Вулиці розташована в межах дільниці з історичною назвою Княгинин-Колонія. Пролягає вона від вулиці Шухевичів до С.Бандери.
Вулиця існує від ХІХ століття, спочатку як польова дорога. В перші роки XX століття одержала нову, але досить сумну назву – Поперечно-Цвинтарна. А все тому, що кінець вулиці на той час упирався в колишній міський цвинтар, а нині – Меморіальний сквер. Але від 1925 року офіційно почала називатися на честь людини яка її заснувала – Теодора Цьоклера.
Сам Цьоклер за походженням був німцем. У 1891 році священник, Теодор Цьоклер приїхав до Станіславова. Тоді населення міста становило лише 30 тисяч мешканців, 400 з яких були німцями. Вони ж створили у Станіславові німецьку колонію. Побачивши, як живуть представники німецької общини пастор зрозумів – люди потребують більшого об’єднання і утвердження. Чого не може бути без церкви та школи.
Відразу почав будівництво школи у 1898 році по вулиці Кілінського (теперішня Лепкого) було споруджено невелику німецьку школу (досі ця школа є збереженою і є одним із корпусів теперішньої школи №11).
А у 1905 році у Станіславові з’являється нова німецька школа. Згодом у 1918 році Теодор просить уряд Західно-Української народної республіки дозволу на побудову німецької гімназії. На що влада погоджується і 10 лютого 1919 року у Станіславові відкривається німецька гімназія, яка проіснувала до 1939 року. (тепер Івано-Франківська гімназія №2.
За цей час, кажуть історики, Цьоклер не лише відкривав школи, а й будував будинки та притулки для бездомних.
Як пригадує Еразмус Цьоклер, онук Теодора Цьоклера, який приїхав на відкриття вулиці, у 1900 році українці подарували Теодору Цьоклеру біля 14 тон нафти. Продавши її, Цьоклер, на виручені кошти, розпочав будівництво житлових будинків, створивши цілу вулицю, яку назвали його ім’ям. Але згодом перейменували на… Розумовського.
У грудні 1939 року 53 вагонами німецька община виїздить із Станіславова. Покидає місто і Теодор Цьоклер, залишивши після себе вулиці, притулки, школи.
Більше півстоліття вулиця, створена руками німецького священника носила назву людини, діяльність якої історики розцінювали двозначно. За одними даними генерал Розумовський визволяв Станіславів від німецько-фашистських загарбників. Інші історики кажуть, що Розумовський був далеко не героєм, а чинив численні безчинства на вулицях Станіславова. Проте це вже історія.
Вулиці повернули історичну назву за ініціативи організації «Галицькі німці». На урочистому відкритті у 2007 році був присутний й онук Еразмус.
Він, зокрема, зазначив, що це благородний вчинок і пообіцяв, що в знак подяки та дружби між двома національностями «Галицькі німці» та він особисто всіляко допомагатиме лікарням, школам та просто малозабезпеченим людям Івано-Франківська, як колись робив його дід, священник Теодор Цьоклер.
Архітектура
На цій вулиці привертають увагу три об’єкти: будинки №9, №9-а та №18. Усі три кам’яниці належали до доброчинних закладів Цьоклера.
Зокрема, №9 – 1913 р. побудований меценатом із Солотвина Кауфманом для дитячого будинку із біблійною назвою “Серепта”, №9-а – гуртожиток для гімназисток “Елім і Бетанієн”, №18 – придбаний 1920 р. під лікарню дял вихованців “Бетесда”.
Було ще кілька будинків німецької громади, і майже вся вулиця була німецькою.
ПІК пропонує поглянути, як змінилася вулиці під плином часу:
П.С. Якщо ви маєте власні спогади або цікаву інформацію про вулицю Цьоклера, пишіть у коментарях до цієї статті у соцмережах. Досліджуємо історію разом!
Читайте також:
- Було-стало: знову романтична “стометрівка” у Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Фонтан на Вічевому майдані в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: фрагмент “стометрівки” в Івано-Франківську
- Було-стало: пам’ятник Адаму Міцкевичу в Івано-Франківську на площі його імені (ФОТО)
- Було-стало: аптека “Під ангелом” на вулиці Собеського (ФОТО)
- Було-стало: Будинок фабрики індпошиву одягу в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Музей історії релігії та атеїзму в Івано-Франківську (ФОТО)
