Соціальна педагогиня Галина Томащук тче теплий верхній одяг з ліжникової тканини. Цей одяг зараз дуже популярний в українських і закордонних модників і модниць. А ще він практичний і корисний — адже теплий, простий і неймовірно красивий. Як створюють таку красу журналістці ПІК розповіла майстриня із села Джурів, що на Снятинщині.
««Я народилася та виросла в Косові, влітку їздила до бабусь в село Яворів (теж на Косівщині). Це село центр ліжникарства. Мої дві бабці — ткалі. Отож про ліжники знаю з дитинства. А виготовленням одягу почала займатися 5 років тому, коли перебувала у декретній відпустці по догляду за першою дитиною. Багато вчилася, багато працювала і тепер радію, коли створюю своїми руками одяг, який тішить багатьох людей», — розповідає Галина.
За словами майстрині, аби виткати одяг, потрібна, звісно, овеча вовна. Її жінка закупляє на Закарпатті. Вовна зі щойно постриженої вівці має непривабливий вигляд і неприємний запах. Аби позбутися цього, вовну Галина заливає гарячою водою, миє під протічною водою, сушить, сортує і «граблює» (розчісує спеціальним гребенем) та пряде вручну. Готові нитки майстриня фарбує. Згодом жінка малює ескіз, за яким тче деталі верхнього одягу на верстаті.
«Далі щойно витканий виріб несу та кидаю у спеціальний пристрій – валило, величезну дерев’яну діжу, звужену донизу, куди з величезною силою спадає потік води, підведений жолобом. Він вривається й стрімко піднімається догори, утворюючи вир, у якому протягом кількох годин «валєютси» майбутні кептарі, плащі, куртки, жакети, жилетки кардигани», – продовжує Галина Томащук.
Після валила одяг стає тугим та пухнастим. Майстриня його сушить, розчісує щіткою, аби розпушити вовну та зшиває деталі.
Якщо є готова вовна, то на виготовлення одного виробу жінці потрібно від 3 до 4 тижнів. Усі моделі одягу вона придумує сама.
Натхнення отримує від родини та від карпатської природи та людей, для яких працює Часто в одному виробі Галина Томащук поєднує різні види ткання: традиційне класичне гладке, вузликувате та ворсисте (пухнасте).
До речі, тканина для лісникового верхнього одягу має бути значно тоншою, аніж для ліжників. Але від цього в такому одязі не стає холодніше.
Колористика тканого Галиною Томащук одягу необмежна, але традиційними є сіра, чорна, біла, жовта, руда, коричнева барви.
Насамкінець Галина мовить, що такий верхній одяг при бережному зберіганні прослужить багато років. Їм не шкодитиме ані дощ, ані сніг, бо ж натуральна вовна добре висихає.
А ще на одязі Галина Томащук часто тче різноманітні традиційні українські оберегові знаки. Такі як Берегиня, дерево Роду, ромби, сонячні та місячні знаки. А це значить, що одяг має особливу енергетику гір, додає впевненості в собі та краси від Карпат.
ДОВІДКОВО: правильно говорити от-кутюр, від французької «haute couture», тобто висока мода.
Сабіна Ружицька Фото надала Галина Томащук.
Читайте також:
- Ми з Коломиї: дерев’яні скульптури Івана Вишиванюка (ФОТО)
- Автентичні речі врятували у Краматорську – показують у Коломиї (ФОТО)
- У Галичі жінки плетуть гобелени та віночки з лікарських рослин (ФОТО)
- Науковиця з Прикарпаття Надія Руско випікає просфори для храмів України (ФОТО)
- Люба Андрійчук з Прикарпаття майстерно в’яже іграшкових звірят в національних барвах (ФОТО)
