У 1939 році радянський маршал К.Ворошилов видав наказ, що стосувався благодійної організації Теодора Цеклера. Було наголошено не чинити жодних перешкод як щодо майна, так і щодо самого пастора та членів його сім’ї. Втім, радянська влада згодом таки конфіскувала майно.
Згідно з умовами таємного додатку до Акту Молотова-Рібентропа наприкінці 1939 – на початку 1940 року німці Східної Галичини мусили покидати батьківщину й переселятися в західну частину Польщі, яку нацисти анексували, у землю Варти довкола Познані.
З собою переселенці з Галичини могли взяти лише 25 кілограмів багажу на особу. Саме 25 грудня 1939 року назавжди виїхала зі Станіславова й родина Цеклерів — разом з рештою німецької громади. Тоді переселили 1300 осіб.
Теодор і Ліллі Цеклери 1943 році ще раз відвідали Станиславів, але виявили запустіння в будівлях, в яких раніше були розташовані опікунські заклади. Зокрема, у “Вифлеємі” — вибиті шибки на вікнах, двері — без замків, котли та пічки — розкрадені.
Теодор Цеклер помер 1949 року у німецькому місті Штаде. Ліллі Цеклер померла в Ґеттінґені у віці 94 років.
До теми…
Після війни, коли земля Варти знову стала польською, німці змушені були тікати звідти далі на захід, у Німеччину. І вже 1946 року була створена організація “Hilfskomitee der Galiziendeutschen e.V.” — “Комітет допомоги галицьким німцям”. Комітет допомагав утікачам влаштуватися у країні їхніх предків, йшлося у матеріалі Галини Петросаняк.
Після розпаду Радянського Союзу “Комітет допомоги…” ініціював поїздки до Галичини, і галицькі німці почали здійснювати гуманітарні проекти у різних галузях. Розшукувати й впорядковувати німецькі церкви і цвинтарі, налагоджувати контакти з колишніми українськими сусідами й цих сусідів активно підтримувати. Наприклад, до Івано-Франківська представники організації на чолі з Еразмусом Цьоклером не раз привозили медикаменти, медичне устаткування, меблі й інші необхідні речі.
Галицькі німці видають чимало книжок, покажчиків, брошур, фотоальбомів з найцікавішими старими фотографіями з Галичини, збірники пісень і віршів, словники діалектів, розвідок про художників і їхні твори тощо. А що серед активних членів громади є вчені з науковими ступенями, то не бракує і справжніх історичних наукових розвідок. Серед них — чисельні публікації професорів Еріха Мюллера, Еразмуса Цьоклера й інших. Це різні дослідження окремих історичних аспектів, що грунтуються на документах (звісно, що деякі з них прямо стосуються історії України).
Читайте також на ПІК:
- Ретро Франківськ: 125 років тому Теодор Цьоклер відкрив сиротинець “Вифлиєм” (ФОТО)
- Будинки-привиди Франківська: сиротинець “Назарет” Теодора Цьоклера (ФОТО)
- Було-стало: вулиця Цьоклера в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: колишній німецький притулок для гімназисток “Елім” у Станіславові (ФОТО)
- Ретро Франківськ: 116 років тому започаткували майбутню школу №11 (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг