Було-стало: колишній Єзуїтський костел (ФОТО)

bulo stalo1

Прибувши перший раз на початку 18 ст. вони покинули місто згідно з рексриптом авестійського цісаря, який заборонив 1773 року діяльність чернечих органів. Під час цього перебування за їх участю був збудований костьол на майдані Шептицького, 22 (нині – кафедральний собор УГКЦ).

69968557 2578999305517671 2983183644127920128 n 920x450 1

Вдруге єзуїти прибули до міста у 1883 році і пробули до встановлення радянської влади.

У 1887 році «на кошти однієї поважної матрони» ченці придбали чотири малі будинки з городом на початку вулиці Заболотівської (нині – Василіянок), де й мешкали, а відправи проводили у вірменській церкві.

У травні 1894 року розпочалося будівництво нового костьолу та палат духовництва за проектом С. Кшижановського з Кракова під технічним керівництвом Я. Шпорека зі Станіславова. Кам’яну підлогу виклав майстер Чубач із Нового Сонча (Польща), різьбу по дереву – майстер С.Крук зі Львова. Вітражі були придбані в Чехії, а орган – на фабриці Рігера в Селезії.

Відкриття новозбудованого костьолу і палат духовенства відбулося 6 червня 1895 року.

Vseredyni yezuyitskogo kostelu v Stanyslavovi avtor foto Maryan YEdryk.

За часів ЗУНР у костелі збирались бойовики Польської Організації Військової. Як писав краєзнавець Іван Боднарев, у монастирських підвалах навіть існував підпільний склад повстанської зброї. У 1946 році костел закрили совіти. Комплекс споруд «перепрофілювали» – у храмі розмістили фондосховище обласного архіву, а в монастирі – адміністрацію архіву, відділ у справах релігій та управління у справах містобудування і архітектури.

У 1998 році споруди передали Українській православній церкві Київського патріархату, відтак постав Святотроїцький кафедральний собор, єпархіальне управління та духовна семінарія.

Краєзнавець та дослідник ПІК Андрій МЕНІВ перопонує поглянути, як змінився Єзуїтський костел за 100 років:

MyCollages 2 7