У 80-х роках підприємства об’єднання «Прикарпатліс» виготовляли різні меблеві набори, а також окремі вироби. У «Будинку меблів» Прикарпатський меблевий комбінат у ті часи пропонував франківцям меблеві гарнітури, які як «Калина 5-Д», «Калина-69», набори м’яких меблів «Ніка-329», «Ніка-329-І».
А Івано-Франківська меблева фабрика ім. Б.Хмельницького виставляла для продажу популярний набір «Оксамит» та м’які меблі «Ворскла».
А ще, покупці мали широкий вибір набрів для спальні: «Росинка» (Болехівського лісокомбінат), «Горлиця» (Снятинський меблевий комбінат), «Черемшина» (Кутський лісокомбінат), а ще – снятинські меблі «Електра» для передпокою.
Окрім того, в магазині «Меблі» були й окремі речі: шафа дво- і тридверні, дивани-ліжка, крісла для відпочинку, ліжка, стільці. Ну ще одна на той час «фішка»: куплені речі магазин доставляв своїм транспортом.
Додамо, що магазини «Меблі» також функціонували у Бурштині, Калуші, Коломиї, Яремче та Долині.
Фактично вже у пострадянський час магазин «Меблі» не змінював свою прописку до середини 2000-х, аж поки саму будівлю не викупив один із забудівників. Тепер вона нагадує суцільну руїну, хіба що на першому поверсі функціонує супермаркет.
До теми…
Старожили міста пригадують, що на місці «Будинку меблів» колись стояла давня двоповерхова кам’яниця. З нею пов’язана цікава історія. У книзі Михайла Головатого «Етюди старого Станиславова» є такий епізод. У 1913 році помер старий єврей Борух Інслер, що мешкав на вулиці Галицькій. Жив він бідно, торгував тютюном у маленькій крамничці, ніколи не з ким не скандалив, про таких ще кажуть – мухи не образить. До того ж був інвалідом, пересувався на милицях, бо мав лише одну ногу, писав “Репортер“.
Одновірці скинулись на дешеву бричку, аби без зайвого галасу відвезти мерця на єврейський цвинтар. І тут раптом до будинку на змиленому коні прискакав кур’єр зі староства й наказав призупинити похорон. Потім під’їхали пишний катафалк, військовий оркестр і почесна варта. Проводити померлого в останню путь прийшли всі перші особи міста й повіту.
Виявляється, скромний інвалід був героєм австро-італійської війни 1866 року. За бойові заслуги мав кілька високих цісарських нагород. Відтак, похорон Боруха Інслера відбувся з усіма військовими почестями й державним коштом.
І таких героїв у Станиславові було повно. Адже в нас стояв 58 піхотний полк, казарми якого розташовувались навпроти Білої хати. Він комплектувався з мешканців міста і навколишніх сіл та активно брав участь у всіх війнах імперії. А воювала Австрія багато, при чому найчастіше з’ясовувала стосунки з Італією. Ось список основних австро-італійських війн: 1821, 1848-1849, 1859, 1866, 1914-1918.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг