Довгих сім років триває невдоволення громади та активістів щодо будівництва церкви на історичній для місця локації – Гетьманських валів. Саме там розташовувався один з бастіонів Станіславівської фортеці, який приховує чимало таємниць та артефактів, розповідає ПІК.
Нагадаємо, ще у 2001 році територію колишнього кафе Казка передали фірмі «Конкорд», яка своєю чергою в 2004 році подарувала ділянку громаді для будівництва церкви. На підставі рішення сесії від 2005 року передано в оренду земельну ділянку. Боргів за оренду землі немає.
Тому 27 грудня 2006 року на основі всіх документів міська рада прийняла рішення дозволити будівництво церкви. А вже 11 серпня 2015 року земельна ділянка перейшла в постійне користування церковної громади Святого Миколая.
“Хай люди до церкви краще ходять”
Починаючи з 2016 року, коли власне, стартували будівельні роботи, франківці невпинно просили владу заборонити спорудження церкви у цьому місці, адже вали – це зелена зона, громадський простір та історичне місце.
Частина франківців вважала, що у місті вже забагато церков, зокрема греко-католицьких, у центрі міста – катедра, церква при монастирі Сестер василіянок, церква у парку воїнів-інтернаціоналістів, нова церква біля вокзалу.
Інші казали, що церкву просто варто перенести в інше місце, а на валах збудувати дитячий майданчик або облаштувати зелену зону та громадський сквер. Більшість погоджуються, що такі питання мали б узгоджувати з громадою, перш ніж приймати рішення.
Попри те, що на місці спорудження майбутньої церкви спочатку мали провести археологічні розкопки, оскільки це місце входить до історичного середовища Івано-Франківська і, цілком можливо, під землею знаходяться артефакти, які унеможливлять подальше будівництво храму, там без особливого спротиву залили бетонні опори під фундамент. І процес пішов…
А франківці й далі перепитували міську владу, фахівців, архітекторів, «чи є логіка будувати там церкву, якщо до однієї дві хвилини ходьби, до іншої – п’ять хвилин?». «А чому б і ні?», – відповів головний на той час архітектор міста Нижник.
Цікаво, що церква буде розрахована на 200 осіб, будуватиметься за пожертви. Представник церкви Ігор Остяк казав. що є люди, які готові пожертвувати на будівництво мільйон. На його думку, на тому місці є багато негативу, а позитив може бути тільки, якщо збудувати церкву: «Що там можна збудувати? Ресторан, кафе, бар? Хай люди краще ходять до церкви».
Попри війну, будівництво не припиняється
Попри війну будівництво майбутнього храму триває. Ось як описують свої діяння на сторінці церкви у фейсбуці:
«Церква Св. Миколая у сьогоднішній час – будівництво справа нелегка і вимагає як молитовної, так і матеріальної підтримки. Розпочавши будову, громада своїми силами, з Божим благословенням зводить церкву яку залишить хоч маленький слід на землі», – йдеться у дописі на сторінці Церкви Святого Миколая.
А ось днями мережу підірвали світлини, які оприлюднила місцева активістка Марія Козакевич. На них вдалося те, що сховане від сторонніх очей франківців будівельним парканом.
Перед будівлею храму вирили велетенський котлован, призначенням якого залишає багато запитань. Більше того, на світлинах видно цілі нашарування історичної для міста землі.
«В Івано-Франківську УГКЦ довго і натхненно виборювала в міста право збудувати здоровенний храм просто на бастіоні старої фортеці. І виборола. І ось будує. Але цікаво, що, вочевидь, будує церква не лише храм. Оцей земляний насип, який ви бачите, і який замуровують від іншу споруду – це вал, що лишився після засипання фортеці», – йдеться у дописі письменника і перекладача Остапа Українця.
“Всі ці забудови на історичних місцях, в зелених зонах, в промислових зонах з руйнуванням підприємств, пам’яток, парків – це перш за все така неповага до самих себе, до своєї держави, до своєї історії. це плювок у криницю з якої п’єш чи відрізання гілки на якій сидиш. таке шкідництво – це абсолютне нерозуміння своєї причасності до цього міста і країни. люди не ототожнюють себе з своєю землею, не вважають себе частиною її, бо так руйнують коли вважають щось чужим, не своїм. бо своє бережуть. і кажуть “це моє, я це захищаю, я це поважаю, бо я частина цього і я поважаю себе“, – каже активістка Марія Козакевич.
У коментарях архітектор-реставратор Ігор Панчишин логічно запитує: «А й справі – де археологи?». І справді, чому мовчать фахівці та дослідники історії міста, яке за своїм статусом та законом визначене, як «історичне».
Тим часом у коментарях люди продовжують дискусію про законність будівельних робіт:
Читайте також на ПІК:
- Втрачений Франківськ: підземні тунелі та каземати на гетьманських валах (ФОТО)
- Було-стало: кафе “Казка” на Валах в Івано-Франківську (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
