“Пройшло 4 дні…. Нарешті я оговталася. Я прошу всіх дочитати до кінця і переглянути відео“, – йдеться у дописі.
Далі, пряма мова самої Мохнацької:
“1 червня… Світанок… Штурм вершини… Висота 8780м.я бачу ціль, але мій гід Калдін каже, що йому погано, його дуже болить голова і він не може йти. Я в розпачі…Дава мій другий шерпа, каже щоб я йшла за ним… а Калдіна лишити тут, я у відчаї залишаю Калдіна і йду за Давою… Всі ці долі хвилини мене мучить совість, що я залишила Калдіна одного, та ще й без чаю, він був в мене і аптечки. Дава швидко пішов вперед, багато людей, вітер…. Одні спускаються, одні піднімаються, розминутися важко… Я Дав не наздогнала… Він вже на вершині, а я ще порпаюся між мотузками і людьми… Ось ось вершина…метрів 15-10 до вершини я роблю фото Дави, себе і розумію що Калдін там один… Ну не можу я… Не можу я тут робити фото, відео, радіти і робити вигляд що все ок.. Якщо там… Може статися будь що… Я почала самотужки спускатися…Дава залишився на верху… Калдін сидів і чекав мене… Я прийшла до нього, дала йому чай, таблетки (мала з собою величезну аптечку, це бачили багато хто), дала ще одні рукавиці і почала пакувати наплічник. Взяла рацію у Таші (організатор нашої групи) і сказала що Вершина!Взявши себе в руки і допомогла Калдіну почали вертатися назад. На зустріч я зустріла дівчину з України, яка йшла на вершину, вона мене побачила що я вертаюся… (мабуть звідси пішли корні). Ми спускалися довго, Калдін не мав сили. Але ми спустилися на відмітку 8500 Балкон, там довго сиділи, Калдін себе почав почувати краще, Дава ще так і не вернувся… Я довго сиділа, милувалася, заспокоювала себе, і розуміла…що вершина або є, або ні… Але мені тоді це не було важливо! Я була спокійна за Калдіна, але хотіла швидше спуститися до 4 табору, і там щоб він відпочив… До 21 години ми спустилися до 2 табору. Ура! Нарешті! Всі можуть відпочити… 2 червня 8.00 ми стартуємо до Базового табору Еверест 5362м. Зв’язку інтернету ж у мене немає, я нічого не знаю… До табору ми спустилися десь година 15.30.Відкриваю інтернет, і розумію… Христя тебе немає.. Зтерли з лиця землі… За що? Чого? Чому? Хто? Три ночі а я не сплю… Все читаю, і читаю… Плачу… Шок… Калдін теж немає сну… Каже давай пиши все як є… Як було… Що зі мною. Сталося, що через мене таке відбулося! Ти заради мене свою мрію загубила… Ти мій герой! Заспокоював мене довго… Я ні, я чекала, я хотіла бачити… Що буде відбуватися дальше…кожен показав своє обличчя! Я цьому дуже рада!
“Для мене вершина є! Я була на вершині світу! Для мене найбільше досягнення, що з Калдіном нічого не сталося! Я горжуся тим, що я все пройшла пішки! З Лукли до Бозового табору Еверест, до вершини, назад до Базового і до Лукли! А інші на гелікоптері з 2 табору і до Катманду! Невже це так в гори ходиться?! “Чи зарахують мені вершину? Я не знаю… Мені це не головне! Я там була. Всі живі, здорові! Це головне!”, – додала Мохнацька.
До слова, 24 травня Христина Мохнацька провела лекцію для франківських студентів в Гімалаях.
Читайте також:
Читайте нас у тг
