Приблизно кожна десята дитина у світі народжується передчасно, що робить передчасні пологи глобальною проблемою, яка потребує уваги.
В Івано-Франківській області «поспішайок» вагою від 500 грамів до 2,5 кілограмів виходжують у обласному перинатальному центрі, де піклуються не лише про передчасно народжених дітей, а й вагітних жінок з важкою ектрагінетальною та акушерською патологією.
З нагоди дня «ранніх пташок» журналісти ПІК поспілкувалися з генеральним директором Івано-Франківського обласного перинатального центру Юрієм Павлушинським. В інтерв’ю йдеться про етапи виходжування «поспішайок», сучасні методи допомоги, психологічну підтримку батьків та ситуацію з кадрами.
«Поспішайки»: статистика та виживаність
Юрію Миколайовичу, напередодні Дня передчасно народжених дітей важливо нагадати, що ви – єдиний профільний заклад на Прикарпатті, який займається такими малюками. Чи маєте статистику: скількох дітей вдалося виходити цього року і який загальний показник виживання?
Якщо говорити про передчасні пологи, Івано-Франківський обласний перинатальний центр, як заклад третього рівня, єдиний у області має відповідний пакет «складного неонатального випадку».
Передчасно народженими вважають дітей, народжених на 22–37 тижні вагітності вагою від 500 г до 2,5 кг. Таких випадків щороку близько 10% від усіх пологів.
Станом на зараз, цього року в нашому центрі відбулося 2 132 пологи. З них 181 випадок (8,5%) були передчасними, а недоношених дітей народилося 222, що становить 10,1% від загальної кількості пологів.
Серед передчасно народжених:
- 11 малюків важили від 500 до 999 грамів,
- 32 дитини – від 1 000 до 1 499 грамів,
- 44 дитини – від 1 500 до 1 999 грамів,
- 126 дітей – від 2 000 до 2 499 грамів.
Якщо брати наші показники, то у нас за останні чотири роки є суттєве покращення у цьому напрямку: раніше рання неонатальна смертність становила 10–12%. За останні чотири роки ми вийшли на рівень 3-5 проміле – це дуже хороший показник.
Виживаність дітей із критично малою вагою, від 500 грамів до 1 кг, становить 75–80% залежно від року – це один із кращих результатів в Україні.
Тобто ви кращі у всій країні з виходжування немовлят?
Ми не говоримо, що фахівці ОПЦ «кращі у всій країні», але точно є одним із лідерів у декількох напрямках. Ми відповідаємо всім вимогам складного неонатального пакету, маємо сучасну базу та спеціалістів. Так само працюють наші колеги в інших областях України. До нас приїжджають переймати досвід, і ми також беремо участь у конференціях в Україні та за кордоном.
Чи змінилася тенденція щодо народження кількості дітей із низькою вагою?
За 10–15 років статистика суттєво не змінилася. У різних регіонах частка передчасних пологів становить 8–12%. Тобто коливання є, але загальна цифра стабільна – близько 10%.
Етапи виходжування дітей
Який шлях виходжування передчасно народжених дітей у вашому центрі?
Безпека пологів у нас починається ще в пологовій залі – там має бути відповідне обладнання та температура. У нас є спеціальні пологові зали саме для передчасно народжених дітей із температурою не менше 27 градусів і сучасним обладнанням. Далі дитинка потрапляє у відділення інтенсивної терапії новонароджених. Після отриманої високоспеціалізованої кваліфікованої медичної допомоги переводиться на другий етап виходжування, де немовлята можуть перебувати півтора-два місяці. У відділенні створили комфортні умови для мами та дитини.
Заключний етап – катамнестичне спостереження. Навіть після виписки дитина не залишається без нагляду. Наразі у нас 710 дітей перебувають під спостереженням від народження до трьох років. З ними працюють реабілітологи, неврологи та інші вузькі спеціалісти.
Таким чином, наш центр опікується дітьми від нуля до трьох років і має повноцінний закритий цикл виходжування передчасно народжених.
Скільки найдовше жінка перебувала у вашому центрі разом із дитиною?
Не менше півтора-два місяці. Суть нашої допомоги – не допустити ускладнень. Якщо виникають проблеми з органами зору та іншими системами організму, тоді деколи переводимо дитину в дитячу обласну лікарню, але таких випадків дуже мало.
Наші зусилля спрямовані на те, щоб дитина виписалася здоровою незалежно від маси при народженні.
Юрію Миколайовичу, чи є наукова інформація, чому діти народжуються передчасно? Є якісь основні причини?
Причин дуже багато, насамперед: інфекційний фактор, гормональні порушення, анатомічні особливості матки, перенесені захворювання. Факторів справді багато.
Якщо жінка планує народжувати, чи перший раз чи повторні рази, треба пройти повне обстеження ДО вагітності: у гінеколога, терапевта, інших спеціалістів. Багато передчасних пологів стаються через недоліковані або недообстежені стани. Вагітність може загострити хронічні хвороби, тому їх потрібно профілактувати заздалегідь.
Заклад третього рівня та матеріально-технічна база
Юрію Миколайовичу, ОПЦ єдиний в області заклад третього рівня, чи може інший заклад отримати цей статус і скласти вам конкуренцію?
Теоретично так. Будь-який медичний заклад, який хоче працювати зі складними неонатальними випадками, може розвиватися у цьому напрямку. Але, безумовно, в нашій області заклад третього рівня може бути лише один. Така допомога є настільки високотехнологічною і настільки фінансово затратною, що немає логіки робити два чи три такі центри.
За чотири роки ми придбали обладнання на 120 мільйонів гривень, із них 50–60 мільйонів – це неонатальна техніка.
Ця допомога надзвичайно складна саме у матеріально-технічному плані: потужне апаратне забезпечення, дихальне обладнання, слідкуюча апаратура для моніторингу та терапії, а також величезна кількість медикаментів та розхідних матеріалів. У нас бувають випадки, коли виходжування дитини, яка народилася з вагою менше кілограма, може коштувати понад 100 тисяч гривень. Тож коли запитують, чи багато закладів області можуть дозволити собі таку фінансову спроможність – я сумніваюся, що їх багато.
Ви називали гарні показники виходжуваності. Чи є можливість їх ще покращити?
Без сумніву. Лікарі-неонатологи центру постійно працюють над удосконаленням. Українська неонатологія загалом є доволі розвиненою, показники часто позитивні навіть у порівнянні з європейськими країнами. Це свідчить про потужну роботу команди. Бо яке найкраще обладнання ми б не придбали, усе одно головну роль відіграють кадри – лікарі та медсестри усіх дитячих відділень. Без їхньої роботи не було б тих результатів, які ми маємо.
Тобто можна сказати, що ви активно працюєте над професійним ростом своїх лікарів?
Успіх будь-якої лікарні, чи багатопрофільної, чи монопрофільної, як наша, залежить від сильного кадрового потенціалу, який постійно навчається. Але кадри повинні мати й належне обладнання та медикаменти. Це стандартний підхід для кожного закладу, а ми просто активно його реалізуємо.
Хочу наголосити: у нашому перинатальному центрі народжують не лише жінки з патологіями. Але наша специфіка й функціональне призначення – це передусім складні випадки: жінки, які важко виношують та важко народжують.
Коли народжується дитина з критично малою вагою чи важкими станами, наш заклад має можливості для надання допомоги – і завдяки обладнанню, і завдяки кадрам, і завдяки медикаментозному забезпеченню.
Щодо обладнання, Юрію Миколайовичу, ви вже неоднаразово згадували, що за останні чотири роки значно підсилили матеріально-технічну базу. Що ще плануєте придбати або оновити?
Насамперед плануємо ремонт пологових залів, операційної, акушерської реанімації та відділення інтенсивної терапії новонароджених. Хочемо створити пологові зали нового типу, європейського зразка. Частину обладнання будемо оновлювати.Великий акцент буде саме на пологових залах – як стандартних, так і для передчасно народжених дітей.
Ми вже працюємо над цим, маємо напрацювання, щоб хотіли придбати. Кожне відділення формує перелік необхідного обладнання. Лікарі чітко пояснюють, що їм потрібно для якісної роботи. Наприклад, нам необхідно дооснастити дихальне обладнання, апаратуру для спостереження і терапії. Це комплексні питання, лікарі центру дають мені завдання як керівнику лікарні, а моя робота як керівника – реалізовувати ці запити та втілити їх в життя.
Психологічна підтримка матерів та реабілітація дітей
У вашому закладі перебувають передчасно народжені діти, поруч з якими завжди є матері, для яких це також великий виклик і стрес. Чи надаєте ви їм підтримку?
Так. З усіма жінками, а особливо з тими, у кого дитина народжується передчасно або має серйозні патології, працює клінічний психолог. Це допомагає батькам прожити найважчі моменти та впоратися з емоційним навантаженням. У нас також є медичний капелан – дуже світла й мудра людина, яка надає духовну та моральну підтримку родинам у кризових ситуаціях.
Окремо хочу відзначити наш важливий простір – терасу. Я добре розумів, що жінки, які інколи перебувають у стаціонарі місяцями, потребують місця для відпочинку та відновлення. Тераса стала зоною ментальної підтримки: там можна поспілкуватися, переключитися, побути з дитиною чи наодинці. Це дуже допомагає пережити непрості періоди.
Юрію Миколайовичу, у вас в обласному перинатальному центрі створений закритий цикл виходжування немовлят. Після того як дитина проходить два етапи виходжування і її виписують, ви фактично не припиняєте супровід, а продовжуєте спостереження до трирічного віку та забезпечуєте реабілітаційні послуги. Як працює ця система?
Це вимога високоспеціалізованої неонатальної допомоги: катамнестичне спостереження та реабілітація дітей від народження до трьох років. У роботі задіяна команда педіатрів, реабілітологів, неврологів, окуліста, логопеда, ерготерапевта, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини та інших фахівців.
Діти з критично малою вагою потребують комплексної підтримки, а приватні реабілітаційні центри часто недоступні батькам через високу вартість. У нас мами з дітьми можуть пройти повний безоплатний курс у комфортних умовах із сучасним обладнанням.
Відділення забезпечене всім необхідним для реабілітації. Воно працює лише третій рік, але вже демонструє значні успіхи. І дуже тішить, що у нас на Прикарпатті, та й взагалі на заході України є заклад такого типу.
Від чого залежить успішність виходжування передчасно народжених дітей?
Від командної роботи. У процесі задіяні акушери-гінекологи, неонатологи, педіатри, анестезіологи, реабілітологи. Це не робота однієї людини – це злагоджена система, яка починається з моменту народження і триває роками. Щоб мати високі результати у виходжуванні дітей з вагою 500–1000 грамів, потрібна велика команда і постійне вдосконалення.
Колектив ОПЦ та що «болить» гендиректору
Юрію Миколайовичу, ви багато говорите про розвиток. Але люди часто не люблять змін. Як у вас із колективом? Є спротив?
Керівник повинен мати чітке бачення руху вперед: удосконалення бази, навчання кадрів. Переважна більшість колективу це сприймає. Крім того, нас до змін змушує медична реформа. Заклад, який не змінюється, буде поза межами надання медичної допомоги. Рухатися колектив може тільки разом. І я, як керівник маю їх мотивувати, щоб не втратити результат.
Звісно, проблем теж багато. Найбільше, що мене болить – це заробітні плати наших працівників, адже вони далекі від того, що вони повинні отримувати. Особливо це стосується медсестер. Це болюче питання, бо ми можемо втратити кваліфікованих працівників.
Безумовно наступного року потрібно піднімати зарплати медсестер, знаходити можливість фінансування, бо колектив потрібно зберегти. Адже без колективу не буде результатів. Медсестри й лікарі обласного перинаального центру дуже сильні, і замінити їх у таких складних напрямках майже неможливо.
Чому сьогодні в українській медицині така складна ситуація з кадрами?
Проблема з кадрами справді наближається до критичної. Якщо зараз ми разом із державою не переглянемо підходи до оплати праці, це стане серйозною проблемою. При цьому важливо не лише підтримувати персонал емоційно та ментально, а й реально запитувати у людей, як вони живуть. Це також дуже важливо. Я можу запитати людину, як вона живе, і вона скаже: «Добре». Але потім додасть: «Але холодильник порожній». Тож питання достойної зарплати – і для санітарок, і для медсестер, і для лікарів – дуже на часі. Оплата медичних працівників сьогодні низька. Ми сподіваємось і на підтримку обласної ради та обласної адміністрації.
Наступного року це буде серйозний виклик для всіх керівників медзакладів: як утримати кадри на тих зарплатах, які є зараз. Емоційна мотивація важлива, але без гідної оплати ми персонал не збережемо.
Перспективи та міжнародний досвід
Ви відправляєте своїх лікарів на навчання за кордон. Як оцінюєте рівень перинатальної допомоги там і в Україні?
Я був головним лікарем ще до медичної реформи. І хоч її багато критикували, за ці роки наші лікарні суттєво виросли і в матеріальному, і у професійному плані. Ми отримали сучасне обладнання, повне забезпечення медикаментами – раніше такого не було.
Я бував у багатьох закордонних клініках. І можу сказати чесно: ми не повинні себе недооцінювати. Наші лікарні дуже підтягнулися й працюють на рівні багатьох європейських закладів. Звісно, з Німеччиною чи Австрією складно порівнюватися, адже там зовсім інше фінансування. Але в цілому ми досить достойно виглядаємо, а в плані доступності допомоги ми часто навіть попереду: у нас пацієнт може швидше отримати консультацію чи потрібне втручання. Тому на даний момент ми маємо досить позитивну медицину в Україні.
Часто можна почути, що краще народжувати за кордоном. Чи бувають випадки, коли навпаки до вас приїжджають із-за кордону?
Так, у нас народжують і жінки, які живуть за кордоном, і з інших областей. Чому обирають нашу клініку? Люди дивляться насамперед на безпеку пологів: чи є необхідне обладнання, чи є команда, яка здатна впоратися з будь-якою ситуацією, і чи буде комфортний сервіс. Якщо заклад відповідає цим критеріям, тоді його обирають. І я радий, що нашу клініку обирають саме з цих причин.
І наостанок: що для вас означає День передчасно народжених дітей і що ви б сказали батькам, які опинилися у такій ситуації?
Для мене цей день має особливе значення. Передусім хочу подякувати нашим неонатологам, реабілітологам та медсестрам за їхню невтомну працю. Ми прагнемо, щоб наші «маленькі поспішайки» виходили від нас здоровими, усміхненими та мали змогу жити повноцінним життям.
Хочу сказати батькам, що передчасне народження дитини – це не вирок. Мета Івано-Франківського обласного перинатального центру – зробити все можливе, щоб діти були здоровими. І ми рухаємося в цьому напрямку щодня.
Розмовляли Оксана Камінська, Надія Дзінько
Фото: Іван Денисюк
Читайте також:
- “Поспішайки” мають виходити від нас здоровими, усміхненими дітьми, – Юрій Павлушинський (ВІДЕОАНОНС)
- «Нас не цікавить, що робиться в інших медзакладах, ми зосереджені на своєму», – Юрій Павлушинський, гендиректор обласного перинатального центру Прикарпаття
- “Якщо заклад не розвивається, то колектив має ставити питання до керівника”, – Юрій Павлушинський, гендиректор обласного перинатального центру
