23 роки тому, 27 липня 2002 року, на Скнилівському аеродромі під Львовом сталася трагедія. Тоді загинуло 77 осіб, зокрема 28 дітей: внаслідок падіння у натовп глядачів винищувача Су-27УБ.
Ще 250 людей отримали різного роду травми. За кількістю загиблих Скнилівська трагедія вважається найбільшою катастрофою в історії авіаційних шоу.
Рубець у пам’яті
ПІК зібрав спогади з тієї страшної авіатрощі. Адже навіть через два десятиліття біль трагедії не вщухає. Для багатьох цей день назавжди залишився рубцем у пам’яті – секунди, які змінили життя сотень родин.
Свідки й досі згадують страшний гуркіт, паніку, крик дітей і безпорадність перед жахливою катастрофою. Ті, хто вижив, кажуть: час тоді зупинився.
“Все сталося за секунди, – згадує одна з очевидців. – Ми дивилися в небо, захоплювалися пілотажем, аж раптом літак пішов униз. Потім – вибух, дим і крики. Я тримала за руку дитину, й досі не вірю, що вижили…”.
“На роботі обговорювали майбутню подію, співробітники хотіли піти, – ділиться спогадами львів’янин Іван Мойшевич. – Мене щось не тягнуло туди. Коли побачив опісля той жах по телевізору, закликав дочку і сказав, що велика трагедія сталася… А перед тим мені снився сон: я йшов вулицею, тесть Михайло Гутинський стояв на підвищенні, на сходах. Чую гул, обертаюсь і бачу: летить літак позаду мене і вдаряється крилом об землю та загоряється. А реалії ще страшніші: розкидані частини тіл, скалічені люди, крики, плач. Тесть усього того надивився: він літав… Схопило серце, і в понеділок ми завезли його до 4-ї поліклініки на Сихові. Далі потрібно було його завезти до 8-ї лікарні, а всі швидкі задіяні на похоронах… Склалося так, що помер 29 липня. Після трагедії сказав дочці разом молитись за постраждалих людей, не вірилось, що стільки загинуло. Дуже багато людей почали телефонувати до знайомих у Львові: розпитували, чи були на летовищі. Мене так знайшли далекі родичі по довідковій службі, яка надавала довідки нонстоп”.
Христя Гель:
- Памʼятаю як довго всі чекали того літака… Ми спочатку стояли далеко від місця, де він упав, а коли прилетів і почав показувати петлі, ми якраз прийшли на місце трагедії… Батько встиг мене взяти на руки, і тут я підношу голову, а літак над нами… Нас збило з ніг, ми були під крилом літака, він нас минає і перевертається на інше крило, на людей…, а за собою ще тягне колючий дріт… Нас збила з ніг хвиля від літака, який тягнув за собою той злощасний дріт… Падали на асфальт, обдерті, налякані, але, дякувати Богу, залишилися живі.
- На сцені в мікрофон люди кликали своїх рідних, яких не могли знайти, просили підійти. Хтось підходив, а хтось уже так і не прийшов… Мене тато на руки взяв, закривав обличчя, але я пам’ятаю все: стільки тіл лежало розірваних…
- Після того, як я опинилась під крилом того літака, боялась авіації до 2021-го року… Скнилівська трагедія залишила глибокий слід у пам’яті багатьох…Памʼятаю усе… Це болючий спогад… Вічна памʼять тим, хто загинув у той страшний день…
- Після цього випадку ми більше ніколи й нікуди не їздили, де є велике скупчення людей: жодних шоу, розваг, концертів…
Власне, свої спогади очевидці написали під цим дописом Христі Гель у Фейсбуці. Умовно згрупуємо дописи тих, хто вижив, і згадки про тих, хто, на жаль, загинув… Та тих, хто не потрапив з різних причин на шоу. Й окремо – різні припущення причин трагедії.
Тема актуальна, адже цей допис Христі Гель набрав майже 2 мільйони переглядів та 1,2 тисячі поширень.
Щось відвернуло від біди
Walia Pavliv
- Я запізнилася на електричку в той день: якось так складалися обставини, що щось затримувало вдома. Друзі без мене теж не пішли. Яка ж я тоді була зла, коли побачила хвіст електрички, що набирала швидкість… П’ять хвилин не вистачило. Зіпсувала всім плани… Як виявилося, все сталося на краще. Цей випадок навчив мене не перечити обставинам, і якщо щось йде не так, як заплановано,то ніколи не розчаровуюся і не гніваюся, бо, значить, так має бути.
Галина Шнайдрук
- Мали бути, але так склалося, що не приїхали. Була дуже сильна агітація щодо авіашоу. Колись казала бабуся моїй мамі: “Там, де є велике скупчення людей задля розваг – ніколи не бери малих дітей…”.
Катерина Саєнко
- Теж мала бути там з двома дітьми, але чоловік поїхав у відрядження, і я сама з ними не захотіла йти.
Любов Вайман-Ваврикович
- Це той випадок, коли наше запізнення на шоу врятувало нам із подругою життя…
Таня Маркова
- У мого чоловіка й сина також не вийшло доїхати. Видно, ангели затримали…
Ольга Хворостяк Глинська
- Мої друзі теж запізнились, а нам не дозвонились…, дякувати Богу.
Alessia Dmutriu
- Мій племінник з друзями були на цьому дійстві. Слава Богу, неушкоджені, і всією компанією пішли до церкви: подякувати Господу, що залишилися живі.
Лілія Гуцал
- Моя донька мала підійти до літака, але захотіла купити морозиво і подругу затримала. Це врятувало їм життя. Я сказала дочці, що має пам’ятати цей жах і прожити достойно життя за себе та за тих, кому не пощастило.
Аня Олексюк
- Жах не варто пам’ятати. Варто жити. Я теж була біля того літака, чекали в черзі, щоб сісти в кабіну. Але здалеку виднівся СУ-27, і ми пішли ближче до злітної смуги, щоб краще його бачити. Це й врятувало. А ще б трохи затримались – невідомо, що б було.
Inna Inna
- Читала в одному журналі з психології про методику психокорекції: і було саме про дітей, які стали свідками цієї трагедії. Пам’ятаю: писали про дівчинку, на очах якої її братику відтяло голову, вона оніміла. Царство Небесне всім загиблим, але й хто те все бачив і пережив – це важка травма на все життя.
Микола Іванович
- Збіг обставин, через який не зміг потрапити на авіашоу, виявився не таким поганим. Думаю, це був теракт, судячи з того, що пілоти залишились живі.
Viktor Platash
- Бідні люди, хто опинився там… Нашу родину теж запросили, але робота завадила. Дякуємо Богу!
Тетяна Райнівська
- Ми не поїхали тоді: чоловік дуже просив, а мене щось тримало, не знаю що… Це справді трагедія, мурашки по шкірі, як це згадую…
Anastasiia Burko
- Мої родичі спізнились на шоу, бо не було ні таксі, ні маршруток. Спершу засмутилися – до моменту, поки не дізнались про катастрофу…
Юлія Галушка
- Я тоді була на літо в Польщі. І тут таке у Львові. Шок. На щастя, з родини ніхто не постраждав. Тепер щоразу, як чую літак, а зараз це тренування – затамовую подих, бо боюся, щоб не врізався в будинок. Живу неподалік. Світла памʼять усім, кого тоді не стало. Усе згадую, як проїжджу повз капличку памʼяти. Нехай Бог простить пілота: певна, він того не хотів. Це радше відповідальність організаторів. Вони не мали допускати так близько публіку.
Tamila Brus
- Мій син теж мав бути там… Чи то збіг обставин, чи то Бог так керував! У той день у нього був вступний іспит в академії.
Kseniya Vitiello Pyrtko
- Дякую Господу, що за півгодини до аеродрому зламалася машина, і мої не доїхали! Залишились живі! Донечці тоді було 6 рочків.
Oleg Penkin
- Теж так сталося, що мали там бути і чудом не приїхали. Так цікаво, що обʼєднує цих всіх людей, які через певні обставини не змогли попасти на шоу.
Alona Bobovska
- Добре пам’ятаю цей день: ми повинні були йти на шоу, але щось нас затримало вдома. А в співробітника загинула вся сім’я там… Дружина і діти… Це жахлива трагедія. Вічна пам’ять…
Надія Чемерис
- За два тижні до цього прочитала в ”Експресі” оголошення про авіашоу, ще подумала: які цікаві заходи проводять у Львові. Але блиснула думка: ”Впаде літак”. Жодного разу не згадала, а коли побачила в новинах – у мене був шок, істерика.
Мирослава Пироганич
- Ми теж з моїм майбутнім чоловіком мали йти туди. Але нас запросили на весілля. Обрали, на щастя, забаву до рання.
Віктор Беланюк
- Я мав два запрошення на це шоу: для себе і сина. Бог уберіг нас, ми не пішли туди із-за певних обставин.
Надія Ружевич
- Мене врятувала знайома, яка вирішила саме в той день погостювати у мене на дачі. Я спочатку була розчарована, бо збиралася на шоу…
Sofia Sofia Samsonowa
- Я в цей день чомусь так не хотіла йти на шоу, а чоловік тягнув. Просто без причини відчувала тривогу, плакала, і чоловік сказав, що залишаємось вдома, бо я якась перестрашена. А до того дня снилися жахливі сни. Після трагедії мій чоловік подивився на мене і сказав, що якби не моя тривога, можливо, ми б там на тому місці… вже б нас не було. Відтоді я ніде, на жодні загальні заходи не ходжу, навіть як Папа Римський Франциск приїхав до України. Вважаю, що є якась сила, сила визначення життя людини.
“Кілька років снились падаючі літаки”
Діана Костко
- Кілька років після трагедії снились падаючі недалеко від мене літаки: я на нього дивлюсь і розумію, що зараз почне падати. Дуже страшно. І він падає: без вибуху, так, як і було насправді. Такі сни були частими. Часом і зараз таке сниться. Я й по сьогодні мушу бачити літак, якщо чую, що він летить. Провести його поглядом, доки не зникне. Але зараз літаки не літають. Часто проїжджаю повз капличку в пам’ять про цю страшну трагедію. Вічна пам’ять безневинно загиблим…
Галина Шеремета
- Я бачила свою однокласницю, яка загинула, накривши собою своїх двох синочків… Маю знайомих, які збирали рештки тіл своїх семирічних донечок-двійнят… Дивитися на отих пілотів, які, не знавши літака, хотіли показувати петлю-шоу? Дивитися, коли катапультувалися, я не хочу і не буду! Вони зобов’язані були не допустити трагедії. Молоді хлопці, ті інші пілоти, можливо, не маючи наддосвіду, не маючи багато годин польотів, ціною власних життів відводили літаки (без шоу, без петель).
Daria Antsybor
- В університеті в мене один курс читала викладачка, в якої вся родина там загинула. Це така травма, про яку дійсно лише на річницю згадують, але яка чи не щодня відгукується тисячам.
Любов Вайман-Ваврикович
- Можливо, жертв було б менше, якби не дріт: його падаючий літак зачепив і згріб людей ним… Топонар на детекторі казав, що йшов на смерть, бо зрозумів усе. А Єгоров натиснув катапульту… Хто зна…. Людей не повернеш і жах не зітреш з пам’яті.
Дана Зегельбах
- У моїх знайомих там загинула донька з нареченим. Горе для багатьох сімей.
Віталій Шолубка
- Тоді не було ще так розвиненого мобільного звʼязку. А мамина квартира – якраз навпроти злітної смуги, і в 12: 56 мама з балкону побачила вибух. І знала, що ми підемо. А ми з аеродрому поїхали ще на стадіон СКА на Клепаріській, опісля до сестри на вулиці Студенток, і вже від неї дізналися, що мама нас розшукує. Ми побігли догори, до моргу, і дорогою, біля стіни цвинтаря, зустрілися. Мама зомліла… А вже на той час майданчик біля дверей моргу був весь червоний – з рефрижераторів витікала кров…
Юлія Старецька
- Жила тоді в Черлянах, там на той час була льотна частина. Майже ціле містечко поїхало на шоу, а я працювала в цей день, тому не поїхала. Пам’ятаю людей, які повернулися і розповідали про все… Голос тремтів… Шок… Знала людей, які загинули тоді.
Іван Кучер
- У цей день загинув мій троюрідний брат з дружиною і двома дітьми. Ціла сім’я. Дуже шкода.
Оля Калявська
- Звечора збирались, до пізна були на вулиці з моїм семирічним внуком. Він був з батьком, своїм дядьком, і ще друзі. Ввечері перед тим довго спілкувались, грали у футбол, ніби прощались. А того страшного трагічного дня загинули троє друзів, три чудові хлопці – Саша, Рома, Сергій… Мого внучка хвилею відкинуло на 9 метрів на бетон. Щастя, що перша прибула “швидка допомога” відвезла його до лікарні. Дякуючи лікарям, його врятували, але що довелося цій дитині перенести… Та й весь Львів був у траурі…
Тетяна Александрова
- Ми з дочкою та онукою в той день бачили той падаючий злощасний літак! Дочка ще сказала, що він щось накренився, і через пару хвилин – та страшна трагедія!
Галина Рижих
- Моя сім’я – чоловік і двоє малих дітей – також були там, але вони пішли раніше, щоб не залишитися на шоу. Бо мені приснився напередодні віщий сон. Вони були вже на виході, але той жах бачили. Пізніше дітям часто снились літаки, що падають.
Людмила Шакотько Янюк
- Я пам’ятаю малeнького Юрчика, мабуть, рочків 3-4: він вeсь у подряпинах шукав маму й тата. Вони загинули, а дитину виховувала бабуся. Хто знає, як склалась доля цього хлопчика?
Oksana Ivatyo
- Я жила майже поруч, ми мали бути, але спізнились. Дякую Богу. А хлопець з паралельного класу загинув…
Olya Ivanyshyn
- Постійно згадую Андрія та Мар’яну Куців. Світла пам’ять цим дітям. Батькам – глибоке співчуття. Рана ніколи не буде загоєна. Андрій – одногрупник мого сина Тараса, із золотою медаллю закінчив школу, був дуже відповідальним. Батькам на час трагедії було по 45 років. Вони знайшли в загиблого сина наш домашній номер телефону і запросили на річницю загибелі дітей.
Stoyanova Nataliya
- Здавалося, страшнішого в своєму житті більше не побачу і не почую!
Орест Павлик
- Моя племінниця, медична сестра, на “швидкій” перевозила багато постраждалих до медзакладів Львова. Оговтується донині…
Галина Пилипчак
- Найстрашніше було в морзі… В чорних мішках – фрагменти тіл різних людей. І якась бабуся переглядала, щоб опізнати когось зі своїх… То неможливо витримати…
Роздуми і припущення через 23 роки
Степан Кметь
- У цей час я був на Скнилівському мосту. Під час набирання висоти, перед виконанням фігури, було чітко видно, що один із двигунів не працював. І літак почало заносити вліво. Можливо, це й стало причиною аварії.
Andriy Kholyavka
- Цей літак з’явився збоку Сокільників, пролетівши над головами людей (не збоку) на висоті такій, що там навряд чи було більше ста метрів (хоча тоді в новинах, здається, казали про 300 м). Від такого прольоту в мене аж ноги оторопіли. Люди поруч зі мною також матюково зустріли такий проліт… Вмиттю той літак опинився над Скнилівським мостом і трохи за ним, зробив віраж і пішов убік авіаремонтного заводу, тоді різко вниз, зникнувши за деревами. Це тривало декілька секунд, і я подумав, що це кінець… І тут літак з’являється, зачіпається крилом за березу, начебто, і летить неконтрольовано в натовп, якого заманив той Іл-26, в кабіну якого пускали посидіти… І я туди йшов, але троє знайомих виросли неначе з-під землі та перегородили мені дорогу: мовляв, там нема на що дивитися…
Христя Гель
- Пілоти виконували фігуру вищого пілотажу “напівпетля”. Через низьку висоту літак зачепив дерево, врізався в землю та натовп глядачів… Вони не знали, з якої сторони люди, вони прилетіли і віддразу почали виконувати петлі в небі… Слідство виявило помилки в організації та проведенні авіашоу.
Адвокат Олег Леонтьєв
- Я тоді служив у військовій прокуратурі, проводив огляд місця події. Після обіду туди підійшов Кучма з оточенням. Зупинився біля шлагбауму. Мене покликали, й ми поговорили. Його цікавила кількість загиблих, скільки з них дітей…
Людмила Табенська-Муха
- Багато відповідей на за питання можна отримати, переглянувши випуск “Один за всіх. Скнилів”.
Igor Gavryshkevych
- Тепер ще більше, ніж тоді, маю підозру, що це диверсія російських спецслужб. Адже керував літаком пілот вищого класу, так званий ас. Виникає запитання: чому і як двигун літака раптом міг втратити свою потужність у зоні розміщення натовпу людей?
Igor Gavryshkevych
- Я служив у військовій авіації. До вашого відома: у винищувачів такого класу і навіть нижчого є прилади, які безперервно демонструють висоту літака над землею. Усі фігури виконуються за попереднім розрахунком потрібної висоти. Інші прилади показують норму, або будь-які відхилення від нормального функціонування усіх систем літака.
Анатолій Сорочук
- Пілоти таки дійсно аси – учасники пілотажної групи. Літала ця пілотажна група на МІГ-29, і наліт мали саме на цьому типові. На шоу мав бути МіГ-29 з Франківська, який чомусь не злетів із-за складних (???) метеоумов. Хто здогадався пілотів МіГ-29 (18 тонн) посадити на Су-27 (30 тонн), та ще й без нальоту на цьому типові, та загнати на вищий пілотаж без попереднього обльоту зони… Це тупий злочин чиновників.
Василь Сильвестер
- Стан авіації у той час був дуже сумним: вильоти майже ніхто не виконував, техобслуговування відсутнє, літаки просто гнили, а двічі на рік давали дозвіл на польоти. Пілоти до трагедії виконували всі маневри на літаку МіГ-29, але в день шоу не змогли на ньому вилетіти, бо “зламався”. Тому їм в останній момент підсунули Су-27, щоб не відміняти головну родзинку шоу. Літак Су-27 має інші льотні характеристики, на ньому одразу не політаєш так, як привик і знав на МіГу. Ну й питань немало: до висоти виконання маневрів, чому людей пустили так близько до злітної смуги (на 50 м), згідно норм відстань до трибун мала становити не менше 300 м. Отож більше схиляюсь до недбалості організаторів, вищого керівництва ПС. Вся ця сукупність факторів і грубих помилок призвела до трагедії.
Roman Bakumenko
- При тренуванні літак був заправлений пальним лише для виконання завдання, люди мали знаходитися з одної сторони, на самому шоу людей вивели на іншу сторону, і заправили повні баки. Вага літака збільшилася, що й призвело до трагедії. Чому людей вивели не на ту частину, організатори опісля не змогли дати адекватної відповіді.
- Цю трагедію здійснили пілоти-расіянє, які вимушено присягнули на вірність Україні, бо захотіли й далі жити у Львові, а не в тьмутаракані! І таких у ЗСУ тоді була більшість, разом із генералами, і навіть міністрами при янеку! Так що це була спеціально спланована диверсія! За яку, до речі, ніякого жорсткого покарання ніхто не поніс.
Оля Калявська
- Топонар помер у тюрмі, мав там нову дружину. Зять їздив на зустріч із ним. Це було щось страшне – дивитись в очі вбивці наших брата і друзів.
Anechka Lunechka
- А другий пілот відсидів 2,5 року та вийшов по амністії.
Lien Helena
- Максим Устименко, Генадій Матуляк, Сергій Хомік, Джус (Андрій Пільщіков), Олексій Месь, Олександр Кальянінов та інші – пілоти, які загинули, відвівши свої літаки від цивільних, врятували сотні життів ціною власного. Володимир Топонар і Юрій Єгоров – обрали жити власне життя, пожертвували життям 77 людей і здоров’ям ще 540.
Анатолій Сорочук
- Вони не могли відвести літак від людей, тому що літак уже був некерований. Вся, абсолютно вся вина – на організаторах цієї авантюри. Вина пілотів лише в тому, що не відмовилися летіти на іншому, майже вдвоє важчому, літакові.
Галина Шеремета
- Так, одні герої, бо ціною власного життя відводили літаки від населених пунктів, а Топонар з Єгоровим рятували власні, в той час як літак падав-впав-вбивав діток…, цілі сім’ї. Не відвели, а могли… бодай на трошки… Ганьба їм…
Lidiia Vasylenko
- І через стільки років залишилося переконання, що це було зроблено зумисне, пілотами-етнічними моцковитами, які, хоч і залишилися в Україні, бо не хотіли на болота, але ненавиділи українців, особливо “бандєр”, які, власне, й вибороли Незалежність! Ці пілоти й нині живі-здорові і проживають на підєрації! І нітрохи не каються!
Паша Лук
- Є відео тої трагедії, де чітко видно, як за мить до втрати контролю щось невідоме і маленьке просковзає біля крила літака, на якій він одразу накренився і впав: сам бачив!
Alina Edera
- Не варто ходити туди, де збирають велике скупчення народу. Чомусь так відклалося в голові. Завжди страх, що трапиться щось страшне. Хай Господь милує побачити таку трагедію. Хоч зараз не легше. Люди вже понад три роки дивляться на такі жахіття. І виїжджати не хочуть, не залишають своїх домівок.
Скнилів став символом втрати, але й болісним нагадуванням про відповідальність, ціну помилок і людський біль, що не має строку давності.
У Вікіпедії про Скнилівську трагедію читаємо такі висновки.
- Обставини трагедії. 27 липня 2002 року на Скнилівському аеродромі проводили святкування, присвячене 60-річчю 14 АК ВПС України. Фігури вищого пілотажу виконував досвідчений екіпаж пілотів першого класу групи “Українські соколи” полковники Володимир Топонар і Юрій Єгоров. У суботу подивитися на фігури вищого пілотажу прийшли близько 10 000 осіб.
- На виконання демонстраційного пілотування був підготовлений МіГ-29УБ (№ 20) зі складу 114 бригади тактичної авіації. Але через погодні умови машина не змогла вилетіти з Івано-Франківська до Львова. Замість неї зі складу 9 винищувального авіаційного полку було піднято Су-27УБ (№ 42 серійний № 96310425070).
- Пошкоджений ніс Іл-76ТД після зіткнення.
- О 12:52 за місцевим часом Су-27УБ, під час завершення фігури вищого пілотажу “напівпетля”, яку виконав на дуже малій висоті з порушенням п.2.3 КЛЕ та виходом на критичні кути атаки, намагаючись перейти до горизонтального польоту та уникнути зіткнення із землею, зачепив стабілізатором дерево, потім крилом – бетонне покриття руліжної доріжки, а далі – врізався в Су-17М4Р 48 окремого гвардійського розвідувального авіаційного полку (Коломия) на землі, правим крилом зачепив штурманський ліхтар Іл-76ТД і, виконавши три оберти навколо осі центроплану, впав у натовп людей, які вийшли на аеродром, аби краще побачити виконання пілотування.
- Літак вибухнув і запалав. Обидва пілоти катапультувалися вже після контакту з землею і зазнали лише незначних пошкоджень внаслідок перенавантажень при катапультуванні. Близько двадцяти машин швидкої допомоги та пожежні команди прибули для рятування потерпілих.
- Пізніше на місці контакту Су-27УБ та Іл-76ТД знайдено рештки дванадцяти людей.
Читайте також:
Оперативні новини у TELEGRAM
