Саме Шур поклав край стражданням найвідомішого психотерапевта сучасного світу, зробивши йому три ін’єкції морфію. Але це не було вбивством – його попросив це зробити Фрейд, який не зміг витримати біль, викликаний неоперабельною раковою пухлиною.
Макс (справжнє ім’я Мойше) Шур (1897–1969) народився 26 вересня 1897 року у Станіславові, у родині Самуїла Шура й Рози Бернштайн в Станіславі.
Батько мав докторський титул з хімії, був сіоністом за політичними поглядами й фінансистом за професією, членом міжнародної наглядової ради першого єврейського банку “Леумі”, заснованого Теодором Герцелем. До слова, з останнім Самуїл Шур листувався. Цікаво, що батько Макса Шура походив з Могилева, як і його молодший брат Ісайя, який у Німеччині став відомим математиком. Коріння у Станиславові мала Максова мати Роза Бернштайн, предки якої протягом тривалого часу займали в місті помітне становище. Вони породичалися з Гальпернами — впливовими станиславівськими фінансистами, політиками й власниками нерухомості, писав “Збруч“.
Макс Шур дуже рідко згадує свою родину й про власне дитинство у Станиславові нічого не повідомляє. Там він прожив перших сімнадцять років життя, до 1914 року відвідував школу. Як і десятки інших єврейських заможних родин, Шури втекли до Відня перед першим вступом до Станиславова російської армії у Першій світовій війні. Очевидно, батько, що походив з Російської імперії, неодмінно хотів уникнути зустрічі з росіянами.
Університет він успішно закінчив 1920, а докторат захистив 1921 року. Його інтерес до психоаналізу не зникав, тим більше, що нова дисципліна в інтелектуальних колах була в усіх на устах й стрімко поширювалася Європою. Не стихали дискусії про підсвідомі мотиви людської поведінки, сексуальність, жіночі істерії, дитячі травми. У двадцяті роки новий напрямок психіатрії переживав справжній бум. У Відні постало інтернаціональне видавництво психоаналізу, його тези захоплено інтерпретували у своїх творах письменники, художники, митці театру й кіно. Психоаналіз активно проникав у всі сфери громадського життя, в тім числі й у педагогіку, об’єднавшись у Відні зі школою Монтесорі. Переважна більшість інтелектуалів, які невтомно працювали на полі психоаналізу, були єврейського походження.
У 1925 року до Фройда звертається Марі Бонапарт, принцеса Греції й Данії. Вона стає пацієнткою, а згодом не лише подругою, але й перекладачкою меценаткою і послідовницею першого психоаналітика. Через кілька років Марі опублікує свої перші дослідження. А 1928 року саме вона рекомендує своєму кумирові молодого терапевта Макса Шура, який так припав їй до душі. Фройд якраз розлучився зі своїм особистим лікарем, бо той приховував від свого пацієнта немилосердну правду про стан хворого на рак ротової порожнини. Максові Шурові тоді було тридцять два роки. Однак зацікавлений психоаналізом терапевт справив на Фройда таке враження, що гуру довірився молодому лікареві.
“Пообіцяйте мені: коли прийде моя година, ви не допустите, щоб я мучився марно”. Це було сказано дуже просто, без сліду пафосу, але й з абсолютною рішучістю. Ми потиснули один одному руки”, ─ пише у біографії Фройда Шур.
Час дотриматися цієї домовленості прийшов через одинадцять років. За цей період Фройд переніс близько тридцяти операцій. Роками він носив протез, що відділяв носовий простір від рота. Зі слів Шура, Фройд був стоїчним і гордим пацієнтом, який ніколи не скаржився, не обтяжував близьких.
Макс Шур із сином і дружиною, 1933 р.
Після приєднання Австрії до фашистської Німеччини 1938 року вісімдесятиоднорічному Фройдові з родиною вдалося отримати візу і втекти до Англії. Макс Шур — на той час одружений батько двох малих дітей — планував еміґрувати до США. Але вирішив, що не зробить цього, поки потрібен своєму пацієнтові. Залагодивши справи з паперами в Америці, він повертається до Фройда у Лондон.
У вересні 1939 важко хворий Фройд нагадує лікареві домовленість, даючи зрозуміти, що готовий відійти. Макс Шур розуміє. Своєму пацієнтові він коле таку дозу морфію, після котрої останній не прокидається.
У багатьох людей ім’я Макса Шура асоціюється виключно з цим фактом його біографії. Але кожен, хто уважніше придивиться до постаті чоловіка, зрозуміє, наскільки це несправедливо. Бо у США сорокадворічний лікар починає усе спочатку й робить ще одну неабияку кар’єру. Не полишаючи психоаналізу, він працює дерматологом у Bellevue Hospital в Нью-Йорку. А з 1957 року очолює Американську асоціацію психоаналітиків, свої знання з психоаналізу й унікальний досвід поєднуючи в дисципліні, що в той час лише розвивається: психосоматика. Старогрецьке слово “сома” означає тіло. Отож психосоматика розглядає, як психічні розлади впливають на тілесні процеси.
Макс Шур несподівано помирає восени 1969 року від серцевого нападу після перенесеної пневмонії. Його архів, у якому є листування з Томасом Манном, Марі Бонапарт, Мартином Бубером та іншими відомими людьми, зберігається в Бібібліотеці конгресу США. Його книжка про знаменитого пацієнта виходить у світ 1972 року й називається «Життя і вмирання Зиґмунда Фройда». Вона багато чого говорить не лише про Фройда, а й про автора. У тому, як Макс Шур оповідає історію свого знаменитого пацієнта, мов у чистому плесі відображається і його образ. Це образ усебічно освіченого, професійного й людяного лікаря.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
