. Але очікування були недаремні – плоди красиві, яскраві, смачні та варті того, щоб їх дочекатися”.
Є й несподівані виклики, як-от колорадський жук у теплиці.
“Ще жодного разу не бачила колорадських жуків у теплиці… А цього року якесь справжнє нашестя! І найцікавіше – картоплі тут не було жодного року, – пише Уляна. – Цей рік, здається, вирішив здивувати нас абсолютно всім. Щодня новий досвід, нова ситуація і новий урок.
Отак і вчимося – навіть після багатьох років роботи в теплицях природа все одно знаходить чим здивувати”.
У селі Вістря, якщо бути точними, розташовані теплиці фермерів Облещуків, де посадили вже третій врожай за цей рік.
“Спочатку була редиска, яку ми швидко реалізували до Великодня, а опісля посадили розсаду помідорів, – каже Уляна Облещук. – А 2 серпня ми садили знову розсаду помідорів і кабачків. Тобто в теплицях, які функціонують без опалення, нам вдається зібрати три врожаї різних овочевих культур. На відкритому грунті цього року вдалося до кінця червня зібрати врожай раннього червоного буряка і одразу висадити розсаду середньостиглої капусти”.
Землі Коропецької громади – на схилах Дністровського каньйону. Тут особливий, унікальний мікроклімат, що спонукає до ведення городництва. М’яка прикарпатська осінь із високою вологістю повітря та помірно теплими вересневими днями є ідеальною природною декорацією для повторних посівів. Приміром, Облещуки заклали розсаду капусти для осіннього врожаю. Процес пришвидшують за допомогою техніки.
Місцеві господарі вдало поєднують природні переваги території з технологічним підходом. Схили каньйону захищають насадження від холодних північних вітрів, а водна артерія Дністра вирівнює добові коливання температур, запобігаючи раннім заморозкам на ґрунті.
Висадка кабачків у перші дні вересня саме розсадою, а не насінням, дає можливість виграти 15–20 днів. Поки насіння лише б проростало в охолодженому ґрунті, сформована розсада з міцною кореневою системою одразу починає вегетацію.
Ультраранні кабачки з розсади починають плодоносити вже через 25–30 днів після висадки. Завдяки цьому фермери збирають соковиті молоді плоди протягом усього жовтня.
Висаджують розсаду у віці 20–25 днів (фаза 2–3 справжніх листків). Коренева система має бути повністю закритою (у стаканчиках або касетах), оскільки восени кабачок не повинен витрачати час на стресове відновлення кореня.
Перед висадкою розсади ґрунт накривають чорним мульчувальним матеріалом. Це акумулює денне сонячне тепло, запобігає охолодженню кореневої системи вночі та зберігає вологу.
“Восени умови різко погіршуються: менше світла, коротший день, холодніші ночі, а рослині потрібно ще встигнути сформувати й налити грона. Тому на початку обороту хочуть отримати сильний, з міцним листям кущ, із запасом вегетативної маси. Більше листя – більше фотосинтезу, коли восени світла стане мало. Тому на початку збільшують кількість азоту”, – підсумовує Уляна Облещук.
Приклад Облещуків чудово доводить, що запорукою успіху є комбінація трьох чинників: природних умов, технології та людської праці.
Що садити та сіяти в перші дні вересня
Збираючи перший серпневий урожай, більшість господарів завершують активний сезон, залишаючи грядки порожніми до наступної весни. Проте сучасне овочівництво та унікальний мікроклімат дають змогу розширити традиційні уявлення про сезонність.
Поєднання прикарпатських терруарів із технологіями агроволокна, крапельного поливу та якісного насіннєвого матеріалу перетворює вересень на стартовий майданчик для отримання другого, третього, а для швидкостиглих культур – навіть четвертого врожаю за рік. Це не лише спосіб раціонально використати площу ділянки, а й можливість мати на столі соковиту зелень та вітамінні овочі аж до перших заморозків.
У вересні світловий день скорочується, а ночі стають прохолодними. Для посіву в перші дні місяця обирають ультраскоростиглі, холодостійкі та короткоденні культури, які не схильні до стрілкування і дозрівають за 20–40 днів. Волога осіння погода Прикарпаття є ідеальною для салатів, які влітку швидко в’януть або стають жорсткими.
Редиска (ранні сорти та гібриди) має термін дозрівання 18–25 днів. При скороченому світловому дні вона не йде у цвіт, виходить соковитою, без гіркоти.
Рукола та шпинат дозрівають через 20–30 днів після посіву. Легко витримують зниження температури до заморозків. На вересневому сонці не гіркнуть, а шпинат формує м’ясисте соковите листя.
Листові салати та крес-салат готові до споживання відповідно за 12–15 днів та 25–35 днів від висівання.
Цибуля на зелень та шніт-цибуля дозрівають за 20–30 днів. Висадка дрібної цибулі-вибірки або ріпки дає потужну вітамінну зелень уже за кілька тижнів.
Пекінська та китайська капустаПак-чой мають довший термін дозрівання: 30–40 днів. Восени вони ростуть краще, ніж навесні, оскільки відсутня загроза масового атакування хрестоцвітною блішкою, а вологість сприяє швидкому набору маси.
Кріп, кінза та гірчиця листова мають термін дозрівання: 20–30 днів. Пряна зелень осіннього посіву виходить дуже ароматною та довго зберігає свіжість на грядці.
Висівання у вересні потребує обов’язкового використання білого агроволокна (17–23 г/м²) на нічний період. Це захищає від можливих перших приморозків, утримує денне тепло в ґрунті та прискорює дозрівання врожаю на 5–7 днів.
Обов’язкове фоліарне оброблення біопрепаратами кожні 7–10 днів та крапельний полив суворо під корінь (листя має залишатися сухим). Полив скорочують порівняно з літом, проводять виключно вранці та лише теплою водою.
Підживлення теж має свої особливості: знижуємо дозу азоту, щоб не провокувати водянистість та гниття, натомість робимо акцент на калій та фосфор, а також позакореневе внесення кальцію та бору для зміцнення клітинних стінок і кращого зав’язування плодів у прохолодну погоду.
