Історики припускають, що підземні переходи були навколо ратуші, під нею, під палацом Потоцьких, Тринітарським монастирем, навколо Колегіати Марiї (тепер – приміщення Музею мистецтв Прикарпаття) та навколо Собору Воскресіння (Архікатедральний собор).
Кажуть, засновник міста граф Андрій Потоцький міг проїхати цим підземеллям навіть каретою. Окрім того, у місті були прокладені каналізаційні колектори, які могли служити як підземні ходи для виходу за межі фортеці.
На рівні припущень
За часів правління Потоцьких, тобто у XVII столітті, й справді робили підземні ходи задля того, щоб дати можливість власнику фортеці із родиною та найближчим оточенням непомітно залишити фортецю. Ходи могли починатися від палацу, а виходили десь у найближчому лісі чи біля ріки, де заздалегідь був прихований човен. Станиславів вважався маленьким містом, і в радіусі півкілометра від фортечних стін вже були городи, що плавно переходили у ліс.
Як писав у свої матеріалах краєзнавець Іван Бондарєв, є припущення, що тунель проклали паралельно вулиці Галицької аж до Бистриці.
До слова, існує також версія, що підвали лівого крила міської ратуші якраз і є початком містичних підземних ходів, що ведуть до Галича – колишньої столиці Галицько-Волинського князівства. Історики також припускають, що підземні ходи були й від села Вільшаниці до Галича – ними свого часу міг користуватися князь Данило Галицький.
Декілька фактів
У 1958 році біля бічного входу до нинішнього Пасажу Гартенбергів, з боку Галицької, просів асфальт. Тоді там виконували роботи працівники облбудтресту. Начальнику об’єкта Степану Шмату стало дуже цікаво – а що ж там під землею? Разом із ще одним співробітником він спустився у провалля і пройшов близько 70 метрів у напрямку вулиці Мазепи. Хід продовжував-ся й далі, але вони вирішили не випробовувати долю і повернули назад. Як згадує пан Степан, хід був достатньо високий, вони йшли не пригинаючись. На підлозі було по щиколотку порохів, а вся стеля густо оплутана павутинням.
Пройшов місяць, і під час спорудження п’ятиповерхівки по Мазепи, 38 у подвір’ї провалилась вантажівка. Провалилася так, що над землею залишився лише капот та передні колеса. Коли її витягнули трактором, то побачили вже знайомий хід із аналогічною кладкою, порохами та павутинням. Подивитись на провалля приходили майже всі будівельники міста. Проте, ніхто туди лізти не ризикнув, яму засипали.
Отже підземний хід існував! Він проходив паралельно вулиці Мазепи. Триста років тому в районі сучасного озера були численні мочари, бокові притоки Бистриці-Солотвинської та непролазні кущі. Ідеальне місце для непомітного виходу на поверхню…
За матеріалами “Репортеру”
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
