Якою була реклама у Станиславові рівно сто років тому? Це добре видно зі сторінок газети Kurjer Stanisławowski за 12 вересня 1926 року.
На кількох сторінках видання того часу — десятки оголошень. Містянам пропонували каву та тістечка, пиво просто з підвалів броварні, чоловічі костюми, жіночі тканини, пральні послуги, стоматологію, курси крою та шиття, музичні інструменти, цеглу, меблі та навіть засоби для боротьби з пацюками.
А деякі рекламні тексти сьогодні виглядають особливо цікаво — наприклад, обіцянки, що порошок сам випере білизну, або «знамениті» трави, здатні нібито допомогти одразу від десятків хвороб.
У Станиславові відкривали «варшавську» кав’ярню
Одне з найбільш помітних оголошень повідомляло про відкриття нової кав’ярні та кондитерської.
Заклад під назвою «Кawiarnia i Cukiernia “Pasaż”» відкривався у пасажі Ґартенбергів. Власники обіцяли, що підприємство буде «зразково» організоване та відповідатиме рівню першокласного закладу.
Сам формат закладу також був частиною реклами — кав’ярню описували як таку, що працюватиме «на варшавський спосіб».
Тобто Станиславову 1926 року продавали не просто каву чи солодощі, а певний стиль міського життя.
Пиво — прямо з підвалів броварні
Ще одна реклама запрошувала мешканців до великого саду при броварні Седельмаєра.
Заклад позиціонувався як одне з найкращих місць у Станиславові для гулянь та святкувань. У величезному павільйоні та серед дерев, кущів і квітів могли розміститися до 2000 людей.
Окремо рекламували пиво, яке подавали «прямо з підвалів броварні», добре укомплектований буфет та кухню.
А для тих, хто хотів не просто посидіти, а провести масштабний захід, була ще одна перевага — повний військовий оркестр.
Сьогодні це оголошення цілком могло б звучати як реклама великої літньої локації для корпоративів чи фестивалів: багато місця, їжа, напої, музика і можливість організувати свято.
Тістечка, цукерки та замовлення на весілля
Окремо рекламували кондитерську продукцію. Покупцям пропонували «знамениті» тістечка, цукерки, шоколад та вафлі за помірними цінами.
Причому кондитерська працювала не лише на звичайного покупця. Приймали замовлення на весілля, вечірки та інші забави.
Наприклад, одне з оголошень рекламувало молочний шоколад. Його пропонувала фабрика шоколаду та десертних цукерок W. Krowicki у Станіславові.
Тобто сто років тому в місті вже існувала цілком звична для нас модель: прийти в магазин за солодощами або замовити продукцію одразу для великого заходу.
Чоловічі костюми та жіночі сукні — «наймодніші» тканини
Реклама магазину Ґустава Бутца на вулиці Сапєжинській пропонувала чоловічі тканини для костюмів, матеріали для жіночого одягу, полотно, ковдри та інші текстильні товари.
Товар обіцяли продавати за найнижчими цінами. Магазин розташовувався на вулиці Сапєжинській, 19.
Окремо наголошувалося, що частина продукції — власного виробництва.
Інший магазин, Ozyasz Gottesmann, уже рекламував осінньо-зимовий асортимент. Покупцям пропонували жіночі та чоловічі матеріали у «наймодніших» візерунках, обіцяючи найвищу якість та помірні ціни.
Тобто сезонна мода в рекламі 1926 року працювала приблизно за тим самим принципом, що й сьогодні: новий сезон — нова колекція — наймодніші матеріали.
У місті продавали власну цеглу
Будівельний ринок теж активно рекламувався. Цегельня C. Урмана пропонувала цеглу власного виробництва, запевняючи покупців, що вона свіжа, суха та щойно з печі.
Особливо підкреслювали можливість швидкої доставки: цеглу могли відправити безпосередньо з виробництва до вагонів або на будівельний майданчик.
У рекламі навіть використовували довіру до бренду: покупців закликали брати саме «цеглу Урмана», відому, як стверджувалося, вже протягом 30 років.
Пральня обіцяла повернути одягу життя
Хімічна пральня та фарбувальня «Błyskawica» пропонувала чистити, освіжати та фарбувати одяг.
У рекламі зазначалося, що підприємство приймає замовлення не лише у Станиславові, а й із провінції. Речі після обробки обіцяли відправляти назад поштою.
Для міста це показовий момент: професійне чищення та фарбування одягу вже було окремою комерційною послугою, яку намагалися продавати не тільки місцевим мешканцям.
«Ясь і Галька»: реклама засобу для взуття
У газеті розмістили рекламну сценку з Ясем і Галькою. Під час прогулянки вони заходять у воду, і Галька переживає, що зіпсує взуття. Ясь заспокоює її: черевики оброблені Erdal, тому не промокають і зберігають блиск.
У рекламі окремо зазначено, що «ERDAL» із червоною етикеткою є засобом для догляду за шкірою та продуктом вітчизняного виробництва.
«Глеба» обіцяла сама випрати білизну
У газеті рекламували пральний засіб ALBORIL, який обіцяли використовувати без тертя, щітки, мила та соди. Виробники запевняли, що достатньо замочити білизну, прокип’ятити її та прополоскати.
Реклама обіцяла, що засіб відбілює білизну, знищує бактерії, заощаджує час, працю та паливо, а також не пошкоджує тканину. Окремо наголошувалося, що продукт не містить хлору та інших шкідливих складників.
ALBORIL отримав золоту медаль на Виставці харчової та гігієнічної продукції у Варшаві 1926 року.
У рекламі навіть детально пояснювали спосіб використання: порошок потрібно було розчинити у 2–3 відрах холодної води, замочити білизну на ніч, а потім повільно кип’ятити близько 15 хвилин. Для вовняних, кольорових і шовкових речей радили використовувати теплий або холодний розчин без кип’ятіння.
Виробником названо хімічну фабрику P. Strahl i Ska із Шопєніце у Верхній Сілезії, а ексклюзивними продавцями ALBORIL у Станіславові та околицях — Windreich & Zang.
Окремо рекламували ультрамарин Перлмуттера. Його називали особливо якісною та економною фарбою для білизни, вапна і малярних робіт.
У рекламі зазначалося, що продукт був нагороджений золотими медалями на виставках у Брюсселі та Мілані. Придбати його можна було «всюди».
Від щурів і мишей — «перевірений ще до війни» засіб
Для боротьби з гризунами пропонували пасту А. Залевського з Рави-Мазовецької. Реклама запевняла, що засіб відомий ще до Першої світової війни та був нагороджений золотою медаллю на виставці у Відні.
Особливо цікаво, що виробник окремо наголошував: паста нібито не шкодить домашнім тваринам та птиці.
Придбати її можна було в аптеках і аптечних складах, а замовлення надсилали поштою післяплатою.
А від проблем зі шлунком — «знамениті трави»
Медична реклама у газеті була значно сміливішою, ніж сучасна. Наприклад, «Зілля з гір Гарцу доктора Лауера» рекламували як засіб, який нібито допомагає при величезній кількості проблем зі здоров’ям.
У тексті згадували закрепи, проблеми зі шлунком, печінкою та нирками, жовчні камені, геморой, ревматизм, артрит, головний біль та шкірні висипання.
Особливий акцент робили на тому, що продукт отримав нагороди на виставках у Берліні, Відні, Парижі, Лондоні та інших містах. Ціна половини упаковки становила 1,50 злотого, подвійної — 2,50 злотого.
Очевидно, що такі рекламні твердження варто сприймати саме як рекламу 1920-х років, а не як медичні рекомендації.
У Станиславові працювали стоматологи та лікарі
Свої послуги через газету пропонували й медики. Доктор І. Тиллінгер приймав пацієнтів із захворюваннями ротової порожнини та зубів. При ньому працювала зуботехнічна майстерня.
Доктор Леон Фейль спеціалізувався на внутрішніх хворобах та порушеннях обміну речовин. У його кабінеті проводили аналізи сечі, мокротиння, крові, калу, шлункового вмісту та інші дослідження.
У Станіславові свої послуги пропонувала акушерка та масажистка П. Щудловська. Вона приймала жінок на вулиці Матейка, 3, пропонувала допомогу та поради жінкам у період нездужання.
В одному з оголошень повідомляли, що спеціалістка із жіночих та дитячих хвороб Анна Френкель-Мельцерова повернулася до Станіславова й знову веде прийом за попередньою адресою — вул. Казимирівська, 44.
У газеті також рекламували лікування кварцовою лампою.
Жінок навчали шити, кроїти та робити перські килими
У вересні 1926 року можна було записатися на приватні курси крою, моделювання та шиття.
Але програма була ширшою за звичайне шиття. Охочим також пропонували навчитися виготовляти оригінальні перські килими, малювати на шовку та робити золочення. Заняття проводилися на вулиці Ґіллера.
Окремо у Станиславові організовували вечірні курси крою та шиття білизни й кравецтва — вже для інтелігенції.
Цікаво, що реклама прямо вказувала на аудиторію: це мав бути вечірній курс, який дозволяв поєднувати навчання з роботою.
Фарби, спорттовари та приладдя для риболовлі
Магазин Юліана Полака на вулиці Сапєжинській 11 у Станіславові пропонував широкий вибір товарів для дому, роботи та відпочинку.
У рекламі згадували вітчизняні та закордонні фарби й лаки, пензлі та господарські щітки, олії, хімікати, натуральні й гумові губки, а також фотографічне приладдя.
Окремо магазин продавав спортивні товари — м’ячі для футболу, інвентар для тенісу та крокету, а також приладдя для риболовлі. Усе це обіцяли продавати у великому виборі та за найнижчими цінами.
Музичні інструменти — від скрипки до мандоліни
Місто мало й власний ринок музичних інструментів.
Львівська фірма Францішека Нєвчика рекламувала у Станиславові скрипки, мандоліни, гітари та духові інструменти власного виробництва.
Пропонували також ремонт та переробку інструментів, а професійним музикантам обіцяли знижку.
Тобто купити інструмент сто років тому можна було не лише для домашнього музикування — для професійних музикантів існувала окрема комерційна пропозиція.
Курси для охочих навчитися ремесла
Серед дрібних оголошень у газеті — запрошення на курси крою, моделювання та шиття, виготовлення оригінальних перських килимів, а також розпису по шовку та золочення.
Запис на навчання проводила Л. Фріденберг щодня з 14 до 28 вересня 1926 року, з 15:00 до 17:00. Місце запису — Станіславів, вул. Ґіллера, 1/21, ІІ поверх.
Цікаво, що поруч із традиційним кроєм і шиттям пропонували опанувати й досить специфічні на той час заняття — виготовлення перських килимів та художній розпис по шовку із золоченням.
Продавали навіть «відходи на паливо»
Zakłady dla Przemysłu Drzewnego S. A. у Станіславові пропонували відходи деревини для опалення з доставкою.
В оголошенні зазначено, що замовлення приймали на підприємстві за адресою вул. Шпитальна, 22, телефон — 15.
Тобто те, що сьогодні ми могли б сприймати як виробничі відходи, у 1926 році було окремим товаром, який можна було придбати для опалення.
І, звісно, була реклама кави
Серед численних оголошень — реклама кави «Gleba» та готового напою «Kawol».
Потенційного покупця переконували дуже просто: хочете приготувати добру каву — використовуйте «Gleba», а якщо хочете одразу пити готову смачну та поживну каву — обирайте «Kawol».
Реклама була короткою, але сама поява таких оголошень показує, наскільки активно виробники продуктів харчування вже працювали з газетною аудиторією.
У газетах продавали не лише товари, а й послуги
Ще одна цікава категорія оголошень — посередницькі та побутові послуги. Наприклад, фірма зі Станиславова пропонувала широкий вибір земельних маєтків, млинів, кам’яниць та фабрик.
Інше оголошення повідомляло про те, що компанія Singer Sewing Maschine Company у Станіславові шукала здібних інкасаторів та агентів. Охочих запрошували звертатися з 11:00 до 13:00. Адреса представництва — вул. Сапєжинська, 26.
Були й оголошення про здачу кімнат студентам, пропозиції житла з харчуванням, а також оголошення про курси стенографії, які можна було проходити листуванням.
Окремо підприємці рекламували послуги з очищення каналізаційних ям. Власник такого бізнесу навіть підкреслював, що придбав нові, добре закриті вози та обіцяє виконувати замовлення швидко і за конкурентними цінами.
Що реклама розповідає про Станиславів 1926 року
Якщо відкласти політичні статті та кримінальну хроніку, реклама сама по собі стає маленьким документом епохи.
Вона показує місто, де активно працювали кав’ярні, ресторани, броварні, магазини одягу й тканин, лікарі, стоматологи, пральні, майстерні та освітні курси.
Мешканцям продавали не лише найнеобхідніше. Їм пропонували новий одяг, моду, солодощі, відпочинок, навчання, музику, подорожі та різноманітні побутові послуги.
А головне — реклама вже тоді намагалася не просто повідомити про товар, а переконати покупця. Товар мав бути «найкращим», «першокласним», «власного виробництва», нагородженим медаллю або відомим «ще до війни».
У цьому сенсі газетна реклама Станиславова 1926 року не так уже й відрізняється від сучасної. Змінилися товари, технології та ціни, але бажання продавця переконати читача, що саме його товар вартий уваги, залишилося майже таким самим.
Покажчик: де шукати ці товари й послуги
Вулиця Сапєжинська
- №10 — хімічна пральня та фарбувальня «Błyskawica»;
- №17 — книгарня Мар’яна Хасклера, шкільні книги;
- №19 — магазин Густава Бутца, чоловічі та жіночі тканини, полотно, ковдри;
- №26 — представництво Singer Sewing Machine Company, пошук агентів та інкасаторів;
- №11 — магазин Юліана Полака: фарби, лаки, пензлі, фотографічне, спортивне та рибальське приладдя.
Вулиця Матейка
- №3 — акушерка та масажистка П. Щудловська.
Вулиця Казимирівська
- №44 — кабінет спеціалістки із жіночих та дитячих хвороб.
Вулиця Карпінського
- №18 — лікар Dr. Leon Feil, внутрішні хвороби та аналізи.
Вулиця Собєського
- №17 — стоматолог Dr. I. Tillingeri.
Вулиця Ґіллера
- №1/21, ІІ поверх — запис на курси крою, шиття, виготовлення перських килимів та розпису по шовку.
Вулиця Шпитальна
- №22 — Zakłady dla Przemysłu Drzewnego S.A., продаж деревних відходів для опалення з доставкою.
Вулиця Зосина-Воля
- №69 — бюро продажу цегли цегельні C. Urman.
Площа Ринок
- №23 — фірма Ozyasz Gottesmann, тканини та галантерейні товари.
Липова
- Школа ім. Чацького — попередній запис та інформація щодо приватного чоловічого учительського курсу в Коломиї.
До теми
Набір на приватні педагогічні курси в Коломиї
У газеті повідомляли про набір на приватний однорічний курс чоловічої учительської семінарії в Коломиї. Запис проводили 12 та 13 вересня 1926 року за адресою: Алея Свободи, 19.
Для вступу потрібно було подати свідоцтво про народження, шкільне свідоцтво, довідки про моральність і щеплення від віспи, медичну довідку, а також автобіографію.
Для випускників сьомого класу народної школи передбачався вступний іспит із релігії, арифметики, польської та руської мов, а також перевірка слуху. Ті, хто закінчив чотири класи гімназії, від іспиту звільнялися.
Попередні записи та додаткову інформацію надавала дирекція школи імені Чацького у Станіславові на Липовій. Для учнів з інших міст обіцяли проживання та харчування з належною опікою.
Хоча курси проходили в Коломиї, організаційні питання та попередні звернення приймала дирекція школи у Станіславові.
Читайте в ПІК:
Оперативні новини у TELEGRAM
