Свободівець Іван Дирів: для багатьох долинян його перемога на виборах міського голови стала рік тому несподіванкою. Для інших це було закономірністю – всюди панував запит на нові обличчя.
А що після красивої інавгурації? В якій атмосфері живуть голова та 51-тисячна Долинська громада, яку він очолює?
Про це – з важливими деталями та відвертими коментарями – розмова журналістки ПІК з Іваном ДИРІВИМ.
Сильний попередник і нові реалії
– Іване Ярославовичу, пригадайте, які думки навідали Вас наступного ранку після переможних виборів?
– Важко пригадати в деталях, бо за рік що минув, було багато різних подій та емоцій. Однак добре пам’ятаю, що ейфорії точно не було, і страху не було. Але було відчуття невідомості й водночас відповідальності. Бо реальністю стала зовсім інша громада, ніж була до того.
Раніше разом були Долина і ще декілька сіл, а тепер місто і 21-е село. До того ж на громаду лягли сфери, які раніше управлялися з району: освіта, культура, медицина, підприємство водопостачання та інше. Тож було чітке розуміння, що буде дуже непросто. Так і сталося.
– З перших днів на посту голови Вам, мабуть, було важко уже тому, що був сильний попередник. Якби Вам дісталася «руїна», достатньо було б прибрати якусь територію, і ви – на коні. А тут…
– Треба віддати належне світлої пам’яті Володимиру Степановичу Гаразду. Він був дуже сильним головою. Напевно одним з кращих на Прикарпатті, а, можливо, й в Україні.
І насправді було багато зроблено за п’ятнадцять років його керівництва міською радою. Проте й проблем було багато уже в середині міста – у комунальній сфері, з житловим фондом і ці проблеми не можуть бути швидко вирішені. Але значна частина проблем прийшла вже з утворенням теперішньої великої громади.
– Некомфортне для вас питання – про сесії міської ради. Впродовж року вони часто закінчуються, ледь почавшись. То немає кворуму, то він є, але через годину вже значна частина депутатів розійшлася і нагальні питання знову не розглядаються, пленарне засідання переноситься. У чому справа? Недосвідчений «диригент»?
– Я не розглядаю цю ситуацію, як щось надзвичайне. Це процес, який має свої передумови.
Коли я став міським головою, застав команду, яка працювала попередні п’ятнадцять років. І відповідно у цьому депутатському корпусі більшість є представниками тієї команди. Тому працюю в умовах, коли більшість у міській раді є опозиційною до міського голови. І дуже важко доносити свою позицію і розраховувати, що всі депутати зможуть твої думки сприйняти, підтримати, проголосувати.
“Шкурні питання” та “привид” Борислава
– Неспівпадіння поглядів добре видно навіть онлайн, особливо коли доходить до земельних питань…
– Так законодавець постановив, що вільні ділянки сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів передані громадам і в нашій громаді стало багато земель. А коли багато площ, то й багато охочих їх отримати. І якби це було бажання отримати їх в оренду, через участь в аукціоні, то будь ласка.
Але ж є дуже велике бажання багатьох депутатів, депутатських груп, представників політичних сил, отримати землю безоплатно у власність, іноді через підставних осіб. Причому, йдеться про великі масиви: 20 – 30 чи 90 гектарів.
Разом з тим, особисто я – категоричний противник того, аби роздавати землю безоплатно, величезними площами. На моє переконання землю потрібно давати в оренду, щоб вона годувала громаду й після того, як нафта в Долині рано чи пізно закінчиться (таке вже сталося у Бориславі й ви подивіться у що перетворюється місто).
Я не хочу, щоб так жалюгідно виглядала Долина, щоб так виглядала наша громада. Вважаю, що за відсутності нафти земля стане чи не єдиним ресурсом, який зможе генерувати доходи в громаду. Тож бездумно роздати земельні масиви сьогодні – це буде злочином перед майбутніми поколіннями. Це моя позиція, яка суперечить позиції великої частини депутатського корпусу.
Хоча у нас не виникає суперечностей, коли йдеться про узаконення невеличких присадибних ділянок жителів громади. Цих питань виноситься на сесію дуже багато – зараз є більше півтисячі.
Я закликаю депутатський корпус: забудьте про шкурні питання, забудьте про надання собі чи фракціям земель. Проголосуймо людські питання. А потім – сідаймо за стіл переговорів і думаймо, чому одні можуть брати землю в оренду та ефективно користуватися, а інші – ні?
Я розумію, що люди, які хочуть займатися на землі, скажімо, ягідництвом, вони прагнуть мати гарантії, що земля буде у їх користуванні довший термін. І це можливо. Ось недавно ми продовжили підприємцеві термін оренди на 25 років. Бо бачимо, що він засаджує землю, люди там працюють, платяться податки…
– Іване Ярославовичу, а якби не земельні питання, уже була б гармонія у сесійній залі?
– Що ви вкладаєте у поняття «гармонія»?
– Це атмосфера, коли прийшли, дружно проголосували й пішли працювати.
– У міській раді представлені вісім партій. Знайти максимальне порозуміння – не просто, бодай тому, що є різні політичні інтереси. Але я сподіваюся, що якби всі депутати відкинули особисті забаганки, то робота пішла б швидше і краще.
– А Ви маєте землю?
– Є присадибна ділянка коло хати в селі. І все. Я не був підприємцем і мабуть, ніколи ним не буду. Зокрема, в аграрному секторі.
– Які ресурси є у громади для її соціального розвитку?
– На жаль, бюджету розвитку, як такого, у нас цього року не було. Наприклад, на всі дороги у громаді – 1 мільйон 200 тисяч гривень на рік. Відверто кажучи, це ніщо, бо принаймні 500 тисяч треба залишити на зиму, аби могли прогорнути сніг.
В цілому ми мали близько восьми мільйонів гривень перехідних залишків, які прийшли до нас із сільських населених пунктів громади. Прийняли програму їх благоустрою і виділили кожному селу певні кошти, бо у місті інфраструктура у задовільному стані. Таким чином в одному селі зробили частину дороги, в іншому відремонтували ФАП, десь поміняли у приміщенні вікна, а десь – двері. З одного боку, й це добре. Але села потребують більшого. Така ситуація не лише у нас, але й в усіх подібних громадах країни.
Тим часом всі хвалять реформу децентралізації, кажуть, що вона найуспішніша в державі, і вона дійсно має свої плюси – безумовно, але має й багато мінусів. І ми та громада, яка відчула це на собі. Ми формально є міською громадою, але по факту – дві третини населення сільського, і такі громади як наша, опинилися у дуже складних умовах. А тому зробити щось грандіозного не мали жодної змоги.
Зараз, до кінця року, нам ще треба «знайти» приблизно 22 – 23 мільйони гривень аби покрити усі видатки. Є два шляхи: ці гроші можна заробити, або зекономити. Розумієте, що у нинішніх реаліях із пандемією у світі й в Україні, заробити таку суму дуже важко.
Треба економити й ми економимо.
– Однак, коли на рівні області радять, як наповнити бюджети громад, то називають такий метод, як «трохи потрясти» підприємців, щоб краще платили податки…
– Ми стараємося жити з бізнесом дружно і при можливості навіть допомагати йому. Тому до порад, які ви згадали, ми не прислухаємося і не будемо.
Бізнес допомагає громаді уже тим, що він є, він забезпечує себе, забезпечує свої сім’ї та ще створює робочі місця й платить людям заробітну плату та державі податки. У випадку несплати, ми звертаємо на це увагу. Але щоб збільшувати податковий тиск чи вживати інших непопулярних заходів – Боже упаси.
Монополіст не платить – люди не отримують
– Як Ви будете впливати на потенційно багатого платника податків, який відмовляється платити?
– Звісно, мова йде про ПАТ «Укрнафта». З 2019 року компанія не платить оренду плату за чотири земельні ділянки площею орієнтовно 150 га, на яких вона веде видобуток корисних копалень. У рік це для бюджету громади мінус 22 – 23 мільйонів гривень.
– Це суттєвий ресурс, якого, зокрема, не вистачає на зарплату вчителів?
– Скажу так, якби «Укрнафта» платила за законом, то проблем у Долинської громади було б на порядок менше. Тому ми знаходимося у стадії судових розглядів з «Укрнафтою» ще з 2019 року.
Було й кілька раундів переговорів, однак знайти порозуміння не можемо. Представники «Укрнафти» заявляють, що «нам забагато цієї землі, ми нею не дуже користуємося. Давайте, дві третини віддамо громаді, а третину залишимо собі й будемо платити оренду тільки за неї».
– А хіба це погано, що уповноважені особи олігарха готові віддати громаді приблизно 100 гектарів землі? Мабуть, треба брати.
– Для чого? Територія перехрещена трубопроводами, продуктопроводами, лініями електропередач, які забезпечують діяльність свердловин. Тобто, використання цих земель окрім як для газовидобутку, ні для чого іншого не підходить.
– Але ж судитися з монополістом – справа доволі примарна.
– Позов подала прокуратура в інтересах держави в особі міської ради. Ми розуміємо, що потужності «Укрнафти» як монополіста і потужності їхніх юридичних кампаній дуже великі.
Але до честі наших юристів, ми виглядаємо пристойно і переважна більшість проміжних судових рішень є на користь прокуратури, держави, міської ради. Та не виключаю, що цей спір все ж таки вирішиться за столом переговорів, а не в залі суду.
Окрім того, зараз відбуваються структурні зміни у НАК «Нафтогаз України» – розділяють ПАТ «Укрнафта» та АТ «Укргазвидобування». За прогнозами «Укрнафта» має відійти із західного регіону, і податися на схід та північ, а тут зосередиться «Укргазвидобування» – стовідсотково державна компанія. І якщо так станеться, то наступного року уже від державного підприємства бюджет Долинської громади зможе отримувати плату за оренду землі.
– Гострим залишається соціальне напруження щодо заборгованості перед вчителями. Є питання й до рівня надбавок за престижність учительської праці.
– Дуже болючі питання. Ми єдина громада в Україні, яка перебуває у стадії судового спору з обласною адміністрацією, міністерством освіти, Кабінетом міністрів України стосовно розміру освітньої субвенції. Її параметри закладалися ще у вересні минулого року. І коли на початку 2021-го ми проаналізували ситуацію, то з’ясувалося, що фінансове незабезпечення освіти складає понад 60 мільйонів гривень.
– А зараз?
– До кінця року прогнозована заборгованість складе 30 – 32 мільйони гривень. Обласна державна адміністрація звернулася до Кабінету міністрів України про виділення нам додаткової освітньої субвенції у сумі 17,3 мільйона гривень. Департамент освіти ОДА планує перерозподілити ресурси у межах громад області та додати нам 6 мільйонів гривень.
А частину заборгованості сподіваємось покрити коштом місцевого бюджету. Хоча, повторюсь, ми в суді доказуємо помилковість формули визначення освітньої субвенції на нашу громаду. Й усі вже погоджуються, що вона недосконала і хибна. Тепер тільки стоїть питання, як цю помилку виправити.
Хоча, кажучи правду, резерви є й в освітньому секторі громади. Частину ми уже «знайшли». Скоротили вдвоє число учнів на індивідуальній формі навчання. Ці та інші заходи дозволили за вересень зекономити три мільйони гривень – це внутрішні резерви. Якщо спрогнозувати до кінця року, то вийде сума, яка дозволить закрити питання.
А які варіанти? Варіантів немає. Людей, які відпрацювали, не має цікавити, з яких бюджетів ми виплатимо їм зарплату. Вони мають її отримати.
– І не зайве питання – скільки? Ось рівень надбавок за престижність педагогічної праці зменшився у вас із 29% до 5%. Чому так і чи можна це змінити?
– Я б хотів, щоб надбавки були вищі за 29%. Але питання в тому, чи держава підкріплює фінансово свої декларації про престижність учительської праці? Ні. Ресурсу вона громаді не дала. Тому, щоб прожити цей рік і виплатити освітянам заробітну плату, ми пожертвували відсотками за престижність. До кінця року мусить бути так, на жаль.
На наступний бюджетний рік очікуємо змін до формульного розрахунку освітньої субвенції та сподіваємось, що нові бюджетні призначення дозволять керівникам навчальних закладів збільшити надбавки за престижність учительської праці.
Про вірогідність протесту та особисте
– Ще одна токсична тема – підвищення цін на воду. На скільки зросте тариф і чи немає шансів залишити нинішній?
– Перегляд тарифу, який на сьогодні є збитковим – це вимушена необхідність. Комунальне підприємство «Водоканал» подало свої розрахунки. Ми аналізуємо. Зараз триває процес подачі зауважень та пропозицій від громадян та юридичних осіб. Шукаємо варіанти, як максимально здешевити ціну для населення. Проведемо громадські слухання і тоді питання тарифів винесемо на виконком, який і прийме остаточне рішення. Тому зараз не можу сказати, який буде тариф.
– А якщо сказати орієнтовно?
– Минулого разу виходили з пропозицією 34 грн/м куб за водопостачання. Зараз малоймовірно, що ми вкладемося у цю цифру, оскільки відбувається зростання ціни на електроенергію та ріст мінімальної заробітної плати, і це буде впливати на тариф.
– Не остерігаєтесь, що в один прекрасний день ви підійдете до вікна у своєму кабінеті й побачите перед міськрадою протестувальників?
– Люди завжди мають право заявити свою позицію. У законний спосіб. Це робили у нас підприємці, вчителі…
Ріст тарифів ще ніде і ніколи не був для населення бажаним явищем. І я людей розумію. Правда, іноді виникає питання, а чому ніхто не висловлює своє обурення під вікнами монополіста, який піднімає ціни на електроенергію чи на газ в країні? Чому ніхто не пікетує будівлю Національної комісії з державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг?
Що стосується мене, то я відкритий для людей. Якщо прийдуть протестувати – вийду, поспілкуємось, порадимось.
– Як часто пані Леся – ваша дружина – радить вам щось по роботі?
– Ми рідко бачимось – як кожний чоловік іду на роботу рано і повертаюсь пізно, то коли там щось радити? У дружини свої питання на роботі – працює провізором у центрі первинної медичної допомоги. В медицині теж багато проблем.
– А син – студент, який у шкільні роки перемагав на всеукраїнських олімпіадах з точних дисциплін та складав ЗНО на 200 балів, він щось підказує Вам щодо молодіжної політики у громаді?
– Наразі ні. Андрій навчається у магістратурі Львівської політехніки – вивчає системний аналіз, і працює над пілотами для автомобілів в одній з ІТ-компаній. А молодіжна політика – це зовсім інше.
– Принагідно дозвольте запитати про доньку.
– Соломійка – дівчина зовсім іншої вдачі та захоплень. Якщо Андрієві у дитинстві можна було дати конструктор і на дві години про нього забути, то доньки всюди було багато. Так само й зараз. Вона активістка, грає на фортепіано, є переможницею багатьох пісенних конкурсів – регіональних, всеукраїнських, міжнародних.
Я тішуся своїми дітьми.
Політ не уві сні, а наяву
– Пане Іване, попри всі складнощі у громаді, у владному корпусі, Ви зовні виглядаєте надзвичайно спокійним. Це так добре керуєте своїми емоціями чи просто Бог дав Вам таку вдачу?
– Важко відповісти. Однак. У мене батько священник. І мабуть, у процесі спілкування, виховання заклалося розуміння того, що на все є воля Божа, а ми є провідниками цієї волі.
Звичайно, що від нас багато залежить, адже Бог творить у цьому світі через наші руки, через наші кроки, через наші поступки. Але вища воля на все – Його. Мабуть, це й про мій зовнішній спокій.
– Чи знаходите час, щоб максимально відволіктися від роботи і яким чином?
– Дуже рідко знахожду таку можливість – раз у місяць, чи раз на два місяці. Займаюсь дельтапланеризмом. Взагалі літаю на різних типах літальних апаратів, але здебільшого на дельтаплані. По відчуттях він мені найбільше підходить.
– То у Вас на подвір’ї базується мала авіація?
– Ні. Вдома у мене немає якихось злітно-посадкових смуг. Є літальний апарат, який дозволяє стартувати з ніг і сідати на ноги. Зараз він в гаражі – у зібраному стані.
Так ось, коли приземляюся, задаю собі питання: «А про що я думав під час польоту?». Виявляється, що за ті дві чи чотири години, поки я літав у небі, не було жодних думок про роботу чи інші складнощі. Тому називаю свої польоти динамічною медитацією – особистою концентрацією на самому процесі польоту.
– У Долинській міській раді є великий простір визнання – ціла стіна з портретами Почесних громадян міста. Гіпотетично Ви бачите себе у тому числі, в майбутньому?
– Навіть зайве про таке подумати.
Напевно багато мешканців міста бачить, що зараз тут – у міськраді – світиться дуже довго. Не до 17 години, а до 20-ї, до 23-ї. І це практично кожен день. Бо єдине, що треба робити не для того, щоб самоствердитися, а щоб розв’язати проблеми, щоб показати людям, що ти зробив доброго – це працювати. І ми робимо свою роботу.
Діалог вела Марія Палюга.
Фото Івана Денисюка та із фототеки співрозмовника.
Читайте також:
У школах Долинської громади продовжили канікули
Міський голова Долини посадив Адамове дерево. І не одне (ФОТО)
Ваш гороскоп на тиждень 1-7 листопада
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
